донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.06.2006 р. справа № 22/66
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів | Кондратьєвої С.І. Старовойтової Г.Я. , Української Р.М. Судова колегія призначена Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 03.05.06р. |
при секретарі | Черторижських К.І. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Статіва О.В. - по Дов. №1 від 01.03.06р. Біляков С.В.- по Дов. №2 від 01.03.06р. |
від відповідача: | ДПІ - Полторацька Т.В. - по Дов. №6141/10/10-013 від 06.02.06р. ВДК - не з"явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Слов”янської об”єднаної Державної податкової інспекції м.Слов”янськ |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 13.04.2006року |
у справі | №22/66 ( суддя Волошинова Л.В.) |
за позовом | товариства з обмеженою відповідальністю "Нілс" м.Слов"янськ |
до | 1.Слов”янської об”єднаної Державної податкової інспекції м.Слов”янськ 2.Відділення Державного казначейства у м.Слов"янську та Слов"янському районі |
про | Відшкодування з Державного бюджету України бюджетної заборгованості зподатку на додану вартість у розмірі 110000грн.00коп. та процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, в розмірі 18445грн.31коп. |
В С Т А Н О В И В:
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю „Нілс” м.Слов”янськ ( далі –Товариство) звернулося з позовом у господарський суд Донецької області до Слов”янської об”єднаної Державної податкової інспекції м.Слов”янськ ( далі –ОДПІ), відділення Державного казначейства у м.Слов”янську та Слов”янському районі ( далі –ВДК), обґрунтувавши заявлену вимогу про відшкодування з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість ( далі –ПДВ) у розмірі 110000грн.00коп. та процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з ПДВ в розмірі 18445грн.31коп. положеннями Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі - Закон України №168/97-ВР від 03.04.1997р.), а також наявністю бюджетної заборгованості, яка виникла за наслідками господарської діяльності за січень 2005року; неотриманням належних йому сум бюджетного відшкодування на час подання позову, в зв”язку з чим нараховує проценти у розмірі 120% річних від облікової ставки Національного Банку України ( далі –НБУ) з урахуванням додатково поданої заяви про уточнення суми позову від 13.04.06р. №35 в порядку ст..22 Господарського процесуального кодексу України.
Заперечуючи проти позову перший відповідач, ОДПІ, посилавсь на те, що однією з обов”язкових підстав включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ є фактична сплата цих сум до Державного бюджету, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, на необхідність проведення позапланових зустрічних перевірок постачальників позивача; відсутність з 01.06.05р. правових підстав для нарахування процентів на бюджетну заборгованість в зв”язку з внесенням змін до Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України „ № 2505-ІУ від 25.03.2005р.
Другий відповідач, ВДК, проти позову стосовно нього заперечував, посилаючись на п.п.4,6 сумісного Наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України №200/86 від 21.05.2001 року “Про затвердження змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість”, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 08.06.2001 року №489/5680, яким передбачено, що відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. До відділення Державного казначейства висновку на відшкодування ПДВ від ОДПІ не надходило, отже й не було підстав для здійснення відшкодування бюджетної заборгованості.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.04.2006р. у справі № 22/66, ухваленим суддею Волошиновою Л.В., позов задоволено. З Державного бюджету Товариству відшкодовано 110000грн.00коп. заборгованість з ПДВ та проценти, нараховані на суму бюджетної заборгованості з ПДВ в розмірі 18445грн.31коп. Згідно ст..49 Господарського процесуального кодексу України ( далі –ГПК України) з Слов”янської ОДПІ у м.Слов”янську на користь позивача стягнуто судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 1284грн.45коп. та послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 115грн.84коп.
Ухвалене господарським судом рішення ґрунтується на висновках про те, що підставою для отримання відшкодування згідно п.п.7.7.1 п.7.7. ст..7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. є дані тільки податкової декларації за звітний період, Закон не ставить право платника податку-покупця на податковий кредит в залежність від перевірки всього ланцюгу постачальників цієї продукції, зазначає, що Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” внесені зміни до ст..7 Закону, відповідно до пункту 13 „Перехідні положення” розділу 2 п.7.7. ст..7 набирає чинності з 01.06.05р., а п.п.7.7.8 цього пункту набирає чинності з 01.01.06р., отже до 01.01.2006року повинен застосовуватись порядок відшкодування, який був визначений Законом України №168/97-ВР від 03.04.1997р. в редакції станом до 01.06.05р., включаючи правило щодо нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості.
03.05.2006р. ухвалою Донецького апеляційного господарського суду порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Слов”янської ОДПІ, у якій ставиться питання про скасування оскаржуваного судового акта від 13.04.2006року та прийняття нового про відмову у задоволені позову з підстав неправильного застосування норм матеріального права. Зокрема зазначив, що Законом України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” до Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. внесено зміни, відповідно до яких з 01.06.05р. втрачають чинність норми закону стосовно нарахування процентів на бюджетну заборгованість, зазначила, що відповідно до п. 1.8 ст.1 Закону бюджетне відшкодування –це сума, яка належить поверненню в зв”язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених даним Законом, вважає, що підстави для відшкодування бюджетної заборгованості позивачем не доведені.
В судовому засіданні скаржник, ОДПІ, висловився на підтримку своїх доводів викладених в апеляційній скарзі, представник позивача просив рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, посилаючись на відповідність рішення господарського суду першої інстанції вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.
ВДК не скористалося своїм процесуальним правом щодо участі його представника у засіданні суду. Про час і місце слухання справи повідомлене у встановленому законом порядку. На день розгляду справи по суті від ВДК надійшли заперечення на апеляційну скаргу від 16.05.06р. б/н, у яких відповідач додержується позиції викладеної у відзиві на позов, зазначив, що до Відділення не було надіслано ні наказу господарського суду, ні висновку податкових органів про відшкодування ПДВ, на підставі якого повинно було проведено відшкодування, тому й не було підстав щодо відшкодування з Державного бюджету зазначених сум, вина ВДК у несвоєчасному відшкодуванні ПДВ відсутня; та клопотання з проханням розглянути справу без участі його представника, яке було задоволено колегією суддів.
В запереченнях на апеляційну скаргу від 12.05.06р. №35/3 позивач, Товариство, зазначив, що згідно чинного податкового законодавства бюджетному відшкодуванню підлягають суми, які виникли за результатами звітного періоду, як різниця між загальною сумою податкових зобов”язань у зв”язку з будь-яким продажем товарів ( робіт, послуг) у продовж звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду, та мають від”ємне значення, підставою для отримання бюджетного відшкодування є виключно дані податкової декларації за звітний період, відсутність у Законі України №168/97-ВР від 03.04.1997р. посилань на факт, що несплата податків будь-кого з постачальників у загальному ланцюгу позбавляє добросовісного платника податків права на отримання бюджетного відшкодування.
Справа розглядається без представника ВДК за матеріалами наявними в справі.
В судовому засіданні відповідно до ст..77 Господарського процесуального кодексу України наголошувалась перерва, позивача було зобов”язано визначити період нарахування відсотків, оскільки в мотивувальній частині рішення господарського суду та заявах про зміну підстав позову це не вказується відповідно до ст..22 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши наявні матеріали справи так і надані додатково на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноту їх встановлення в судовому рішенні, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що Товариство є юридичною особою, зареєстроване розпорядженням виконавчого комітету Слов”янської міської Ради народних депутатів 08.11.01року, в установленому порядку включено до ЄДРПОУ за реєстраційним номером 31586176. Зареєстроване в установленому порядку платником податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в Слов”янській ОДПІ з 19.11.01р.
У податковій декларації, що надавалась позивачем до ОДПІ у звітний період з 01.01.2005р. по 31.01.2005р., Товариство дотримуючись вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст..7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р., визначило суми ПДВ, які підлягають відшкодуванню з бюджету. Факт наявності бюджетного відшкодування на момент розгляду справи у сумі 110000грн.00коп. підтверджується актом звірки розрахунків з бюджетом, довідкою ДПІ від 15.09.05р. №345/23-111-31586176 ( а.с.14), долученими до матеріалів справи, та не спростовується сторонами.
За висновком контролюючого органу бюджетному відшкодуванню за січень 2005 року згідно декларації з ПДВ підлягала сума 260015грн.00коп., порушень з боку Товариства з формування податкового кредиту встановлено не було.
Під час розгляду справи у господарському суді доводи сторін, якими обґрунтовувались їх вимоги та заперечення стосовно предмета спору, не пов’язувались із розміром визначення заявленої до відшкодування суми бюджетної заборгованості, сторони не посилались на те, що здійснення господарських операцій платника податку не підтверджується первинними документами та не було поставлено під сумнів сплата платником податку у звітних періодах відповідних сум податку до Державного бюджету відповідно до п.1.8 ст.1 Закон України №168/97-ВР від 03.04.1997р.
З цього приводу не є підставою для скасування рішення суду довід скаржника стосовно відсутності зустрічних перевірок з метою підтвердження сум ПДВ до кінцевого виробника, а саме, що висновок щодо повернення суми бюджетного відшкодування буде сформовано після отримання відповіді від ДПІ у Київському районі м.Донецька ( а.с.21) з огляду на наступне.
Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»на органи державної податкової служби покладено обов’язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, у тому числі і Закону України №168/97-ВР від 03.04.97р.
Саме в компетенцію державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків.
Що ж до права податкових органів на проведення зустрічних перевірок, то воно не оспорюється, про те, вони повинні здійснюватись у терміни, визначені Законом, тобто протягом місяця, наступного після подачі декларації. Про те, призначення податковим органом проведення такої перевірки не може подовжити визначений Законом місячний термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.
Недодержання цього порядку контролюючим органом, а також не спростування заявлених до відшкодування сум не може бути підставою для відмови у їх задоволені.
Господарський суд підставно зазначив, що посилання податкового органу на необхідність підтвердження правомірності відшкодування з бюджету ПДВ даними зустрічної перевірки контрагента не є правомірними і податковим органом не доведений факт не формування податкових зобов”язань контрагентами позивача. Навпаки, зазначеними вище актами перевірок за висновком ДПІ підтверджується правомірність формування податкового кредиту.
Пунктом 1.8 ст.1 Закону України №168/97-ВР від 03.04.97р. передбачено, що бюджетне відшкодування – це сума, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв”язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених цим Законом.
Загальний порядок обчислення та сплати ПДВ визначений ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.97р., згідно п.п.7.7.3 п.7.7 якого у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від”ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Згідно абз.5 п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.97р. суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Відповідно до Порядку відшкодування податку на додану вартість, яке затверджено наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 2 липня 1997 р. N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21 травня 2001 р. N 200/86), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680 відшкодування відсотків нарахованих у зв’язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з ПДВ здійснюється на підставі висновків податкових органів.
Господарським судом обґрунтовано зазначено, що в спірних правовідносинах повинен застосовуватись порядок відшкодування, який був визначений Законом України №168/97-ВР від 03.04.97р. в редакції станом до 01.06.05р., включаючи правила щодо нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, відсотки, нараховані позивачем у зв’язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ з 01.05.05р. до 31.12.05р. у сумі 2377грн.83коп., з урахуванням доповнень наданих господарському суду апеляційної інстанції за №40 від 02.06.06р., до теперішнього часу не відшкодовані, висновки ДПІ до органів Державного казначейства не направило, чим порушені права позивача.
Безпідставними є твердження скаржника, ОДПІ, з якими правомірно не погодився господарський суд, про те, що позивач не має взагалі правових підстав для стягнення процентів, у зв”язку із внесенням змін до ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.97р., стосовно яких норми даної статті щодо нарахування процентів на бюджетну заборгованість скасовано.
За загальним принципом права –закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплено у частині першій статті 58 Конституції України, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце, і закінчилися до набрання чинності цим законом.
Тобто, відповідність чи невідповідність певних відносин вимогам законодавства має оцінюватись господарським судом стосовно законодавства яке діяло на момент їх виникнення. У разі, коли після їх здійснення набув чинності Закон, норми якого інакше регулюють відносини ніж ті, що діяли в момент їх виникнення, слід керуватися чинним на той час законодавством, а не новим, якщо останній не має зворотної сили. Такого припису у Законі немає.
Господарський суд дійшов правомірного висновку стосовно того, що скаржник помилково намагається застосувати до спірних відносин положення п.п.7.7. ст..7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.97р. в новій редакції стосовно відсутності підстав нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості, про те, також не врахував наступне.
Так, згідно із п.13 розділу 2 „Перехідні положення” 31.03.2005року набрав чинності Закон України №2505-ІУ від 25.03.2005р. „ Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”, згідно якого пункт 7.7. статті 7 набирає чинності з 1 червня 2005 року, крім підпункту 7.7.8 цього пункту, який набирає чинності з 1 січня 2006 року. До цієї дати застосовується процедура узгодження суми та надання бюджетного (експортного) відшкодування, діюча до набрання чинності цим Законом, з урахуванням того, що таке бюджетне ( експортне) відшкодування надається протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем надання податкової декларації податкового періоду, за наслідками якого виникає право на таке отримання згідно з редакцією п.п.7.7.2 п.7.7. ст..7 цього Закону,
Цим Законом внесено зміни до п.п.7.7.3 п. 7.7. ст.. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.97р., відповідно до яких позивач втратив право на нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості з 1 червня 2005 року, а право на нарахування пені відповідно до підпункту 7.7.8 цього пункту повинно виникнути у позивача тільки з 1 січня 2006 року, в спірних правовідносинах повинен застосовуватись порядок відшкодування, який був визначений Законом України №168/97-ВР від 03.04.97р. в редакції станом до 1 червня 2005 року, включаючи правила щодо нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості.
Отже, включаючи правила щодо нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості судова колегія дійшла висновку, що позивач мав нараховувати відсотки тільки за 31 добу травня 2005 року, що становить суму –2377грн.83коп.
Задовольняючи позов господарський суд першої інстанції неправомірно виходив із того, що заявлені підприємством вимоги щодо нарахування процентів за червень –грудень 2005 року є правомірними та відповідають вказаним вимогам Закону.
В цій частині доводи ОДПІ, викладені у апеляційній скарзі, є такими, що ґрунтуються на правильному тлумаченні норм чинного законодавства.
Враховуючи, що місцевим господарським судом не правильно застосовано норми податкового законодавства, судовий акт від 13.04.06р. у справі №22/66 підлягає зміні в решті задоволення вимог щодо нарахування процентів на бюджетну заборгованість за червень-грудень 2006 року в сумі 16067грн.48коп., а апеляційна скарга - задоволенню в цій частині.
З урахуванням бюджетної заборгованості на 01.05.05р. у сумі 260015грн.00коп. та ставки НБУ задоволенню підлягає позов в решті нарахування процентів у сумі 2377грн.83коп. за травень 2005 року.
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Керуючись ст.ст.99,101 -105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Слов”янської об”єднаної Державної податкової інспекції м.Ясинувата на рішення господарського суду Донецької області від 13.04.2006 року у справі №22/66 задовольнити частково.
Змінити рішення господарського суду Донецької області від 13.04.2006 року у справі №22/66 в частині задоволення позову про стягнення процентів в сумі 18445,31грн.
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю „Нілс” м.Слов”янськ в позові про стягнення 16067грн.48коп. процентів.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Нілс” м.Слов”янськ в частині стягнення процентів задовольнити у сумі 2377грн.83коп.
Резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 13.04.2006 року у справі №22/66 викласти в такій редакції:
- в абзацах „1-2” „замість цифр 18445,31грн. – вказати 2377грн.83коп.”;
- в абзаці „3” „ замість цифр 1284,45грн. –вказати 1123грн.77коп.”
Решту рішення господарського суду Донецької області від 13.04.06р. по справі №22/66 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.
За згодою присутніх повноважних представників сторін у судовому засіданні 05.06.06р. були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись Господарського процесуального кодексу України, суд
Головуючий С.І. Кондратьєва
Судді: Г.Я. Старовойтова
Р.М. Українська
Надруковано: 7 прим.
1. позивачу
2. відповідачам-2
3 у справу
4 господарському суду
5. апеляційному суду-2