Справа № 2-213/2010

                                                                      РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 березня 2010 року        Євпаторійській міський суд Автономної Республіки Крим

в складі:

головуючого судді             РУЖИЦЬКОЇ Т.В.

при секретарі                  АВДЄЄНКО К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, фізичної особи – підприємця ОСОБА_5; третя особа ОСОБА_6, про повернення задатку, передплати і відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

              До Євпаторійського міського суду звернулися ОСОБА_1, ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, фізичної особи – підприємця ОСОБА_5; третя особа: ОСОБА_6, про повернення задатку, передплати і відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивують тим, що 12 грудня 2007 року при сприянні агентства нерухомості „Регіон – Крим”, власником якого є ОСОБА_5, вони уклали з ОСОБА_7.(в теперішній час  ОСОБА_3В.), договір про задаток у розмірі одна тисяча доларів США, в якості розрахунку за купівлю ними будинку АДРЕСА_1, власницею якого назвалась ОСОБА_7 (ОСОБА_3.). При укладенні договору були присутніми ОСОБА_4 та агент нерухомості, вищеназваного агентства. Було обговорено покупну ціну будинку у розмірі 95 тисяч доларів США, а також дату нотаріального посвідчення – 20 лютого 2008 року. Вкінці грудня продавці, за участю агентства, поставили перед ними нові вимоги про внесення авансу у розмірі десяти тисяч доларів США, оскільки вказана сума була необхідна для оформлення державного акту на землю, під об’єктом відчуження. 29.12.2007р вказана сума була передана ОСОБА_7 (ОСОБА_3.) за розпискою та було внесено додаткові відомості у договір про завдаток. Отримавши гроші, ОСОБА_7.(ОСОБА_3.) свій обов’язок про отримання державного акту на земельну ділянку продаваного будинку не виконала, під різними приводами затягувала надання належного пакету документів, а у травні 2008 року остаточно відмовила їм у продажу будинку. На всі  їх вимоги про повернення завдатку та авансу, відмовляла. Вони неодноразово зверталися до правоохоронних органів, які пояснили, що спори про договірні правовідносини вирішуються у судовому порядку. В ході спілкування при підготовці пакету документів на відчуження будинку та огляду будинку, ними було з’ясовано, що власником відчужуваного будинку є мати ОСОБА_7 (ОСОБА_3.) – ОСОБА_8, яка пояснила, що через її хворобливий стан здоров’я та похилий вік, усі дії по продажу будинку, виконує її донька. Вважають, що діями відповідачів  їм спричинено матеріальну та моральну шкоду.

Просять стягнути з ОСОБА_7(ОСОБА_3.) та ОСОБА_4 на їх користь солідарно: - подвійну суму завдатку у розмірі дві тисячі доларів США, що еквівалентно  15 360 гривень; - аванс у розмірі 10 000 доларів США, що еквівалентно 76 800 гривень; - моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень; - оплату судових витрат та 5000 гривень за надання правової допомоги. Стягнути з ОСОБА_5І  на їх користь моральну шкоду у розмірі – 50 000 гривень.

             В судовому засіданні  позивачі уточнили свої позовні вимоги,  підтримали їх  і просили задовольнити. Дали пояснення аналогічні їх  змісту (а.с. 66,67). Також, в судовому засіданні позивачі просили залишити без розгляду вимоги про стягнення моральної шкоди на їх користь у розмірі 50 000 гривень, з ОСОБА_5  Суд задовольнив вказане клопотання.

          Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 позов визнали частково, а саме, в частині отримання  завдатку та авансу, а в частині стягнення моральної шкоди – не визнали та просили відмовити. Крім того, ОСОБА_3 пояснила, що вона дійсно брала уточнену суму грошей від позивачів, в якості авансу за продаж будинку матері, від імені якої та у  їх спільних інтересах вона виступала. Але частина вказаної суми грошей пішла на оформлення їх земельної ділянки,  на обновлення правоустановчих документів на будинок та на завдатки квартир, які вони з матір’ю хотіли купувати після продажу їх будинку.  В теперішній час грошей у неї не має. Вимоги до її чоловіка вважає безпідставними.

             Представник відповідачів позов не визнала, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, оскільки відповідачі не є власниками спірного будинку та не мали право на його відчуження та укладати будь – які угоди.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилась, сповіщалась належним чином, причини неявки суду не повідомила. Суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутністю та враховує те, що позивачі відмовились в частині позовних вимог до ОСОБА_5

 Третя особа - ОСОБА_8  в судове засідання не з’явилась, сповіщалась належним чином, причини неявки суду не повідомила, надала суду свої письмові заперечення (а.с.21).  

ОСОБА_3, відповідачка у справі,  яка за її власним клопотанням, повідомляла свою мати про час та місце слухання справи, пояснила суду, що мати хворіє та погано ходить і  не зможе  самостійно прийти та піднятися сходинками до суду.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши  матеріали  справи,  прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

            12.12.2007 року було укладено угоду про завдаток між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 Предметом вказаної угоди був намір купівлі – продажу будинку АДРЕСА_1 за ціною чотириста вісімдесят тисяч гривень, що еквівалентно дев’яносто п’яти тисячам доларів США, а також  в угоді містяться інші умови, відповідно купівлі – продажу вказаного будинку. ОСОБА_7, за вказаною угодою, отримала суму завдатку у розмірі – одну тисячу доларів США (а.с.9).  

               29.12.2008 року,  за розпискою, ОСОБА_7 отримала від позивачів передплату (аванс) за продаж будинку у розмірі п’ятдесят тисяч п’ятсот гривень, що  еквівалентно десяти тисячам доларів США (а.с. 10). Всього ОСОБА_7 отримала від позивачів грошову суму еквівалентну одинадцяти тисячам доларів США, що відповідно курсу НБУ, складає – 84 480 гривень (а.с. 18).

                Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно та відповідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, довідки КРП „БРТІ м. Євпаторії”, будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_8 (а.с.10-13).

                ОСОБА_7, при укладенні угоди,  надання нею розписки та інших дій, пов’язаних з відчуженням будинку АДРЕСА_1, діяла в інтересах своєї матері -  ОСОБА_8, про що свідчать матеріали справи (а.с.14,15) та підтверджуються власними поясненнями самої ОСОБА_7

               ОСОБА_7, з отриманих від позивачів грошей, сплатила грошову суму еквівалентну 1500 доларів США за послуги, які були надані позивачам банком, решта суми передплати залишилась у неї.

               Позивачі достовірно знали, що власником будинку є ОСОБА_8, та що в її інтересах діє ОСОБА_7,  її донька.                

               Купівля – продаж будинку АДРЕСА_1 між сторонами не відбулася.    

            Вищевказані обставини в судовому засіданні визнані сторонами, ніким не спростовані та відповідно ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

           10.04.2009 року ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.48).

            Фактично, сума, передана позивачами відповідачці ОСОБА_3, за угодою про завдаток, судом розцінюється, як аванс, в рахунок платежів по майбутній угоді, яку сторони мали намір укласти. Оскільки угода сторонами не була укладена на момент складання угоди про завдаток, то сума передана по неї, не може розцінюватися як завдаток, а тому правила стягнення вказаної суми, як завдатку в подвійному розмірі, на неї не розповсюджуються.  

             Так, згідно вказівкам ст. 570 ЦК України, завдатком признається грошова сума, видавана однією стороною в рахунок тих, що належать з неї за договором платежів.

             Якщо ж сторони домовились укласти договір, але відповідним чином його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими, що передбачено ч.2 ст. 570 ЦК України.

             Договір, підтверджуючий момент виникнення зобов'язання по платежах – відсутній. Угода купівлі-продажу будинку нотаріально не засвідчена (ст. 220 ЦК України), сторони лише мали намір укласти її в майбутньому.

            Суд прийшов до висновку про те, що суми, передані та одержані відповідачкою ОСОБА_3, - є авансами  і підлягають стягненню з останньої на користь позивачів в розмірі, фактично  вказаним  в угоді про завдаток та у розписці,  а також з урахуванням уточнень позивачів, тобто відповідно - 7680 гривень та 65 280 гривень.

             Суд,  не може задовольнити вимоги позивачів до ОСОБА_4 на підставі лише тих обставин, що він був присутнім при передачі грошей та в теперішній час є чоловіком ОСОБА_3 (ОСОБА_7.)., оскільки вказані обставини є необґрунтованими та безпідставними.

           Позовні вимоги до ОСОБА_5 судом залишені без розгляду, за заявою позивачів.

           Письмові заперечення третьої особи:  ОСОБА_8, суд також не може взяти до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме постановами №№ 2230, 2470, 1756 про відмову у порушенні кримінальних справ,  поясненнями ОСОБА_3 та визнанням нею отримання вказаних сум авансів.

            Суд, вважає, недоведеними вимоги позивачів, про стягнення з відповідачів моральної шкоди.

            Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що відповідає вимогам ч.1 ст.11 ЦПК України.

            Згідно ст. ст. 57, 58 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги сторін на підставі належних доказів.

 Відповідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини, які за  законом  мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  

Частина 3 ст.10 ЦПК України вказує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

            Згідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до  суду за захистом своїх порушених або невизнаних прав та охоронюваних законом інтересів.

           Отже, звертаючись із позовом до суду, особа повинна довести, що право, за захистом якого вона звернулась, у неї існує та воно порушено відповідачем. Судом встановлено, що право позивачів порушено та підлягає судовому захисту.              

Через ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_3 слід стягнути на користь позивачів судові витрати по сплаті державного мита та ІТЗ у розмірі – 636 гривень.

Суд вважає, що у вимогах позивачів про стягнення з відповідачів оплати за правову допомогу, у розмірі 5000 гривень, слід відмовити за недоведеністю, оскільки відсутній акт виконаних послуг, з вказаною сумою.  

           На підставі висловленого, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3,570,571 ЦК України, ст. ст. 10, 11,57-60, 209, 212,214-215, 218 ЦПК України, суд

                                                                   ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, фізичної особи – підприємця ОСОБА_5; третя особа ОСОБА_6, про повернення задатку, передплати і відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 суму сплаченого авансу у розмірі –72 960 гривень та судові витрати у розмірі – 636 гривень, а всього -73 596  гривень.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Євпаторійській міський суд шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

            СУДДЯ:                             Т.В. РУЖИЦЬКА