Справа № 2 - 390/2010

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

01 березня 2010 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим  у складі:

 головуючий суддя                     Большаков Ю.М.

                         із секретарем                     Вальшиним І.Н.

    за участю представника позивачки                     адвоката ОСОБА_1

                              відповідачки                     ОСОБА_2             представника відповідачки                     ОСОБА_3

розглянувши  у відкритому судовому  засіданні в залі суду в м.   Бахчисарай  цивільну  справу  

за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, відшкодування моральної шкоди, судових витрат

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1, діючий в інтересах ОСОБА_4, звернувся 03.09.2009 року у Бахчисарайський районний суд з позовною заявою, де виклав вимоги стягнути з відповідачки на користь ОСОБА_4 гроші в національній валюті України в сумі, що буде дорівнюватися 1000 доларів США у погашення позички, 5000 гривень у відшкодування моральної шкоди, судові витрати відповідно до наданих розрахунків. Позов мотивований тим, що мати позивачки з відповідачкою уклали договір позики у письмовій формі, за умовами якого ОСОБА_2 було надане гроші в сумі 5000 гривень, що дорівнювалося в січні 2007 року 1000 доларів США, які та зобов’язалася повернути, але гроші своєчасно не повернула. Після смерті матері в 2007 році ОСОБА_4 оформила свої права спадкоємця, просила ОСОБА_2 повернути гроші, але та стала ухилятися від виконання зобов’язань. Несвоєчасне повернення грошів привело до порушення спокійних умов життя ОСОБА_4, чим спричинило моральну шкоду.

    У судове засідання позивачка не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у ії відсутність. Представник позивачка позовні вимоги підтримав і пояснив, що гроші надавалися тоді, коли курс долара дорівнювався 5 гривням за один долар і тому сума позички повинна бути повернена відповідно до курсу долара на час розгляду справи.

    Відповідачка та ії представник позовні вимоги не визнали і пояснили, що гроші ОСОБА_2 дійсно отримувала в сумі 3000 гривень, своєчасно не повернула і тоді ОСОБА_5 нарахувала проценти, розписку переписали на 5000 гривень і ці гроші ії було повернуте, але підтвердити цього не можуть, тому як письмові докази відсутні. Що стосується розписки, яка залишилася в ОСОБА_5, то ОСОБА_2 була впевнена, що ії знищене. Вважають, що ніякої моральної шкоди ані позивачці, ані ії померлої мати не було спричинене. Просять в задоволенні позову відмовити.

    Заслухавши пояснення осіб, які прийняли участь по справі, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов є частково обґрунтованим і підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 10, 11, 60, 61 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    При перевірці обставин доказами судом встановлено, що 20 січня 2007 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_5 6 500 гривень, з яких половину зобов’язалася повернути 20 лютого 2007 року, іншу половину 20 березня 2007 року, про що свідчить складена розписка (а. с. 16). ОСОБА_2 частково прийняла прийняті на себе обов’язки і повернула 1500 гривень 15 травня, про що свідчить припис на розписці.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 20.01.2007 року уклали договір позички, який не суперечив діючому законодавству, відповідав по формі вимогам ст.. 1047 Цивільного кодексу України.                                     Відповідно до ст.. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої же якості. Позичальник, відповідно до вимог ст.. 1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошті у такій самій сумі) у строк та порядку, що встановлені договором.

Як слід з даних свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, наданим відділом реєстрації актів цивільного стану Бахчисарайського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 4). Правонаступником усіх прав померлої, відповідно до свідоцтва про спадщину за законом, наданим 23 лютого 2008 року державним нотаріусом Бахчисарайської державної нотаріальної контори, стала ОСОБА_4 (а. с. 5).

Відповідно до ст.. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За сміслом ст. 1219 ЦК України права спадкодавця на отримання позички входять до складу спадщини, хоча і не були вказані в свідоцтві на право на спадщину.

На підставі викладеного суд вважає, що позивачка має право вимоги від відповідачки грошів у тій сумі і валюті в якої вони надавалися ії спадкодавцем.

Одночасно суд зазначає, що вимоги про стягнення грошових сум у відшкодування моральної шкоди не є обґрунтованими, оскільки загальні підстави та порядок відшкодування моральної шкоди визначено ст.. ст.. 22, 23, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, де першою і безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди визначене неправомірність рішень, дій чи бездіяльності особи, яка її завдала, за наявності її вини. Позивачка та ії представник не довели суду з чого склалася неправомірність дій або бездіяльності відповідачки, як ці дії вплили на права та інтереси позивачка і тому суд у цієї частині в задоволенні позвних вимог відмовляє.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати і тому суд розподіляє судові витрати пропорційно задоволенню позовних вимог.

На підставі викладеного, відповідно ст.. 22, 23, 625, 1046, 1049, 1166, 1167, 1218, 1219 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 174, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 у погашення позички 5 000 (п’ять тисяч) гривень, судових витрат 301 гривню, в інший частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає  законної сили після закінчення строку на подання заяв про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд в строки і у порядку, передбаченому ст.. ст.. 294, 295 Цивільного процесуального кодексу України.

 Головуючий                                                  

    суддя