Справа №2-а-3187/1- 2009 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді БАРТАЩУК Л.П.,
розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України у м. Києві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку, як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В:
20 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва як адміністративного з позовом, в якому просив суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по день прийняття рішення по справі, визнати діяння (бездіяльність та відмову) Відповідача щодо нарахування і виплати йому державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2006 року та зобов'язати Головне Управління пенсійного фонду України у м. Києві нарахувати та виплатити на його користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009 роки, відповідно до здійсненних ним розрахунків, мотивуючи свої вимоги тим, що він є військовим пенсіонером та має статус дитини війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком, вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року, однак до цього часу призначена на підставі наведеного Закону державна соціальна допомога позивачу не виплачується, тому він вимушений звернутись за захистом своїх інтересів до суду, та просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом його порушених прав за період з 01.01.2006 року по теперішній час, та зобов'язати відповідача виконати вимоги діючого законодавства шляхом нарахування та виплати недоплаченої йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009 роки, також просить стягнути з відповідача витрати по оплаті послуг на правову допомогу в розмірі 300, 00 гривень. .
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить розглянути справу на підставі наявних у справі доказів в порядку письмового провадження (а.с. 7).
Представник відповідача до суду не з’явилася, надала суду письмові заперечення, в яких проти позову заперечила в повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях на позов, які долучено до матеріалів справи, та в яких додатково зазначила, що відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, в той час як Пенсійний фонд України забезпечує лише ефективне використання коштів, що перебувають у його управлінні, та у межах його бюджету, який щорічно затверджується Кабінетом міністрів України, тому Пенсійний фонд України не має можливості здійснити перерахунок пенсії згідно з вимогами Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки на момент звернення позивача не встановлено процедури нарахування та виплати відповідної надбавки. Також, представник відповідача вважає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, що у відповідності до положень ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
З огляду на письмові заяви сторін, суд вважає можливим справу на підставі наявних в справі доказів в порядку письмового провадження, що не суперечить вимогам ч. 3 ст. 122 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за віком, також має статус дитини війни, що не заперечується відповідачем (а.с. 12, 14).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно п.1 Розділу 4 «Заключного положення» вказаного Закону останній вступає в силу з 01.01.2006р.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян.
Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 року» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни;
Рішенням Конституційного Суду України № 6- рп від 09.07.2007 року положення ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» визнано неконституційним.
Відповідно до ст. 152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, тобто відповідні норми вищезазначеного Закону втратили чинність з 09.07.2007р.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і, згідно цієї норми, мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.07р. до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22.05.08р. за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата щодо відповідальності Конституції України окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» та визнано їх неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Ст.100 КАС України передбачає, що пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки Закон України «Про соціальний захист дітей війни» вступив в силу 01.01.2006 р., відповідно, не отримавши соціальну допомогу, передбачену цим законом, позивач з цього часу повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Необізнаність позивача, постійні зміни, суперечності та неузгодженість в законодавстві, на які посилається позивач в своїх письмових поясненнях, не можуть бути визнані поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, оскільки закони та інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами, можливість обізнаності людини про ті чи інші положення законодавства залежить виключно від бажання людини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до Дніпровського районного суду м. Києва як адміністративного лише 20 листопада 2009 року.
Тому, суд вважає, що вимога позивача щодо відновлення пропущеного строку для звернення до суду за період з 01.01.2006р. по 20.11.2008 р. та зобов'язання відповідача до вчинення перерахунку за вказаний період не підлягає задоволенню.
Також, відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.07р. були скасовані відповідні соціальні допомоги оспорюваній категорії громадян.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 року» щодо скасування відповідної допомоги визнано неконституційним. З цього дня, тобто з 22.05.2008 року, відповідно до ст. 152 Конституції України, зазначений закон втратив чинність.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що вимога позивача щодо нарахування соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 20 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Така позиція суду також базується на рішенні Європейського Суду з прав людини, яка викладена у рішенні по справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р.
Як зазначається у вищезазначеному рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» про незворотність дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи, реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги, у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Крім того, враховуючи те, що Головне Управління пенсійного фонду у м. Києві діяло на підставі законів України та не є розпорядником коштів Державного бюджету України, суд не вбачає підстав для визнання відмови Відповідача щодо нарахування і виплати позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2006 року по час звернення до суду незаконною.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії, згідно із ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період часу з 20 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплати позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2009 року по час прийняття рішення судом, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не було зупинено, змінено чи скасовано дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян, зокрема, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни.
Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, діючи в межах наданих адміністративному суду повноважень, проаналізувавши наведені сторонами доводи та заперечення з приводу заявлених позовних вимог, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України у м. Києві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку, як дитині війни підлягає частковому задоволенню, тому, задовольняючи позов в цій частині, суд зобов'язує Відповідача нарахувати та виплатити позивачу, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» за період з 20 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року, тобто в межах строків, визначених ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, та з 01.01.2009 року по 09.12..2009 року, з урахуванням вже проведених відповідачем виплат.
Судові витрати по справі, а саме - судовий збір, підлягає розподілу у відповідності до ч. 1, 3 ст. 94 КАС України.
Також суд дійшов до висновку про відмову в позовних вимогах позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг на правову допомогу в розмірі 300, 00 грн., оскільки згідно із ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата допомоги адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином та юридичною особою (адвокатським об’єднанням) чи безпосередньо адвокатом. Суд може, враховуючи обсяг допомоги адвоката й витрачений ним час, зменшити розмір відшкодування цих витрат.
Оскільки Закону, про який йдеться у ст. 90 КАС України, на даний час немає, розмір компенсації з урахуванням обставин конкретної справи, визначає суд відповідно до вимог постанови КМУ від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справи і порядок їх компенсації за рахунок держави». Вказаною постановою КМУ передбачений граничний розмір компенсації на правову допомогу у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною – граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Відповідно до п. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією при КМУ 01.10.1999р., єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який має бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтований за розміром.
При визначенні обгрунтованого розміру гонорару до уваги беруться такі фактори, як обсяг часу та роботи, які вимагаються для належного виконання доручення, необхідність виїзду у відрядження, важливість доручення для клієнта, роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт, особливі вимоги клієнта щодо строків виконання доручення, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката, витрати адвоката, пов’язані з виконанням процесуальних дій у справі (копіювання документів, ознайомлення з матеріалами справи, збір доказів тощо).
Оскільки позивачем не подано доказів на підтвердження кількості витраченого часу фахівцями в галузі права на надання правової допомоги в даній справі, тобто вимоги є необгрунтованими, суд вважає необхідним відмовити в цій частині позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ч.2 ст.19, ст. 152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р., рішенням Конституційного Суду України №1-28/2008 від 22.05.08 року, ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.08.1999 року, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", ст. ст. 8, 9, ч.2 ст. 99, ч.1 ст. 100, 159-163 Кодексу Адміністративного судочинства України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у м. Києві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку, як дитині війни - задовольнити частково.
Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» за період з 20 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 09 грудня 2009 року, з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 грн. 70 коп. судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у 20-ти денний термін з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається на протязі 10-ти днів з дня складення постанови в повному обсязі.
СУДДЯ: