Справа № 2-315/2010

    Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

24 лютого 2010 року       Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі головуючої судді –  Прищепа А.В.

при секретарі – Лиходід Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Алушті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Республіканського підприємства «Алуштинське ремонтно-будівельне управління» про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, стягнення моральної шкоди  -

                                      В С Т А Н О В И В :

02.11.09р. ОСОБА_1, на підставі ст.. ст.. 122, 231, 232, 233, 237-1 КЗпПУ,  звернувся до суду з позовом до  РП «Алуштинське ремонтно-будівельне управління» про визнання недійсним та скасування наказу № 82 від 01.10.2009 року про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани та стягнення моральної шкоди у сумі 5000 гривень.

Позовні  вимоги  мотивовані  тим,  що  12.10.2009 року він був ознайомлений з наказом № 82 від 01.10.2009 року про оголошення йому догани. Вважає застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани безпідставним та  таким, що суперечить трудовому законодавству, оскільки він буз ознайомлений з вказаним наказом через дванадцять днів після його видання, та його від’їзд у відрядження до Апеляційного суду АРК буз узгоджений з директором РП «Алуштинське ремонтно-будівельне управління» та оформлений відряджувальним посвідченням. Коли він, на передодні поїздки до Апеляційного суду, освідомив директора РП «АРБУ» про необхідність відрядження, ніяких заперечень з його боку не надходило, але після прибуття з відрядження директор РП «АРБУ» відмовився сплатити йому суму за витрати пов’язані з відрядженням, чим грубо порушив статтю 122 КЗпП України.

Вважає, що ця ситуація з відрядженням була зроблена штучно, оскільки останнім часом директором РП «АРБУ» ОСОБА_2 проводиться компанія дискридитації його як спеціаліста, для того, щоб зробити неможливим його подальшу працю на підприємстві. У зв’язку з цім просить визнати наказ № 82 від 01.10.2009 року про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани незаконним та скасувати його, та стягнути з РП «АРБУ» моральну шкоду в розмірі 5000 грн.      

  В судовому засіданні  позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Директор РП «АРБУ»  у судовому засіданні позов не визнав, та пояснив, що бухгалтером підприємства ОСОБА_3 було виписане відряжувальне посвідчення та віддане позивачу для підпису у керівника підприємства. Позивач посвідчення не підписав, не маючи наказа вибув  у м. Сімферополь. Також пояснив, що у журналі входящей кореспонденції дана судова повістка не зареєстрована.  

Суд, заслухавши пояснення сторін,  дослідивши надані  документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню  з наступних підстав:  

Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.  

Обов’язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК України покладений на сторону у справі, а суд тільки сприяє всебічному та повному з’ясуванню обставин справи шляхом роз’яснення прав та обов’язків та сприяє в їхньому здійсненні. Крим того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

       На підставі наданих суду доказів встановлено, що відповідно до наказу РП «Алуштинське ремонтно-будівельне управління»  № 82  від 01.10.2009 року юрист РП «АРБУ» ОСОБА_1 був притягнут до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за самовільне убування в м. Сімферополь 30.09.2009 року в робочий час (а.с.4).

       Зі змісту відряджувального посвідчення №43 від 30.09.2009 року  убачається, що ОСОБА_1 був відряджен у м. Сімферополь до Апеляційного суду АРК строком на один день з 30.09.2009 р. по 30.09.2009 р. (а.с. 5).

      Сторони у судовому засіданні не заперечували, що позивач брав участь у судовому засіданні в Апеляційному суді по цивільній справі за позовом РП «Алуштинське ремонтно-будівельне підприємство» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості яке було призначене на 30.09.2009 року о 09-00 год. (а.с.6).

       Згідно  акту від 01.10.2009 року, на вимоги директора РП «АРБУ» ОСОБА_2 в присутності заступника директора, енергетика та діспечера  РП «АРБУ», ОСОБА_1 відмовився надати пояснення по факту його відсутності 30.09.2009 року.( а.с. 32).

      Відповідно до статті 139 КЗпП України – працівник забов’язан працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни, дбайливо ставитись до майна власника.

      Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.  

       Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

         Ст. 149 КЗпП України передбачено, що до  застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.   Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.      

      30.09.2009 року  позивач був відсутній на робочому місці на протязі всього робочого часу,   тому на підставі наказу від 01.10.2009 року за  №82 на нього було накладено  дисциплінарне стягнення  у вигляді догани (а.с.4).      

     Про  те, що  позивач   був відсутній на робочому місці складався акт  про його відсутність на робочому місці та відмову надати письмови пояснення щодо відсутності від 01.10.2009 року (а.с.32).  доповідна записка від 01.10.2009 року.

      Відповідно до Інструкції «Про Службові відрядження в межах України та за кордон»  затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59  відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Підприємство, що відряджає працівника, здійснює реєстрацію особи, яка вибуває у відрядження, у спеціальному журналі за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції.

       Відповідно до п.1.1. розділу 1 про порядок відрядження в межах України працівників підприємств усіх форм власності вищезазначеної Інструкції направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

     Зі змісту пояснювальної записки головного бухгалтера РП «АРБУ» убачається, що  позивачу було видане відряджувальне посвідчення для підписання у керівника підприємства, але  а ні документа, на підставі якого від повинен був їхати у відрядження, а ні наказу щодо його відрядження, надано не було (а.с. 24).

    Крім цього, відповідач у судовому засіданні пояснив, що у книзі реєстрації вхідної кореспонденції судова повістка до Апеляційного суду зареєстрована не була.

    Судом були досліджені матеріали цивільної справи за позовом РП «Алуштинське ремонтно-будівельне підприємство» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Згідно повідомлення, судова повістка була отримана бухгалтером підприємства ОСОБА_3

     Таким чином суд вважає, що позивачем не був дотриман порядок отримання відряджувального посвідчення.  

    У посвідченні взагалі не вказане підстави відрядження не мається підпису директора.

Що стосується доводів представника позивача про те, що згідно должностной інструкції юрист підприємства розглядає позовні заяви та бере участь в судових засіданнях, де БП «АРСУ» являється зацікавленою особою, але все це повинно проводитися з дотриманням необхідної процедури

      Доводи позивача про те, що дисциплінарне стягнення було застосоване до нього через упереджене ставлення до нього зі сторони директора підприємства не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та позивачем не доведені.  

Зважаючи на вказані встановлені обставини та правові норми, суд вважає що, вимоги позивача не являються обґрунтованими та  задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, ст.ст. 139, 147, 148, 149, 231, 232, 237-1 Кодексу законів про працю України,  ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд  

                                            В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Республіканського підприємства «Алуштинське ремонтно-будівельне управління» про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, стягнення моральної шкоди  – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Алуштинський міський суд в порядку та строки передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя: