Справа №2-а-2466/2009 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2009 року                             м. Джанкой

    Суддя Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим Спасьонова О.А., розглянувши в порядку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Джанкойського міжрайонного прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії,-

в с т а н о в и в:

27.08.2009 року Джанкойський міжрайонний прокурор Автономної Республіки Крим звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з зазначеною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що у відповідності зі статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою в суді інтересів громадян або держави полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист громадянина у випадках, встановлених законом. Позивач відноситься до соціально незахищеної категорії громадян і не може самостійно захищати свої права, у зв’язку з чим Джанкойський міжрайонний прокурор звертається до суду в його інтересах. Позивач відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус Дитини війни. Відповідно до статті 6 цього закону Дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Але за період 2006-2007 років позивач не в повному обсязі нарахована та виплачена щомісячна соціальна грошова допомога, внаслідок чого порушені його законні права. Просив поновити строк звернення до адміністративного суду, визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії за 2006-2007 роки в розмірі 2733 грн. 30 коп. Прокурор збільшив розмір позовних вимог, про що надав заяву про збільшення позовних вимог та просив визнати бездіяльність відповідача протиправною, зобов’язати здійснити нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії за період з серпня 2008 року по грудень 2008 року в розмірі 882 грн.

Прокурор та позивач в судове засідання не з’явились, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду письмові заперечення на позов, згідно яких просив  розглянути справу у відсутності представника відповідача та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, крім того, наполягав на застосуванні положень статті 100 КАС України щодо пропущення позивачем строку для звернення до суду.

Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Згідно з пунктом 10 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження – розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до статті 1 якого, дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач народився 15.01.1941 року, що підтверджується паспортом громадянина України, тобто станом на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років, перебуває на обліку в ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі АР Крим, отримує пенсію за віком та відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, так як має відповідний статус.  

Як вбачається з наданої відповідачем довідки, за період, зазначений позивачем в позовній заяві, позивачеві ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі АР Крим щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, в повному обсязі не виплачувалася.

Законом України від 28.12.2007 року «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» було внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»)  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).    

Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Виходячи з наведеного, з урахуванням вказаного рішення Конституційного Суду України, стаття 6 Закону України від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» з 22.05.2008 року діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

З огляду на положення статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити  вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язати його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю.  

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про зобов’язання провести перерахунок та виплату доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були нараховані позивачеві, а суд не може перебрати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.  

Доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову. Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», так як розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, оскільки за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, тому це не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої статтею 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Також безпідставними є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та зазначеною нормою закону.

Не заслуговують на увагу і доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни. Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. За таких обставин, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на УПФ за місцем проживання позивача.

Крім того, відповідач вказує про пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, але позивач звернулася до суду в серпні 2009 року та просить зобов’язати відповідача провести перерахунок доплати до пенсії за період з серпня по грудень 2008 року, тому ці доводи відповідача суд також знаходить безпідставними.

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача неправомірною та зобов’язання перерахувати і виплатити позивачеві щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з липня 2008 року по грудень 2008 року з урахуванням сплачених сум за цей період.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 8-11, 71, 94, 99, 100, 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, визначеної статтею 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни» у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком за період з серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року неправомірною.  

Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням сплачених сум за цей період.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви  про апеляційне оскарження і поданням апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя:                                     Спасьонова О.А.