Справа № 2а-194/11-2010р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

18 лютого 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді - БАРТАЩУК Л.П.

при секретарі – Полторак І.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Броварської міської Ради про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з вказаним позовом до Дніпровського районного суду м. Києва, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни та відповідно до ч. 4 ст. 5 даного Закону має пільгу на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва.

 У зв’язку з тим, що власного житла Позивач не має та проживає з сином в його квартирі, для реалізації свого права на першочергове отримання земельної ділянки 19 червня 2009 року, відповідно до вимог ст.ст. 118, 151 ЗК України, звернулася до Броварської міської ради Київської області з заявою (клопотанням) про вибір місця розташування земельної ділянки, що зареєстрована за вх. № 2-17-2294.2 і була складена за типовою формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 113 від 18.02.2009р.

 Згідно даної заяви, вона просила погодити вибір місця розташування земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, орієнтовним розміром – 0,10 гектарів. Бажане місце розташування земельної ділянки в заяві вказала – м. Бровари Київської області.

До заяви, відповідно до вимог ст. 151 ЗК України (в редакції, що діяла на момент звернення), були додані обґрунтування відведення земельної ділянки, в яких зазначалося, що вона не має можливості надати інформацію щодо точного місця розташування бажаної земельної ділянки з позначенням на відповідному графічному матеріалі, з причини відмови на звернення в усній формі Держкомзему в м. Бровари Київської області надати їй інформацію щодо вільної земельної ділянки у м. Бровари, а також будь-якої іншої інформації, за допомогою якої вона б могла знайти таку земельну ділянку. Також в своїх зверненнях вона зазначила, що у неї не має особливих побажань до земельної ділянки, і що вона просить Броварську міську Раду надати будь-яку земельну ділянку, обрану на власний розсуд з земель, що знаходяться в її підпорядкуванні у м. Бровари.

Отримавши відмову щодо розгляду заяви (клопотання), вона для реалізації свого права на першочергове отримання земельної ділянки звернулася у письмовій формі до Держкомзему в м. Бровари з проханням допомогти отримати інформацію про наявність у місці Бровари вільної ділянки для приватного будівництва та обслуговування житлового будинку приблизного розміру 0,10 га.

Держкомзем на її звернення, посилаючись ст. 12, п. 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України та п. 2 ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», надав роз’яснення  про те, що надання інформації про вільні земельні ділянки для передачі їх у власність фізичним чи юридичним особам та виготовлення графічних планів відноситься до повноважень Броварської міської ради.  

 01.07.2009 року вона отримала відповідь Броварської міської Ради про відмову у розгляді по суті її заяви (клопотання) про вибір місця розташування земельної ділянки, в зв’язку з тим, що заява не відповідає вимогам законодавства, а саме - не додано до заяви позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовним розміром.

  Позивач ОСОБА_2  вважає відмову Броварської міської Ради Київської області у розгляді по суті її заяви (клопотання) про вибір місця розташування земельної ділянки незаконною та такою, що призвела до порушення її права на першочергове отримання земельної ділянки та виходячи з викладених підстав просить визнати дії Броварської міської ради Київської області у відмові надання інформації щодо вільних земельних ділянок із земель державної і комунальної власності, що можуть бути передані для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва незаконними та зобов’язати Броварську міську раду Київської області надати інформацію про вільні земельні ділянки у м. Бровари із земель державної і комунальної власності, що можуть бути передані для індивідуального житлового будівництва орієнтовним розміром – 0,10га з позначенням на відповідному графічному матеріалі місце розташування таких земельних ділянок.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд, вислухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

       Згідно зі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.  

       Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1, ОСОБА_2 є дитиною війни та відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має пільгу на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва.

19 червня 2009 року Позивач звернулася до Броварської міської ради Київської області з заявою (клопотанням) про вибір місця розташування земельної ділянки, що зареєстрована за вх. № 2-17-2294.2 і була складена за типовою формою, затвердженою Постановою Кабінету міністрів № 113 від 18.02.2009р. До заяви відповідно до вимог ст. 151 ЗК України (в редакції, що діяла на момент звернення), Позивачем були додані обґрунтування відведення земельної ділянки, в яких зазначалося, що вона не має можливості надати інформацію щодо точного місця розташування бажаної земельної ділянки з позначенням на відповідному графічному матеріалі.

Згідно п. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами». Відповідно до п. ґ) ст. 5 цього Кодексу право людини на землю гарантується.

Пунктом 1 статті 116 ЗК України передбачено: «Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону».

Підпунктом в) пункту 3  цієї же статті передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ст. 121 ЗК України.

Пунктом 12 розділу X "Перехідні положення" ЗК України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 6 ст. 118 ЗК України (в редакції, що діяла на момент звернення) «Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства)».  

Згідно п. 7 цієї ж статті, вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ст. 151 ЗК України (в редакції, що діяла на момент звернення) , вибір місця розташування земельних ділянок здійснюють відповідні сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України відповідно до їх повноважень щодо вилучення та передачі (надання) цих ділянок.

Ст. 12 ЗК України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, але згідно підпункту к) цієї статті перелік повноважень не є вичерпним.

Таким чином, на Броварської міської Ради лежить обов’язок вибирати місце розташування земельної ділянки для подальшої її передачі громадянину у власність, який в даному випадку не був виконаний.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом, в тому числі ЗК України, не передбачено право органу місцевого самоврядування відмовити громадянину у розгляді по сутті заяви (клопотання) про вибір місця розташування земельної ділянки з причини ненадання останнім графічного матеріалу та інформації про те, яка саме земельна ділянка знаходиться у комунальній чи державній власності та підпорядкована тому органу, до якого направлено звернення про вибір місця розташування земельної ділянки.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» року встановлений обов’язок органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб об’єктивно, всебічно та вчасно розглядати заяви.

Відповідно до ст. 8 Конституції Україні в державі визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно п. 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Конституційні права та свободи людини і громадянина, а також права, закріплені у Законах України є загальновизначеними та загальнообов’язковими для виконання всіма державними органами і органами місцевого самоврядування на всій території України. Вони визначають цілі і зміст інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Згідно п. 2 ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Тобто, всі дії органів місцевого самоврядування повинні бути спрямовані на забезпечення реалізації громадянином України своїх прав, передбачених Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, в тому числі на забезпечення реалізації соціального права на першочергове отримання земельної ділянки, що закріплено у ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Всупереч вищезазначеному Броварська міська Рада не зробила жодної дії, спрямованої на реалізацію права Позивача як дитини війни першочергового отримання земельної ділянки.

Встановлені обставини підтверджують те, що Відповідачем - Броварською міською Радою Київської області, було безпідставно відмовлено у розгляді заяви ОСОБА_2 щодо надання інформації про вільні земельні ділянки із земель державної і комунальної власності, що можуть бути передані для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва.

Оскільки відповідач в судове засідання не з’явився, а також не надав суду доказів, які б спростували пояснення та докази, надані позивачем, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ст. 3, ст.ст. 8, 55 Конституції України, ст. 1, ч. 4 ст. 5 Закону України від 18.11.2004 № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни», п. 1 ст. 3, п. ґ ст. 5, ст.ст. 12, 116, 118, 121, 151, п. 12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, Постановою Кабінету міністрів № 113 від 18.02.2009р., п. 3 ст. 7, ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» № 393/96ВР від 02.10.1996,  ст.ст. 2, 4, 6–12, 17-21, 51, 104-106, 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Броварської міської Ради про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Броварської міської ради Київської області у відмові надання інформації щодо вільних земельних ділянок із земель державної і комунальної власності, що можуть бути передані для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва незаконними.

Зобов’язати Броварську міську раду Київської області надати інформацію про вільні земельні ділянки у м. Бровари із земель державної і комунальної власності, що можуть бути передані для індивідуального житлового будівництва орієнтовним розміром – 0,10га з позначенням на відповідному графічному матеріалі місце розташування таких земельних ділянок.

           Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у 20-ти денний термін з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається на протязі 10-ти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

          СУДДЯ: