Справа №2-а-978/2010 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2010 року                             м. Джанкой

    Суддя Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим Спасьонова О.А., розглянувши в порядку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про визнання відмови щодо виплати щомісячної соціальної допомоги суперечливою, зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої соціальної допомоги як дитині війни,-

в с т а н о в и в:

18.12.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що він відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус Дитини війни. Відповідно до ст.6 цього Закону Дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Але за період з  2006 по 2008 роки йому не в повному обсязі нарахована вказана щомісячна соціальна грошова допомога, внаслідок чого порушені його законні права. Просить визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги суперечливою, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 2006 по 2008 роки в розмірі 4471 грн. 20 коп.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду письмові заперечення на позов, згідно яких просив  розглянути справу у відсутності представника відповідача та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, крім того, наполягав на застосуванні положень статті 100 КАС України щодо пропущення позивачем строку для звернення до суду.

Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Згідно з пунктом 10 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження – розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до статті 1 якого, дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач народився 22.12.1940 року, що підтверджується паспортом громадянина України, тобто станом на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі АР Крим, отримує пенсію за віком та відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, так як має відповідний статус.  

Дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неодноразово була зупинена Законами України.

Так, Законом України від 20.12.2005 року «Про державний бюджет на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України від 19.01.2006 року «Про внесення  змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте пільги, встановлені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджені не були. Закони України «Про державний бюджет на 2006 рік» та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Законом України від 19.12.2006 року «Про державний бюджет на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та статтею 111 встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».    

Законом України від 28.12.2007 року «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» було внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»)  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).    

Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Таким чином, відповідно до вищезазначених законів, у відповідача не було підстав у 2006 році, з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Строк звернення до суду про виплату допомоги за період 2006-2007 років та з 01 січня по листопад 2008 року позивачем пропущений, оскільки позов пред’явлений до суду в грудні 2009 року, тобто поза межами річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що позивачем пропущений встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України річний строк звернення до адміністративного суду за захистом зазначеного порушеного права, будь-яких обґрунтованих доказів, що цей строк пропущений з поважних причин з боку позивача не надано, тому підстав для визнання причин пропущення строку для звернення до адміністративного суду поважними, суд не знаходить, в свою чергу, відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків, встановлених частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.  

В силу вищевикладеного, суд вважає, що в частині задоволення позовних вимог з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по листопад 2008 року позовні вимоги  задоволенню не підлягають внаслідок пропуску строку звернення до адміністративного суду, а відтак захисту підлягає право позивача за грудень 2008 року.

З огляду  на положення  статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити  вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язати його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю.  

В позовній заяві позивач, заявляючи вимоги про визнання відмови відповідача у виплаті щомісячної соціальної допомоги як дитині війни суперечливою, фактично ставить питання про визнання дій відповідача протиправними.

Крім того, задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебрати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.  

Доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні  порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову. Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», так як розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, оскільки за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, тому це не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої статтею 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Також безпідставними є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та зазначеною нормою закону.

Не заслуговують на увагу і доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни. Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. За таких обставин, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на УПФ за місцем проживання позивача.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши докази, з’ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню.

Суд вирішує питання про судові витрати відповідно до вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.  

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 8-11, 71, 94, 99, 100, 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, визначеної статтею 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни» у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком за грудень 2008 року протиправними.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за грудень 2008 року з урахуванням сплачених сум за цей період.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви  про апеляційне оскарження і поданням апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя:                                     Спасьонова О.А.