Справа № 2 - 229/2010  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 лютого 2010 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючий суддя                 Большаков Ю.М.

із секретарем                     Вальшиним І.Н.

за участю представника позивачки                 ОСОБА_1

        відповідача                     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Бахчисарай цивільну справу

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2

про виділ у натурі частки майна, що є у спільній частковій власності

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася 10.07.2009 року у Бахчисарайський районний суд Автономної  Республіки Крим із позовною заявою, де виклала вимоги припинити право спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1, виділити ії у житловому будинку під літерою «А» кухню 1-1 загальною площею 7.6 кв м, житлову кімнату 1-2 загальною площею 7.7 кв м, коридор 1-3 загальною площею 3.4 кв м, коридор 1-4 загальною площею 5.1 кв м, сарай під літерою «В» загальною площею 7.4 кв м, убиральню під літерою «К», сарай під літерою «Г», сарай під літерою «З», навіс під літерою «Л» в цілому.  Вимоги мотивовані тим, що 12 жовтня 1990 року вона купила Ѕ частку зазначеного будинку, який складається з наведених житлових і нежитлових приміщень та споруд, визначити порядок користування земельною ділянкою навколо домоволодіння. Оскільки вона позбавлена можливості самостійно розпоряджатися належним ії майном, яке знаходиться у часткової спільної власності ії та відповідачів, то бажає виділити свою частку в натурі. Заявою від 22.02.2010 року позивачка вимоги вточнила і посилаючись на висновки судової будівельно-технічної експертизи просила додатково виділити ії у житловому будинку під літерою «А» кухню 1-1 загальною площею 7.6 кв м, житлову кімнату 1-2 загальною площею 7.7 кв м, коридор 1-3 загальною площею 3.4 кв м, коридор 1-4 загальною площею 5.1 кв м, сарай під літерою «В» загальною площею 7.4 кв м, убиральня під літерою «К», погріб під літерою «Г», сарай у цілому під літерою «Г», земельну ділянку площею 275 кв метрів (а. с. 59 – 60).

У судове засідання позивачка і відповідачка ОСОБА_4 не з'явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність. Представник позивачка уточнені позовні вимоги підтримала і пояснила, що висновку експертизи ґрунтуються на порядку користування як будівлями, так і земельною ділянкою, який фактично склався між сторонами по справі. Вважає, що доцільно буде розподілити присадибну земельну ділянку таким чином, щоб кожна сторона мала можливість обслуговувати ту частину будинку, підхід до якої можливе лише з боку сусіда.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково, не оспорював того факту, що будинок фактично поділений, але вважав, що земельну ділянку доцільно розподілити так, щоб сусід сусіду не мішав.

Заслухавши пояснення осіб, які прийняли участь по справі, дослідивши надані і наявні в матеріалах докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як слід з змісту договору купівлі-продажу, посвідченого 12 жовтня 1990 року державним нотаріусом Бахчисарайської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 купила Ѕ частку будинку з відповідною часткою надвірних будівель по АДРЕСА_1, ії в користування надійшло у житловому літері «А» кухня 1-1 7.6 кв м, жила кімната 1-2 7.7 кв м, коридор 1-3 3.4 кв м, коридор 1-4 5.1 кв м, а також господарчі і побутові будівлі і надвірні споруди: літня кухня «В», «З», сарай «Г», підвал під «Г», навіс «Л», убиральня «К», (а. с. 5-6).

Згідно до ст.. 355, 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб’єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Статтею 361 ЦК України визначене, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності, а відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Оскільки між співвласниками існує реальний спір, суд розглядає його і застосовує ст. 16 ЦК України.

Як слід з висновків будівельно-технічної експертизи (а. с. 27 – 36) є один варіант розподілу спірного будинку, де фактично виділені частки близькі до ідеальних, тобто за додатком № 1 частка ОСОБА_3 складатимеся з кухні 1-1 загальною площею 7.6 кв м, житлової кімнати 1-2 загальною площею 7.7 кв м, коридору 1-3 загальною площею 3.4 кв м, коридору 1-4 загальною площею 5.1 кв м і буде на 0.3 кв менш від ідеальної частки, що складає різницю 74 гривні. Розподіл господарчих будівель також не відповідає ідеальним часткам і на частку ОСОБА_3 відходить Ѕ сараю літер «Б», сарай літер «В», погреб літер «Г», сарай літер «Г», убиральня літер «К», загальною вартістю 4995 гривен, що на 254 гривні більше, ніж у співвласників. Варіант користування присадибною земельною ділянкою суд визначає з урахуванням можливостей обслуговування частин будинку, які знаходяться з підходом з боку іншого співвласника і вважає, що самим удобним буде варіант № 4, де частки сторін будуть рівними і залишаться частки у спільному користуванні для обслуговування житлового будинку. Оскільки частку позивачки суд виділяє в натурі, право спільної часткової власності припиняється. З наведених підстав суд вважає позовні ці позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зміна правовідношення.             У відповідності з ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі наданих сторонами доказів, із додержанням вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки сторони не заявляли вимог про стягнення різниці у частках, позивачка не просила стягнути з відповідачів судові витрати, тому ці питання залишаються поза межами розгляду справи.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації і виникає у набувача з моменту такої реєстрації, через що позовні вимоги про визнання права власності не виділену частку майна задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 16, 334, 355, 356 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 174, 207, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково. Розподілити будинок АДРЕСА_1 таким чином, що ОСОБА_3 відходять у житловому будинку під літерою «А» кухня 1-1 загальною площею 7.6 кв м, житлова кімната 1-2 загальною площею 7.7 кв м, коридор 1-3 загальною площею 3.4 кв м, коридор 1-4 загальною площею 5.1 кв м, сарай під літерою «В» загальною площею 7.4 кв м, убиральня під літерою «К», погріб під літерою «Г», сарай у цілому під літерою «Г», земельну ділянку площею 275 кв метрів відповідно додатку № 4, припинив право сумісної часткової власності на зазначене домоволодіння, в інший частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає  законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд в строки і у порядку, визначених ст.. 294, ст. 295 ЦПК України.

 Головуючий

    суддя