Справа № 234/18026/18

Провадження № 2/234/642/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року м. Краматорськ.

Краматорський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Літовки В.В.

секретар Воропаєва Ю.Ю.,

за участю представника позивача - ОСОБА_4., представника відповідача - ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про сумісного поділ майна, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2018р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, який обґрунтувала тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 26.04.2012р. Шлюб між ними був розірваний рішенням суду від 25.09.2017р. В період спільного проживання ними була придбана Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1 . До теперішнього часу порядок поділу майна між ними в добровільному порядку не вирішений. Згідно висновку про вартість майна, вартість Ѕ частки будинку становить 228 400 грн. Позивач просить визнати вказану Ѕ частку будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, залишити право власності на вказану частку за ОСОБА_2 та стягнути з останнього на її користь Ѕ частку від грошової оцінки майна - 114 200 грн., 500 грн. - вартість проведеної оцінки майна, та 1 165,31 грн. - понесені судові витрати по оплаті судового збору.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав і суду показав, що ОСОБА_2 не надавав згоди на грошову компенсацію за частку житлового будинку та позивач не внесла на депозит суду відповідної грошової суми в порядку ст.71 СК України. Окрім того, вважає завищеною оцінку частки будинку, оскільки за договором купівлі-продажу вона була придбана за 75 609,00 грн. Також вважає, що позивачем обраний такий спосіб захисту її прав, який не передбачений діючим законодавством. З урахуванням зазначених обставин, просив залишити позовні вимоги без задоволення та закрити провадження за відсутністю предмету спору. Судові витрати залишити за позивачем.

Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши в сукупності зібрані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 26.04.2012р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням суду від 25.09.2017р. шлюб між ними був розірваний. Рішення набрало законної сили 06.10.2017р. - а.с.10-11.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав від 09.10.2018р., за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2012р. зареєстрована Ѕ частка будинку АДРЕСА_1 . - а.с.14-17.

Згідно висновку про оцінку майна від 26.10.2018р., ринкова вартість Ѕ частки будинку АДРЕСА_1 складає 228 400 грн. - а.с.12, 65-82.

Докази про те, що вартість вказано частки у будинку інша, ніж та, на яку посилається позивач, відповідач суду не надав.

Згідно квитанції № 624574 від 31.10.2018р., вартість оцінки складає 500 грн. - а.с.64.

Відповідно до частини 1 статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно із частиною 2 статті 372 ЦК України разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Згідно із частиною 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що спірне майно, яке було отримане сторонами за час шлюбу, слід вважати спільною сумісною власністю подружжя, а при поділі такого майна розмір часток дружини та чоловіка є рівними.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із частиною 3 статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Враховуючи вищезазначене та встановлені фактичні обставини, можна дійти висновку, що у ОСОБА_2 і ОСОБА_1 виникло право спільної сумісної власності на Ѕ частку спірного будинку.

При поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (чч. 4, 5 ст. 71 СК України).

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України.

Положеннями ст. 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Тобто для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пп. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд звертає увагу на те, що положення ч. 4 ст. 71 СК України щодо присудження грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно за його згодою застосовується у разі, коли позивач просить залишити майно собі, припинивши право власності на нього іншого з подружжя, зі сплатою йому грошової компенсації замість його частки у цьому майні за його згодою, із внесенням цих коштів на депозитний рахунок суду.

Позивач ОСОБА_3 просить залишити право власності на спірну частку домоволодіння відповідачу по справі, тому до неї не може бути застосований обов`язок щодо внесення грошової компенсації на депозитний рахунок суду.

Крім того, у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної вартості на час розгляду справи.

Згідно висновку експерта станом на 26.10.2018р., вартість Ѕ частки спірного домоволодіння складає 228 400 грн.

Представник відповідача у своїх запереченням посилається на те, що вважає вказану суму завищеною, однак при цьому не надав суду будь-яких відомостей щодо іншого розміру вартості вказаного об`єкту нерухомості.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, заперечення відповідача щодо вартості спірного майна не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Таким чином, з урахуванням того, що Ѕ частка будинку АДРЕСА_1 не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1142 грн., та понесені витрати за проведену оцінку майна - 500 грн.

Керуючись ст. ст. 2,4, 258,259,263-268,271-273 ЦПК України, ст.57, 60-63,65,69,70,71 СК України, ст.ст.365, 372 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про сумісного поділ майна, задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Ѕ частку будинку АДРЕСА_1 .

Право власності за Ѕ часткою жилого будинку АДРЕСА_1 залишити за ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок компенсації припинення права власності на частку ОСОБА_1 у спільній сумісній власності подружжя, ринкову вартість її частки у вказаного будинку - 114 200 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати: 1142,00 грн. - судовий збір, 500 грн. - вартість за проведену оцінку майна.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення .

Головуючий суддя:

Рішення ухвалено і надруковано в нарадчій кімнаті в одному екземпляр.

Головуючий суддя: