Справа №2-а-3086/1- 2009 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі :
Головуючого судді БАРТАЩУК Л.П.
При секретарі Тилка І.В.
розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач – ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою, в якій просить зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва зробити перерахунок та виплатити йому державну пенсію в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 12 січня 2005 року.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він являється ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС. Виконуючи свій громадянський обов'язок, втратив здоров'я. Рішенням медико-соціальної експертної комісії від 01.09.2006 року, йому було встановлено ІІІ групу інвалідності, пов'язану з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС - з 01.09.2006 року до 01.09.2010 року.
З 01.01.2006 року він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва і отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" . Проте, на думку позивача, Відповідач невірно обчислює розмір пенсії і, відповідно, сплачує її не в повному розмірі, керуючись при цьому постановами КМУ, а не на підставі Закону України, тобто всупереч Конституції України та Законів України, в результаті чого він отримує пенсію в розмірі меншому, ніж має отримувати. На письмове звернення до Відповідача, йому було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, тому позивач просить суд зобов’язати Відповідача перерахувати йому пенсію з 12.01.2005 року та зобов’язати зробити перерахунок та здійснити виплату державної та додаткової пенсії не нижче розміру пенсії, встановленої статтями 50, 54 Закону України з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної за правилами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначену Законом), також зобов’язати Відповідача виплатити перераховану пенсію за період з 12.01.2005 року.
В судовому засіданні представник позивача надав суду письмові уточнення, згідно яких просить визнати діяння Відповідача по відмові в здійсненні перерахунку пенсії Позивачу неправомірними та зобов»язати УПФУ у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату державної пенсії в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 12 січня 2005 року.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва в судове засідання направила письмові заперечення та заяву про розгляд справи у її відсутність, просила в позові відмовити з підстав, зазначених в письмових запереченнях (а.с. 23-24).
. Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши письмові заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приходить до висновку, що, адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Як встановлено у судовому засіданні, не заперечується Відповідачем та підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС .
Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, позивача, відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", його визнано інвалідом ІII групи з 01.09.2006 року по 01.09.2010 року (а.с. 11).
Він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва та з 01.01.2006 року отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IIІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, які є інвалідами IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вказані норми Закону були змінені 28.12.2007 року, нова редакція зазначених статей 50, 54 Закону набрала чинності з 01.01.2008 року, проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.
Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону від 19.12.1991 року, 01.07.1992 року, позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Умови призначення і виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюються Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Призначення і виплата такої допомоги здійснюється Управліннями пенсійного фонду України в районних, районних у містах Києві та Севастополі за місцем реєстрації або місцем проживання постраждалих осіб.
За таких обставин Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва є належним відповідачем в даній справі.
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникненню
права на деревну пенсію.
Частиною 1 ст. 33 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності.
Згідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що в усіх випадках розмір пенсій по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим: - по ІІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.
Зі змісту статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.
Згідно ч. З ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Таким чином, для позивача, як інваліда ІII групи, з моменту призначення пенсії йому Управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, щодо якої встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, розмір державної та додаткової пенсії повинен був розраховуватися виходячи з наведених розмірів.
Суд не приймає доводи відповідача в тій частині, що відповідно до ч. 4, 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з настанням інвалідності або втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач – Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва керувався розміром, визначеним постановами КМУ, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом.
Тобто, Кабінет Міністрів України має встановлювати порядок виплат, не порушуючи положень Закону.
Таким чином, доводи Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про призначення пенсії виключно на нормах, які встановлені Постановами Кабінету Міністрів України, не можуть прийматись судом як доказ правомірності діянь відповідача, оскільки спірні правовідносини регулюються Законами і саме Законом чітко вказаний розмір державної та додаткової пенсій.
Відповідно до ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень і зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
Згідно зі ст.71 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, суд вважає доведеним факт протиправного діяння відповідача Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва щодо відмови позивачу в здійсненні перерахунку та виплати пенсії з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При розгляді даної справи, встановлюючи час, з якого потрібно зробити перерахунок пенсії та заборгованості, що виникла у відповідача перед позивачем, суд враховує положення частини 2 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 року позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 71, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного Судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Задовольнити позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії (здійснити перерахунок та виплату пенсії).
Визнати діяння Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, починаючи з 12.01.2005 року, державної пенсії в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяної здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених позивачеві за вказаний період виплат пенсії.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у 20-ти денний термін з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10-ти днів з дня складення постанови в повному обсязі.
СУДДЯ: