АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2026/06 Головуючий в суді першої інстанції
Чернобривко Л.Б. Доповідач Свинцова Л.М.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2006 року м. Луганськ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого судді: Свинцової Л.М.,
суддів: Карташова О.Ю., Іванової І.П.
при секретарі Подколзіній Є.В.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючого в інтересах та від імені ОСОБА_2, на рішення місцевого Лисичанського міського суду Луганської області від 28 квітня 2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" про визнання наказу недійсним та поновлення на робот
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням місцевого Лисичанського міського суду Луганської області від 28 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2. були задоволені частково. Судом визнано недійсним пункт 1 наказу ВАТ "Лисичанськвугілля" №НОМЕР_1від 27.02.2006 року в частині, що стосується поновлення позивача на роботі на певний строк.
Визнано недійсним п.п 1, 2, 5 наказу ВАТ "Лисичанськвугілля" № НОМЕР_2 від 09.03.2006 року по відношенню до позивача.
В частині забов'язнання відповідача негайно допустити позивача до роботи на ВСІІ
"Шахта імені Мельникова"ВВАТ "Лисичанськвугілля" судом відмовлено за
необґрунтованістю.
Рішення допущене до негайного виконання.
З таким рішенням не погодився позивач, а тому представник позивача ОСОБА_1. в його інтересах звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог про негайне допущення ОСОБА_2. до виконання обов'язків директора Відокремленого структурного підрозділу "ІНФОРМАЦІЯ_1" відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля".
У доводах апеляційної скарги представник позивача посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.
Так, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог в частині негайного допущення позивача до роботи, оскільки набрало законної сили рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29.09.2005 року, яким позивача вже було поновлено на роботі на посаді директора Відокремленого структурного підрозділу "ІНФОРМАЦІЯ_1 " ВАТ "Лисичанськвугілля".
На думку позивача суд повинен був не відмовляти в задоволенні його позовних вимог щодо допущення до роботи на посаду директора шахти ім. Мельникова, а закрити провадження в цій частині у даній справі на підставі ст. 205 ЦПК України, задовольнивши позовні вимоги в іншій частині, тому що оскаржуване рішення в цій частині протиречить рішенню місцевого Сєвєродонецького міського суду Луганської області про поновлення позивача на роботі.
Заперечення на апеляційну скаргу відповідачем надані не були.
В суді першої інстанції було встановлено, що згідно із рішенням Сєвєродонецкого міського суду Луганської області від 29.09.2005 року позивача було поновлено на роботі на посаді директора Відокремленого структурного підрозділу "ІНФОРМАЦІЯ_1" ВАТ "Лисичанськвугілля". Це рішення допущене до негайного виконання.
Наказом відповідача № НОМЕР_1 від 27.022006 року позивача було поновлено на роботі з 27.02.2006 року на час, встановлений контрактом та не відпрацьований з причин його розірвання, позивача було направлено для проходження навчання та перевірки знань з питань охорони праці у встановленому порядку.
Наказом № НОМЕР_2 від 09.03.2005 року позивача було переведено на іншу роботу на шахту "Привольнянська". Позивача було ознайомлено з цим наказом 09.03.2006 року. З цим наказом позивач не погодився.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, дійшла до висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги, необґрунтованість рішення в частині відмови в допущенні позивача до виконання обов'язків директора структурного підрозділу „ІНФОРМАЦІЯ_1" ВАТ „Лисичанськвугілля". Колегія суддів вважає за необхідне рішення змінити: закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог скасувавши рішення в цій частині позовних вимог.
В апеляційній скарзі представник позивача посилався на те, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про допущення позивача до роботи директора структурного підрозділу „ІНФОРМАЦІЯ_1"ВАТ „Лисичанськвугілля" з мотивів того, що є рішення Сєвєродонецького міського суду про поновлення позивача на роботі, яке набрало законної сили і яке допущено до негайного виконання, не прийняв до уваги, що Державною виконавчою службою закінчено виконавче провадження по виконанню вказаного рішення у зв'язку з прийняттям відповідачем наказу № НОМЕР_2 від 09.03.2006 року про переведення позивача на іншу роботу, який оскаржуваним рішенням визнаний недійсним.
Цей довід апеляційної скарги колегія суддів вважає за необгрунтований. Гак, рішенням місцевого Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29.09.2005 року позивача було поновлено на роботі на посаді директора відокремленого структурного підрозділу „ІНФОРМАЦІЯ_1" ВАТ „Лисичанськвугілля". Це рішення допущене до негайного виконання.
11.10.2005 року було відкрито виконавче провадження з виконання цього рішення.
Постановою про відкриття виконавчого провадження постановлено боржнику добровільно виконати рішення суду про негайне поновлення на роботі позивача на вказаній посаді та надати в державну виконавчу службу наказ про поновлення на роботі.
Наказом від 27.02.2006 року № НОМЕР_1 відповідач поновив позивача на посаді директора ОП „ІНФОРМАЦІЯ_1" ВАТ „Лисичанськвугілля", допустив позивача до виконання цієї роботи.
Оскаржуваним рішенням визнано цей наказ недійсним тільки в частині, де вказано, що позивача поновлено на роботі на „певний строк". В іншій частині судом цей наказ недійсним не визнавався.
Визнання оскаржуваним рішенням недійсним п.п.1, 2, 5 наказу № НОМЕР_2 від 09.03.2006 року щодо переміщення позивача на посаду директора шахти „Привольнянська" з 10 березня 2006 року означає, що відповідач повинен залишити позивача працювати на посаді директора відокремленого підрозділу „ІНФОРМАЦІЯ_1" ВАТ „Лисичанськвугілля".
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вказав в мотивувальній частині, що оскільки Сєвєродонецький міський суд Луганської області від 29.09.2005 року ухвалив рішення про поновлення позивача на роботі на посаді директора відокремленого структурного підрозділу „ІНФОРМАЦІЯ_1 „ ВАГ „Лисичанськвугілля" й це рішення набрало законної сили, частина позовних вимог позивача про допущення його до роботи на посаді директора ВСП „ІНФОРМАЦІЯ_1" задоволенню не підлягає.
Сам позивач в суді апеляційної інстанції також надав пояснення, що у виконання вказаного рішення відповідач поновив його на роботі та допустив його до виконання роботи директором відокремленого структурного підрозділу „ІНФОРМАЦІЯ_1" ВАТ „Лисичанськвугілля" тільки у наказі, а фактично його до роботи на цій посаді за рішенням Сєвєродонецького міського суду не було допущено.
Виконавче провадження для виконання рішення Сєвєродонецького міського суду про поновлення його на роботі було закрито у зв'язку з видання відповідачем наказу про поновлення його на роботі та допущення його до роботи на посаді, яку він займав до звільнення.
Іншим наказом відповідач незаконно перевів його на роботу директором шахти „Привольнянська". Посаду директора ВСП „ІНФОРМАЦІЯ_1" займає інша особа. Тобто до роботи директором шахті ім. Мельникова відповідач його фактично не допустив. За таких підстав він й просив у позові у даній справі про ухвалення рішення про допущення його до роботи директором ВСП „ІНФОРМАЦІЯ_1". Його позовні вимоги щодо допущення до роботи директором ВСП „ІНФОРМАЦІЯ_1" викликані фактичним невиконанням рішення Сєвєродонецького міського суду від 29.09.2005 року.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або мировою угодою сторін, прийняті чи ухвалені щодо спору між тими самими сторонами, про той же самий предмет та за тих самих підстав.
За таких підстав суд першої інстанції повинен був не відмовити у задоволенні позову в частині допущення позивача до роботи, а закрити провадження у справі у цій частині позовних вимог.
Крім того, як обґрунтовано посилався представник позивача в апеляційній скарзі, суд в мотивованій частині оскаржуваного рішення вказав, що вважає позов позивача таким, що підлягає задоволенню. В кінці мотивувальної частини та в резолютивній частині рішення суд відмовив в задоволенні позову позивача в частині допущення його до роботи директором ВСП „ІНФОРМАЦІЯ_1".
Таким чином, думка суду щодо задоволення цієї частини позовних вимог на початку мотивувальної частини рішення протиречить висновку суду про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог в кінці мотивувальної частини та в резолютивній частин рішення, що є порушенням ст.ст. 212, 213 ЦПК України.
Обговоривши довід апеляційної скарги щодо неможливості примусового виконання рішення суду в частині визнання недійсними п.п 1, 2, 5 наказу ВАТ „Лисичанськвугілля" № НОМЕР_2 від 09.03.2006 року, незрозумілості того, яке ж рішення в силу ст.. 367 ЦПК України допущене до негайного виконання, колегія суддів вважає його безпідставним.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі доказів сторін й інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених вимог та визнав недійсними п.1,2,5 вказаного вище наказу. В мотивувальній частині рішення суд навів мотиви визнання недійсними окремих пунктів наказу, вказав, що фактично пунктом 1 наказу позивач був не переміщений, а незаконно переведений на іншу роботу. Тобто суд визнав перевід позивача на роботу директором шахти „Привольнянська" незаконним.
Відповідно до цього визнані недійсними п.п2 та 5 наказу.
Згідно із п.4 ч.1 ст.467 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно переведеного на іншу роботу працівника.
Оскаржуваним рішенням суду було задоволено вимогу позивача про допущення негайного виконання рішення на підставі п.4ст. 367 ЦПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції: скасувати це рішення в частині відмови в задоволенні позову про допущення позивача до виконання обов'язків директора ВСП „ІНФОРМАЦІЯ_1", та закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 307, 310 313, 314. 315 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення місцевого Лисичанського міського суду Луганської області від 28 квітня 2006 року змінити: скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про допущення до роботи на посаді директора відокремленого структурного підрозділу „ІНФОРМАЦІЯ_1" ВАТ „Лисичанськвугілля" та провадження у справі в цій частині позовних вимог закрити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
На рішення може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.