Справа № 22а -658/06 Головуючий
у першій інстанції: Фастовець В.М.
Категорія: 38 Доповідач: Фарятьєв С.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2006 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого: Фарятьєва С.О.
Суддів: Медведєва А.М., Заіки В.В.
При секретарі: Ірметовій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 16 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про стягнення заборгованості з матеріальної допомоги до 5 травня,
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2006року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, обґрунтовуючи його тим, що він є учасником бойових дій і відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на одноразову щорічну допомогу до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Однак за період 2003, 2004, 2005 років така допомога виплачувалась йому не в повному обсязі, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 1898 грн. 75 коп., яку він і просив суд стягнути з відповідача на його користь.
Оскаржуваною постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 16 травня 2006 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. Суд стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на його користь заборгованість з щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2005 рік у сумі 1410 грн., а у задоволенні позовних вимог про стягнення щорічної одноразової допомоги до 5 травня за 2003-2004 роки у сумі 488 грн. 75 коп. відмовив за пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
В апеляційній скарзі УПСЗН Лисичанської міської ради з постановою суду не згодне, просить її скасувати і ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовити, посилаючись на те, що згідно з ч.2 ст.95 Конституції України тільки Законом України "Про Державний бюджет України" визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Державний бюджет України на відповідний рік планується виходячи з існуючих фінансових можливостей держави, та гарантує виплату окремих видів компенсацій і допомог у розмірах, встановлених відповідними статтями Державного бюджету.
Крім того, суд не прийняв до уваги ст.34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", в якій передбачена виплата одноразової допомоги для учасників бойових дій в розмірі 250 грн., а також те, що згідно з п.5 ст.51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи ' апеляційної скарги, перевіривши правильність і законність оскаржуваної постанови, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. частково суд керувався ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно з якою учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Крім того, згідно з ч.ч.2.,3. цього ж Закону, права та
пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів, передбачені цим Законом, є недійсними. Також відповідно до ст. 22 Конституції України, згідно якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
При цьому, суд враховував, що рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року за № 20-рп визнано такою, що не відповідає Конституції України ст.44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірах, менших, ніж передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
На підставі зазначених Законів, з огляду на тотожність ст.ст.28, 44 та ст.34 Законів України "Про Державні бюджети України" відповідно на 2003 р., 2004 р. та 2005 рік та виходячи з рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року за № 20-рп суд правильно дійшов до висновку, що вищезазначеними законами були звужені зміст та обсяг існуючого права позивача на отримання разової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, яке передбачено ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". З урахуванням цього, суд також обгрунтовано дійшов до висновку, що ст.34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" не може бути застосована до спірних правовідносин, а тому стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість з матеріальної допомоги до 5 травня у розмірі 1410 грн.
Зазначені висновки суду відповідають вимогам закону, матеріалам справи і не спростовуються доводами апелянта, а тому судова колегія вважає, що оскаржувана постанова не підлягає зміні чи скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради відхилити.
Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 16 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про стягнення заборгованості з матеріальної допомоги до 5 травня залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена з дня її проголошення у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.