Справа № 2а-738/2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2010 року суддя Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим Бельський В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахчисарай адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі про відновлення пропущеного строку звернення до суду, примушуванні Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі до нарахування недоплаченої пенсії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом про відновлення пропущеного строку звернення до суду, примушуванні Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі до нарахування недоплаченої пенсії, просить зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, за 2006, 2007, 2008 роки мотивуючи вимоги тим, що позивач належить до соціальної групи «діти війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позивач в судове засідання не з’явився, надіслав заяву про розгляд справи в його відсутність, а тому суд на підставі ч. 3 ст. 122 КАС України вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідач не направив у судове засідання свого представника, у відгуку на позов не визнав мотивуючи тим, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачене право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але зміст даного закону не містить того органу, який буде здійснювати такі виплати, за рахунок яких коштів, з яких джерел, та в якому процедурному порядку. Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Проте, згідно Положення про Пенсійний фонд України, він здійснює свої повноваження безпосередньо через територіальні управління і визначає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, при цьому кошти ПФУ використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають, з 2008 року виплати проводяться згідно з змінами до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», наполягає на відмову у задоволенні позову у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду, просить розглянути справу у відсутність представника відповідача.
Суд знаходить можливим розгляд справи у відсутність позивача та представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Позивач має право користуватися пільгами відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”
На звернення позивача про підвищення пенсії на підставі вказаного закону відповідачем у цьому було відмовлено.
З 01.01.2008 року позивач отримує надбавку до пенсії у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, яки втратили працездатність, згідно з внесеною зміною до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року та Законом України „ Про державний бюджет на 2008 рік”.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” , дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове отримання чи державна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для дітей війни.
Право на соціальний захист громадян України встановлено ст. 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України.
Відповідно до ч. 3 ст. 22, ст. 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть біти обмежені, у тому числі зупинення дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Затверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
З вказаних підстав суд не може погодитися з викладеними у відгуку на позов доводами відповідача щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати. Право на отримання державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої вказаною статтею не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Головним розпорядником коштів для виплати пенсії або щомісячного довічного грошового отримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, є Пенсійний фонд України.
Судом встановлено, що по позовним вимогам за 2006, 2007 і частково за 2008 роки позивачем без поважних причин був пропущений передбачений ст. 99 КАСУ річний строк звернення до суду, що згідно ч. 1 ст. 100 КАСУ є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, на чому наполягає відповідач у відгуку на позов.
Оскільки позивач звернувся до суду 09.11.2009 року, то позов підлягає частковому задоволенню за період з 09.11.2008 року.
Крім того згідно ч. 2 ст. 11 КАСУ суд знаходить за необхідне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить.
Керуючись ст. 9, 11, 99-100, 122, 160, 162, 163 КАСУ, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі підвищити ОСОБА_1 пенсію, що їй виплачується, на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а також нарахувати та сплатити ОСОБА_1 недоплачену з 09 листопада 2008 року щомісячну соціальну допомогу виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, у задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подальшої подачі протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя