справа №2-523/10

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м   У К Р А Ї Н И

10 березня 2010 року                                             місто Сімферополь

     Київський районний суд  міста Сімферополя в складі:

головуючого судді Долгополова А.М.,

при секретарі Білосорочка О.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за  позовною заявою

    ОСОБА_1 до ВАТ «Морський транспортний банк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договорів недійсним

в с т а н о в и в :

    позивач звернувся до суду із вимогами  про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки недійсними, мотивуючи свої вимоги тим, що укладений з відповідачем кредитний договір № 58/FS від 08.07.2008 року не відповідає вимогам законодавства та є недійсним, а тому договір поруки № 452-СS від 08.07.2008 року та договір іпотеки від 08.07.2008 року також повинні бути визнані недійсними, з огляду на наступні обставини. Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору банк зобов'язується надати «Позичальникові» кредитні кошти з терміном погашення до 07.07.2028 року включно, у вигляді не поновлювальної лінії у сумі 307803 доларів США на  споживчі цілі у сумі 250000 доларів США, а також у сумі 57803 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 11,9 % річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Договір, в порушення діючого законодавства було укладено в іноземній валюті. На час проведення валютної операції індивідуальна ліцензія у банку була відсутня. Проведення розрахунків по договору також потребує окремої ліцензії. Неправомірним також є вираження грошових зобов’язань в іноземній валюті, а не в гривні. Договір підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення. Недійсність самого правочину спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. На підставі викладеного просили:

1. визнати недійсним кредитний договір  № 58/FS від 08.07.2008 року, який було укладено між ВАТ «Морський транспортний банк» у особі філії ВАТ «Морський транспортний банк»  та ОСОБА_1;

2.визнати недійсним договорі іпотеки від 08.07.2008 року, який був укладений між ВАТ «Морський транспортний банк» у особі філії ВАТ «Морський транспортний банк»  та ОСОБА_1;

3. визнати недійсним договір поруки № 452-СS від 08.07.2008 року, який було укладено  між ВАТ «Морський транспортний банк» у особі філії ВАТ «Морський транспортний банк»  та ОСОБА_2.

   В ході судового засідання представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 –ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, наполягали на їх задоволенні по мотивах викладених в позовній заяві.

   Представник відповідача ОСОБА_5 с  позовом не погодився, пояснив, що мотиви позивача не обґрунтовані діючим законодавством і не відповідають дійсності, оскільки цивільним законодавством передбачена можливість використання іноземної валюти в Україні. Відповідно до виданих ліцензій банк має право здійснювати в тому числі і валютні операції. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам на здійснення  валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії н весь період дії валютного регулювання. Більш того, оскільки банк має ліцензію на проведення валютних операцій, погашення заборгованості в іноземній валюті не суперечить діючому законодавству. В кредитному договорі також передбачена можливість внесення платежів і в іншій валюті. Оскільки виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті не суперечить цивільному законодавству в задоволенні вимог необхідно відмовити.

 Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.  

 Як встановлено в ході судового розгляду справи між сторонами склалися правовідносини, що витікають із укладення кредитного договору та договорів, укладених в його забезпечення, що регулюються ЦК України.

  08.07.2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк» у особі філії ВАТ «Морський транспортний банк»  та ОСОБА_1  було укладено кредитний договір  № 58/FS, згідно котрому позивачу  було надано у вигляді не поновлюваної лінії  в сумі 307803 доларів США(а.с.9-15).                    

  В забезпечення кредитного договору 08.07.2008 року між сторонами у справі було укладено договір іпотеки, предметом котрого є нежитлові приміщення загальною площею 189,5 м2, які розташовані в АДРЕСА_1. (а.с.17-21).  

  Також в рамках забезпечення кредитного договору 08.07.2008 року було укладено  договір поруки № 452-СS від 08.07.2008 року, згідно котрому ОСОБА_2 виступила поручителем по виконанню зобов’язань по кредитному договору. (а. с. 23-24)

  Відповідно до ст.1054 ЦК України, за Кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується  надати  грошові  кошти   (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором,  а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

  Згідно квитанцій, підтверджуючих касові операції ОСОБА_1 отримав суму встановлену в договорі кредиту. (а.с.25-30)

  Позивач, починаючи з дня отримання кредитних коштів виконував взяті на себе обов’язки  по кредитному договору до березня 2009 року. Станом на 25.12.2009 року позивач мав заборгованість в сумі 253213,79 грн. (а.с.41)

  Як стверджує представник позивача виконання своїх обов’язків позивач припинив, оскільки укладений кредитний договір є незаконним з причин  вказаних в позові.

  Суд дослідивши матеріали справи не погоджується із позицією позивача з наступних підстав.

  Статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися  в Україні у випадках і  порядку, встановлених законом.

  Так відповідно до ст.5 п.4 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет) операції щодо надання і одержання резидентами кредитів і іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі потребують індивідуальної ліцензії.        

  Відповідно до ст.ст.47,49 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії  банки мають право здійснювати такі банківські операції як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик. Коштами, відповідно до даного Закону є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленті.

 Відповідач має банківську ліцензію №66  на право здійснювати банківські операції, визначені ст. 47 ч.1, 2 п. 5-11 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»    

 Оскільки, відповідно до Декрету  операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу, а вказаний дозвіл було надано відповідачу суд вважає, що позовні вимоги в даній частині не відповідають дійсності і відповідачем правомірно, відповідно до діючого законодавства було укладено договір кредиту і проведені відповідні банківські  операції в іноземній валюті.(а.с. 54-56)

 Як випливає зі ст. 13 Декрету уповноважені банки, які отримали від НБУ генеральні ліцензії на здійснення  валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Таким чином відповідно до Декрету та ЗУ «Про банки та банківську діяльність» отримання банком чи позичальником  індивідуальної ліцензії на здійснення з надання і одержання  резидентами кредитів в іноземній валюті не потребується.

  Відповідно до Положення НБУ  від 14.10.2004 року №483 використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Виходячи з наведеного, погашення заборгованості  в іноземній валюті  за кредитним договором  не суперечить діючому законодавству. Більш того, укладений між сторонами кредитний договір (п. 3.8, 3.8.1.), передбачають можливість внесення платежів у будь якій валюті.

  Статтями 526 та 533 ЦК України передбачено, що  зобов’язання має бути виконано належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог-відповідно до звичаїв   ділового обороту або інших вимог, звичайно ставляться. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків та території України за зобов’язанням допускається у випадках, порядку та умовах, встановлених законом.  

  Відповідно до ст. 57-60 ЦПК України стороною позивача не було приведено обґрунтованих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог. Сторона ж відповідача  навпаки навела обґрунтовані докази укладення кредитного договору і іноземній валюті, сплаті платежів і т.і. відповідно до норм діючого законодавства, що регулюють банківську діяльність. У зв’язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Більш того, суд вважає, що оскільки позивач в добровільному порядку уклав договір кредиту і певний час належним чином виконував покладені на нього обов’язки і не заявляв жодних претензій з приводу діяльності банку і в повному обсязі отримав кредитну суму саме в іноземній валюті, звернення з даними позовними вимогами  свідчить лише про небажання подальшого виконання взятих по договору зобов’язань. Виходячи з того, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається суд вважає, що правових підстав для задоволення позову не має. Беручі до уваги, що суд не задовольняє вимоги позивача з приводу визнання недійсним договору кредиту, вимоги про визнання недійсними договорів іпотеки та поруки також задоволенню не підлягають, оскільки їх недійсність безпосередньо пов’язання із договором в забезпечення котрого вони були укладені.                    

   На підставі ст.ст. 526, 533, 192, 1054 ЦК України, Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положення НБУ  від 14.10.2004 року №483, керуючись ст.ст.10,11,60.212,213,214,215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

            в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ «Морський транспортний банк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договорів недійсним відмовити.

        На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя