Справа № 420/5799/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Кудряшової А.В.

За участю сторін:

Позивача: ОСОБА_1

Представника позивача: ОСОБА_9

Представника відповідача: Рожко К.В.

Представника 3-ої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Юридичного департаменту Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне підприємство «Говєр» про визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Юридичного департаменту Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне підприємство «Говєр», в якому позивач просить суд визнати протиправним запис від 21.11.2014 року щодо реєстрації ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця; зобов`язати Юридичний департамент Одеської міської ради скасувати запис від 21.11.2014 року щодо реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона до 16.07.2014 року була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, як фізична особа-підприємець та здійснювала підприємницьку діяльність. Разом з тим, в травні 2018 року позивачка дізналась, що 21.11.2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Гутником І.І. за заявою працівника приватного підприємства «Говєр» Кондрацької О . І . її було повторно зареєстровано в ЄДРПОУ як фізичну особу-підприємця. Як стверджує ОСОБА_1 в адміністративному позові, вона зазначені дії щодо реєстрації її фізичною особою-підприємцем вищезазначеній особі вчиняти не доручала. Крім того, позивач посилається на те, що в описі документів, який надавався для повторної реєстрації її, як фізичної особи-підприємця, відсутній оригінал документу, що посвідчує повноваження громадянки ОСОБА_6 на вчинення від імені позивача дій, спрямованих на повторну реєстрацію, з огляду на що позивач вважає, що державний реєстратор не мав законодавчих підстав здійснювати таку реєстрацію.

Також ОСОБА_1 зазначає, що зазначені дії державного реєстратора призвели до виникнення в неї матеріальних збитків, а саме через застосування до неї, як до фізичної особи-підприємця фіскальним органом штрафів у розмірі близько 15000-20000 грн.

Ухвалою суду від 17.12.2018 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

15.02.2019 року у зв`язку із необхідністю встановити відповідні факти та обставини із дослідженням думки та правової позиції учасників справи, з`ясування суб`єктного складу сторін в адміністративній справі №420/5799/18, отримання від учасників справи додаткових письмових доказів, ухвалою суду подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

15.03.2019 року, 02.05.2019 року та 03.06.2019 року у справі були проведені підготовчі судові засідання, в яких учасники справи надали пояснення, відзив на адміністративний позов (а.с. 104-108), відповідь на відзив (а.с. 158-160) та додаткові письмові докази (а.с.111-131, 149-155, 189-217).

Ухвалою суду від 02.05.2019 року провадження у справі було зупинено на підставі п.1 ч.2 ст. 236 КАС України, яке було поновлено 03.06.2019 року. В той же день підготовче провадження у справі було закрито та призначений розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 09.07.2019 року позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник Юридичного департаменту Одеської міської ради проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов (а.с.104-108) та зазначила, що запис від 21.11.2014 року щодо реєстрації ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця, вносився державним реєстратором іншого суб`єкту вчинення реєстраційних дій, а не Юридичним департаментом Одеської міської ради. З огляду на зазначене відповідач не може надати до суду будь-яких тверджень або заперечень щодо правомірності внесення такого запису, та не може нести відповідальність за дії державних реєстраторів, які перебували на посадах іншого суб`єкта владних повноважень. Крім того представник відповідача зазначила, що на момент внесення оскаржуваного запису до ЄДРПОУ, у Юридичного департаменту Одеської міської ради не було функцій з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань.

Представники приватного підприємства «Говєр» до судового засідання не з`явились, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про дату, час та місце розгляду справи судом було повідомлено належним чином та своєчасно.

Судом у справі було встановлено наступне.

23.04.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В. було посвідчено довіреність від 23.04.2012 року, якою ОСОБА_1 , на підставі договору доручення укладеного в усній формі, уповноважила ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 бути її представниками і діяти від її імені в органах державної влади та управліннях, у відділі державної реєстрації фізичних та юридичних осіб м. Одеси з правом внесення змін в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в органах податкової інспекції, місцевих державних адміністраціях, в органах внутрішніх справ та прокуратури, в банківських установах, в судових органах. В усіх державних страхових фондах, пенсійному фонді та інших державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в тому числі державного реєстратора з питань, пов`язаних з реєстрацією її, як фізичної особи-підприємця та в подальшому з усіх питань що стосуються підприємницької діяльності позивача з правом надання звітності та іншої документації.

При цьому ОСОБА_1 зазначеною довіреністю було надано зазначеним особам право подавати від її імені заяви як усні, так і письмові до відповідних установ, подавати та отримувати будь-які документи, в тому числі бланки суворої звітності, крім того отримувати Свідоцтво фізичної особи-підприємця, з правом внесення змін в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, будь-які патенти, свідоцтво про сплату єдиного податку, Свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ, а також будь-які дозволи, ліцензії; бути представником з питань замовлення та отримання печатки, знищення печаток та штампів та отримання довідки про їх знищення; представляти інтереси в банківських установах з питань відкриття та закриття рахунків, розписуватися за позивача, проходити аудиторські перевірки, підписувати акти перевірок, сплачувати необхідні збори та податки, та нести від імені ОСОБА_1 необхідні грошові витрати, а також виконувати всі інші дії, пов`язані з цією довіреністю.

Довіреність була видана строком на три роки та була дійсна до 23.04.2015 року (а.с. 20-21, 78-79).

14.05.2012 року на підставі вищезазначеної довіреності ОСОБА_6 були вчинені дії щодо реєстрації ОСОБА_1 фізичною особою- підприємцем в ЄДРПОУ за №2 556 000 0000 100137 про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.05.2012 року №279399 (а.с. 14, 119-123).

15.05.2012 року позивач була взята на облік платників податків в Державній податковій інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області, а з 01.06.2012 року знаходилась на обліку платника єдиного внеску (а.с. 15, 16).

16.07.2014 року позивач припинила свою підприємницьку діяльність, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис №25560060002100137 (а.с. 17, 128-130).

При цьому, як було встановлено судом, 21.11.2014 року ОСОБА_6 , як уповноваженим представником ОСОБА_1 , на підставі довіреності від 23.04.2012 року, було подано до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції реєстраційну картку на проведення реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця, на підставі якої позивача було зареєстровано фізичною особою-підприємцем за №2 556 000 0000 113876 (а.с. 23, 87-88, 112-115).

Разом з тим, позивач не погоджується із вищезазначеними діями реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, оскільки ОСОБА_6 не було надано державному реєстратору оригіналу довіреності, про що свідчить опис документів реєстраційної справи. Крім того позивач зазначає, що вона не наділяла ОСОБА_6 повноваженнями на здійснення повторної реєстрації себе як фізичної особи-підприємця, а отже державний реєстратор повинен був відмовити їй у вчиненні таких реєстраційних дій.

18.05.2018 року ОСОБА_1 самостійно припинила свою підприємницьку діяльність, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.25, 29-30, 116-117).

Також судом встановлено, що 26.07.2018 року позивач зверталась зі скаргою до Головного територіального управлінню юстиції в Одеській області на вищезазначені дії державного реєстратора, та просила винести рішення, яким скасувати реєстраційний запис №2 556 000 0000 113876 щодо реєстрації її, як фізичної особи-підприємця (а.с. 32-36).

Разом з тим, наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №3061/1 ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні її скарги у зв`язку із закінченням строку встановленого законом на подачу скарги (а.с.38).

Крім того судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 року №99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» було постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права - територіальні органи Міністерства юстиції України за переліком згідно з додатком.

Так зокрема, з 16.08.2016 року було ліквідоване Одеське міське управління юстиції, до структури якого входила реєстраційна служба.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», рішення Одеської міської ради від 03.02.2016 року №247-VII суб`єктом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та речових прав на нерухоме майно визначено Юридичний департамент Одеської міської ради.

Рішенням Одеської міської ради від 03.02.2016 року №248-VII було створено новий структурний підрозділ Юридичного департаменту Одеської міської ради - управління державної реєстрації, на який і покладено діяльність з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Частинами 1, 2 ст.50 ЦК України передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України (надалі ГКУ) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 року №755-IV.

Відповідно до ч.1 ст.4 цього Закону, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №755-IV відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. Форми реєстраційних карток затверджуються Міністерством юстиції України.

Згідно частини 2 статті 4 Закону, порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включає, зокрема:

- перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;

- перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;

- внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру;

- оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 вказаного Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем та має реєстраційний номер облікової картки платника податків, або уповноважена нею особа (далі - заявник) повинна подати особисто (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення або в разі подання електронних документів подати опис, що містить відомості про надіслані електронні документи, в електронній формі) або через уповноважену особу державному реєстратору за місцем проживання такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, до якої може бути подана як додаток заява щодо обрання фізичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

- копію документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця;

- нотаріально засвідчену письмову згоду батьків (усиновлювачів) або піклувальника, або органу опіки та піклування, якщо заявником є фізична особа, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю.

Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються заявником особисто, державному реєстратору додатково пред`являється паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця. Уповноважена особа повинна пред`явити свій паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця та документ, що засвідчує її повноваження (ч. 4 ст. 42 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Відповідно до частини 3 ст.42 Закону №755-IV державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, якщо вони не передбачені частинами першою та другою цієї статті.

Аналізуючи норми законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, суд зазначає, що в переліку документів, який є обов`язковим для подання для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця відсутній документ, який посвідчує повноваження уповноваженої особи на подання заяви. Разом з тим, такий документ повинен пред`являтися уповноваженою особою державному реєстратору, а не надаватись йому з копіями інших документів. При цьому, державний реєстратор не має право вимагати в особи документи, які не передбачені частинами 1 та 2 статті 42 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

З даного приводу суд не приймає до уваги посилання позивача та її представника в обґрунтування позовних вимог на положення частини 2 ст.14 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в новій редакції, в якій зазначається, що в разі подання документів для проведення державної реєстрації представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що підтверджує його повноваження (крім випадку, коли відомості про повноваження цього представника містяться в Єдиному державному реєстрі), оскільки зазначені правові положення були внесені до Закону України №755-IV Законами України від 26.11.2015 року №835- VIII та від 06.02.2018 року №2275-VIII, тобто вже після виникнення спірних правовідносин (здійснення державної реєстрації позивача).

При цьому, як вбачається матеріалів адміністративної справи, зокрема з опису документів, що надаються фізичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація фізичної особи-підприємця», заявником для проведення державної реєстрації позивача, як фізичної особи-підприємця зазначено ОСОБА_6 , яка здійснює повноваження на підставі довіреності.

Згідно статті 244 Цивільного Кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини 1, 2 статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 1 статті 247 ЦК України визначено, що строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Згідно статті 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі: 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності; 7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов`язаний негайно повернути довіреність.

Відповідно до статті 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Судом встановлено, що на час подання ОСОБА_6 до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції реєстраційної картки від імені позивача на проведення державної реєстрації її, як фізичної особи-підприємця, довіреність на такого уповноваженого представника ОСОБА_1 скасована чи відкликана не була, та строк її дії не закінчився.

З даного приводу суд не приймає до уваги посилання позивача на лист ПП «Говер» від 26.09.2019 року, як на доказ відсутності у ОСОБА_6 повноважень діяти від імені позивача станом на 21.11.2014 року, оскільки зі змісту зазначеного листа таких відомостей судом не вбачається (а.с.151-152). Позивачем також не було надано жодного доказу в обґрунтування свого твердження щодо фізичного знищення нею своєї довіреності на ім`я ОСОБА_6 станом на час проведення спірної державної реєстрації.

Також суд зазначає, що в довіреності від 23.04.2012 року не міститься жодних обмежень щодо права уповноваженої особи на вчинення нотаріальних дій лише одноразово, як то зазначає позивач, з огляду на що, суд доходить висновку, що реєстраційні дії могли бути вчиненні представником позивача ОСОБА_6 , протягом всієї дії такої довіреності, а саме до 23.04.2015 року.

При цьому судом також враховується той факт, що позивач, заявляючи про вчинення стосовно неї ОСОБА_6 навмисних дій щодо реєстрації її фізичною особою-підприємцем проти її волі, будь-яких дій для притягнення цієї особи до відповідальності не вчиняла та до правоохоронних органів не зверталась.

Крім того, ОСОБА_1 на надала до суду жодних доказів на обґрунтування свого твердження про порушення своїх прав та законних інтересів оскаржуваним нею записом про державну реєстрацію та застосування до позивача фіскальними органами штрафних санкцій у розмірі 15000-20000 грн., як до фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що позивачем не доведено протиправності оскаржуваного нею запису від 21.11.2014 року щодо реєстрації ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця, а отже суд доходить висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судового збору,

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 72-77, 173-181, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 257-258, 262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Юридичного департаменту Одеської міської ради (65004, м. Одеса, вул. Думська площа, 1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне підприємство «Говєр» (65029, м. Одеса, вул. Князівська, 30, кв.40-а) про визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію - відмовити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 18 липня 2019 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.