Справа № 2-3247/1 за2009 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва у складі :
Головуючого - судді: БАРТАЩУК Л.П.
при секретарі: Тилка І.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві про усунення перешкод у здійсненні права власності, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3., третя особа – ВГІРФО Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення з житлового приміщення.
Позові вимоги мотивовані тим, що 28 жовтня 2003 року позивачка отримала в дарунок житлову квартиру №АДРЕСА_1, згідно Договору дарування, посвідченого державним нотаріусом 6-ої Київської державної нотаріальної контори.
В квартирі було зареєстровано 4 особи: вона - ОСОБА_1, її чоловік - ОСОБА_4, відповідач - ОСОБА_3 (син чоловіка позивачки) та її онука ОСОБА_5, 1995 року народження.
Відповідач був зареєстрований (прописаний) у квартирі в 1996 році після звільнення з місць позбавлення волі, однак в квартиру фактично не вселявся, ніколи не сплачував комунальні та інші обов’язкові платежі і в ній не проживав.
Після звільнення з місць позбавлення волі, відповідач виїхав до м. Москва, зареєстрував там шлюб і проживав в м. Москва постійно. Влітку 2009 року відповідач несподівано з’явився на території України і без відома позивачки зареєстрував в квартирі ще свою доньку ОСОБА_6, 1997 року народження.
Не зважаючи на те, що у колишньої дружини відповідача ОСОБА_7, є дві двокімнатні квартири, одна в районі Теремків в м. Києві, а інша в будинку №АДРЕСА_2 відповідач вирішив виписати дитину без згоди опікунської ради з житлової площі колишньої дружини і зареєструвати в квартирі по №АДРЕСА_1.
Факти реєстрації сторонніх осіб у власній квартирі створюють позивачеві перешкоди в користуванні своїм власним майном, оскільки вона вимушена сплачувати обов’язкові платежі за осіб, які фактично не проживають в квартирі, не утримують майно, ніяких речей в квартирі не мають, крім того, позивач позбавлена права оформити субсидію, хоча крім неї, ніхто з членів сім’ї не працює та всі перебувають на її утриманні.
ОСОБА_1 просить усунути перешкоди в користуванні своєю власністю шляхом зняття з реєстрації сторонніх осіб, оскільки у відповідності з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.
В судовому засіданні позивач позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, просила задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, додатково зазначивши, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31.08.2005 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8, ОСОБА_7, Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, треті особи – Перша Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_9 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом і свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсним договору дарування квартири і про визнання права власності на частину квартири позов ОСОБА_4 був задоволений, визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру №АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_3, визнаний недійсним договір дарування квартири №АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 13 липня 1998 року, визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру №АДРЕСА_1. Вказане рішення суду набрало законної сили та виконане, за ОСОБА_4 було зареєстроване право власності на квартиру №АДРЕСА_1. ОСОБА_4 вказана квартира була подарована своїй дружині – ОСОБА_1 за Договором дарування від 28.10.2003 року та на даний час належить їй на праві власності. Згоди на реєстрацію відповідача та його доньки ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_1 не давали, відповідач зареєструвався в квартирі, яку незаконно переоформив (що і було предметом розгляду в Дарницькому районному суді м. Києва) без їх відома та згоди.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що у 1983 році померла його мати, після чого його батько – ОСОБА_4 одружився та почав проживати з ОСОБА_1 в квартирі №АДРЕСА_1, де проживав в той час і він. Проте, він був засуджений та відбував покарання в місцях позбавлення волі, звільнився у 1991 році та в 1992 році його батько придбав йому квартиру по вул. Стальського в м. Києві, в якій він фактично заселився, проте не встиг зареєструватися. Згодом ту квартиру він продав, але не придбавав нове житло. На сьогоднішній день він зареєстрований в спірній квартирі разом зі своєю донькою, проте фактично там не проживає, тимчасово мешкає у своєї колишньої дружини.
Представник третьої особи – ВГІРФО Дніпровського Р ГУ МВС України в м. Києві в судове засідання направив лист, просив розглянути справу у його відсутність.
Вислухавши пояснення сторін, надані в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про запобігання такому порушенню.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31.08.2005 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8, ОСОБА_7, Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, треті особи – Перша Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_9 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом і свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсним договору дарування квартири і про визнання права власності на частину квартири позов ОСОБА_4 був задоволений, визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру №АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_3, визнаний недійсним договір дарування квартири №АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 13 липня 1998 року, визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру №АДРЕСА_1. Вказане рішення суду набрало законної сили та виконане, за ОСОБА_4 було зареєстроване право власності на квартиру №АДРЕСА_1.
Дані обставини сторонами не оспорюється, тому не підлягає доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України.
Також не підлягають доказуванню обставини, встановлені рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31.08.2005 року, що набрало законної сили.
Згідно зі ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справи, у яких беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Судом встановлено, що квартира №АДРЕСА_1 належить позивачу – ОСОБА_9 на праві приватної власності відповідно до договору дарування квартири від 28.10.2003 року, зареєстрованого в Київському МБТІ 19.03.2004 року, що був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 5).
З довідки форми № 3 ЖБК «Здоров»я» вбачається, що в квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_1, її чоловік - ОСОБА_4, відповідач - ОСОБА_3 (син чоловіка позивачки) . ОСОБА_6 (онука чоловіка) та її онука ОСОБА_5, 1995 року народження (а.с. 6).
Як не заперечується відповідачем, в спірній квартирі він та його донька не проживають, особистих речей в квартирі не мають та не зберігають, витрат по утриманню майна не несе, обов’язкових платежів не сплачує, перешкод в користуванні квартирою з боку позивача йому не створюється. Вказані обставини також підтверджуються актами від 28.09.2009р., 12.02.2007р. (а.с. 7,8).
Як вбачається з пояснень позивача, підтверджується показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_4, ОСОБА_10, реєстрація сторонніх осіб у квартирі була здійснена без відома власника та без її згоди, постійна загроза, що відповідач заселиться до квартири, створює позивачеві перешкоди в користуванні своїм власним майном, крім того, вона вимушена сплачувати обов’язкові платежі за осіб, які фактично не проживають в квартирі, не утримують майно, ніяких речей в квартирі не мають, крім того, позбавлена права оформити субсидію, крім позивача, ніхто з членів сім’ї не працює та перебувають на її утриманні.
Згідно ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на власний розсуд.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України № 1382 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про необхідність захисту прав власника та усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням – квартирою № №АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації сторонніх власникові осіб.
Керуючись ст.ст. 316, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 209, 210, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві про усунення перешкод у здійсненні права власності – задовольнити повністю.
Усунути перешкоди в здійсненні права власності ОСОБА_9 шляхом зняття з реєстрації у Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 та ОСОБА_11 в квартирі № АДРЕСА_1.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів дня його оголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через районний суд.
СУДДЯ: