АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1165/06  року                                Головуючий у справі в суді першої

Інстанції   Євтіфієв В.М.

Доповідач Свинцова Л.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

20 липня 2006 року   колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду

Луганської області в складі:

Головуючого судді        Свинцової Л.М.

Суддів                              Карташова О.Ю., Іванової І.П.,

При секретарі                  Подколзіній Є.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засуданні в приміщенні апеляційного суду Луганської

області   апеляційну   скаргу      ОСОБА_1на рішення місцевого Стаханівського

міського суду Луганської області від 31 січня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до  Закритого  акціонергото  товариства  «  Стаханівська  автобаза»  про  стягнення

заборгованості  по виплатах    сум у відшкодування шкоди, проведення капіталізації  платежів.

перерахування капіталізованої суми до Управління праці та соціального захисту населення в

місті Стаханові,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням місцевого Стаханівського міського суду Луганської області від 31 січня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. були задоволені частково: з Закритого акціонерного товариства "Стаханівська автобаза" на користь позивачки стягнуто у відшкодування шкоди 4189,22 грн. за період з листопада 2001 року до вересня 2005 року, судові витрати у сумі 51 грн., щомісячно з 01.10.2005 року -163,31 грн. з наступною індексацією.

ОСОБА_1 не погодилася з таким рішенням та звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати таке рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, стягнути з відповідача на її користь витрати при виплаті гонорару адвокату -1500грн.

У доводах апеляційної скарги апелянтка посилалася на те, що при ухваленні рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права. Суд необгрунтовано прийняв до уваги довідку про зарплатню гірничого робочого ВП "Первомайськвугілля'', й не прийняв до уваги довідку про більшу зарплатню гірничого робочого шахти "Вергельовська". яка входить до виробничого об'єднання "Луганськвугілля".

Безпідставно суд при вирішенні її позову урахував до пенсії , яку вона одержувала після втрати годувальника, суми, яки вона одержує як учасник Великої Вітчизняної війн - 9,96грн.. 124,73 грн. - додаток до її особистої пенсії.

Суд не вирішував питання про компенсацію своєчасно не виплачених їй сум у відшкодування шкоди., тобто не розглянув повністю заявлені нею позовні вимоги.

При розгляді даної справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 знаходилася у шлюбних відносинах з ОСОБА_2., який працював на шахті їм.. Чеснокова гірничи робочим очисного вибою.

30.11.1966 рокуОСОБА_2. був смертельно травмований автомобілем, який належить відповідачеві.

У зв'язку зі смертю годувальника позивачці була призначена пенсія по втраті годувальника, призначені страхові виплати, які здійснював відповідач.

Рішенням місцевого Стаханівського міського суду Луганської області від 06 вересня 2001 року у відшкодування шкоди, заподіяної у зв'язку з втратою годувальника, з відповідача на користь позивачки було стягнуто по 107,89грн. щомісячно безстроково.

Відповідач не збільшував щомісячні платежі у зв'язку з подорожчанням життя.

З урахуванням того, що на листопад 2001 року на утриманні ОСОБА_2повинна була бути лише позивачка, заробітна платня померлого підлягає розподілу на двох.

Вимоги позивачки про перерахування щомісячних сум у відшкодування шкоди засновані на довідці шахти „Вергульовська" про середній заробіток гірничого робочого.

Суд           взяв     до     уваги     зарплатню     гірничого     робочого     холдінгової     компанії

„Первомайськвугілля", що відповідає об'єктивному розміру середньомісячної заробітної платні ряду підприємств у відповідному регіоні.

Суд першої інстанції встановив необхідність нарахування позивачці щомісячних виплат з урахуванням суми пенсії, яку та отримує - 284,69грн., одноразово недоплачену суму щомісячних платежів за період з листопаду 2001 року до вересня 2005 року.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшла до висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги, незаконність оскаржуваного рішення, що підлягає скасуванню, про необхідність повернення справи до суду першої інстанції на новий розгляд за наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичної або юридичної особи в межах заявлених ними позовних вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які приймають участь у справі.

Суд першої інстанції не виконав в повній мірі цих вимог, у зв'язку з чим ухвалив незаконне рішення.

В доводах апеляційної скарги позивачка посилалася на те, що суд першої інстанції зовсім не вирішив її позовні вимоги в частині компенсації за несвоєчасну виплату сум у відшкодування шкоди.

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи дану справу, ретельно не з'ясував позовні вимоги позивачки, що привело к порушенню вимог ст. 213 ЦПК України.

Це порушення норм процесуального права відповідно до п. 5 ч.1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вирішуючи справу на підставі ст.ст. 457, 461, 467 ЦК України 1963 року, що діяв до 01.01.2004 року, суд першої інстанції посилався також на ст. 1208 ЦК України, що набрав силу з 01.01.2004 року, але положення цієї статті не застосував при ухваленні рішення.

Статтею 1208 ЦК України передбачається збільшення розміру відшкодування шкоди у зв'язку з підвищенням вартості життя і збільшення розміру мінімальної заробітної плати.

Суд першої інстанції не з'ясував в повній мірі позовні вимоги позивачки, як вказувалося вище, та не вирішив, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які склалися між сторонами, чим порушив вимоги ст. 214 ЦПК України.

Суд першої інстанції нарахував недоплачену позивачці суму щомісячних виплат за період з листопада 2001 року до вересня 2005 року, але не мотивував, чому вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки недоплачені суми за період часу, який більше тривалістю ніж строк позовної давності, передбачений діючим законодавством.

Вирішуючи питання про застосування середнього заробітку робочого за професією тотожної професії чоловіка позивачки при нарахуванні сум щомісячних платежів позивачці, суд першої інстанції не мотивував, чому при нарахуванні таких 'сум не застосовується заробітна платня, яку отримував чоловік позивачки при житті.

Як вірно вказано в доводі апеляційної скарги, суд першої інстанції, рахуючи недоплачену позивачці суму щомісячних платежів, відраховував з цієї суми пенсію, яку одержує позивачка, не беручи до уваги, що пенсія за втрату годувальника позивачка отримує у розмірі 150 грн.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає обговорювати передчасним, тому що ці доводи будуть предметом розгляду у суді, куди справа буде направлена на новий розгляд. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.   307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення місцевого Стаханівського міського суду Луганської області від 31 січня 2005 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.