АЛЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-1823-2006 р. Головуючий по 1-й інстанції
Сорока К.М. Суддя-доповідач: Макарчук М.А.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року липня місяця 10 дня м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Макарчука М.А.
Суддів: Дорош А.І., Драниці Ю.В.
при секретарі Лимар О.М.
з участю : прокурора адвоката
позивача (заявника) ОСОБА_1
представника позивача (заявника)
відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника відповідача
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2006 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про вселення в квартиру, про усунення перешкод в користуванні квартирою, про визначення порядку користування квартирою, про визнання особи такою, що втратила право на користування квартирою, про виселення без надання іншої квартири;
зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування квартирою, про зміну умов договору найму житлового приміщення.
Судова колегія ,заслухавши доповідь судді доповідача апеляційного суду Макарчука М.А.,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із зазначеним позовом.
Посилався на те, що він та відповідачка ОСОБА_2 припинили подружні стосунки. Внаслідок цього склалися умови, за якими він не може користуватися спірною квартирою. Крім того вказав, що в період його тимчасової відсутності у квартирі, відповідачка ОСОБА_3 без його згоди поселила у квартиру співмешканця ОСОБА_4.
Просив постановити рішення про вселення його у квартиру АДРЕСА_1, про виселення ОСОБА_4 із спірної квартири без надання іншого житла, про покладення обов'язку на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у користування житлом і виділити йому в користування кімнату площею 12,3 кв.м.
У вересні 2004 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися із зустрічним позовом про визнання позивача ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування спірною квартирою, про зміну умов договору найму житлового приміщення.
Вказали , що в 1999 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 переїхали на постійне проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1. У спірній квартирі появлялися періодично. 1 липня 2004 року ОСОБА_1 побив та вигнав із будинку в ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачку ОСОБА_2, яка була прийнята у спірній квартирі .
З цих підстав просили визнати позивача ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування квартирою квартиру АДРЕСА_1 та змінити умови договору найму житлового приміщення , визнавши наймачем ОСОБА_2
У листопаді 2004 року ОСОБА_1 доповнив позов вимогами про визнання ОСОБА_2 такою , що втратила право на користування квартирою квартиру АДРЕСА_1. Вказав, що разом з відповідачкою придбали будинок в ІНФОРМАЦІЯ_1 для сезонного користування. В літній період вони проживали в купленому будинку , а в зимовий період - у спірній квартирі. Вважає , що ОСОБА_2 втратила право на користування спірною квартирою і просив задовольнити позов з цих підстав.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Постановлено вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншої квартири
Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши у користування ОСОБА_1 кімнату , площею 12,3 кв.м. , а в користування ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітнього сина ОСОБА_5 - 2001 року народження, кімнату 15,8 кв.м. Ванну, коридор, кухню залишити в загальному користуванні сторін.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування квартирою та в задоволенні зустрічних позовних ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування квартирою, про зміну умов договору найму житлового приміщення відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просить скасувати рішення місцевого суду і постановити нове про відмову ОСОБА_1 у задоволенні його вимог та задовольнити їх вимоги , визнавши його таким , втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 та змінити договір найму жилого приміщення , визнавши наймачем квартири ОСОБА_2. Вважають , що висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи і посилаються на недоведеність позовних вимог ОСОБА_1.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст..71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців , цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем , а в разі спору - судом.
Місцевим судом встановлено , сторонами не заперечувалося і не заперечується в апеляційній скарзі , що в 1999 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали в ІНФОРМАЦІЯ_1 житловий будинок і за згодою всіх членів сім'ї та в інтересах сім'ї періодично проживали в ньому . В 2004 році між подружжям стали виникати сварки , в тому числі і з питань користування спірною квартирою, а в 2005 році сторони розірвали шлюб. ОСОБА_2 проживає у спірній квартирі, а позивачу ОСОБА_1 створені перешкоди у проживанні.
Встановивши такі обставини місцевий суд прийшов до вірного висновку про поважність причини не проживання у спірному житловому приміщенні і право обох сторін на користування ним та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог сторін про визнання їх такими, що втратили право на користування спірною квартирою вселив у нього позивача ОСОБА_1
Судом також встановлено і не заперечувалося жодною із сторін, що в період тимчасової відсутності позивача ОСОБА_1 та без його згоди у спірне житлове приміщення поселився ОСОБА_4 , який має інше житлове приміщення. Тому рішення суду про виселення ОСОБА_4 є законним та обґрунтованим.
Рішення місцевого суду відповідачем ОСОБА_4 не оскаржувалося і колегія суддів не вбачає підстав для його скасування в цій частині.
Вирішуючи питання про законність судового рішення в частині визначення порядку користування квартирою , колегія суддів виходить із рівності прав наймача та членів сім'ї на користування нею та правил встановлених ст.. 104 ЖК України про те, що укладення окремого договору найму на вимогу члена сім'ї можливе в разі , якщо жилу площу , що припадає на нього, може бути виділено у вигляді окремого приміщення., яке відповідає вимогам ст.. 63 цього Кодексу.
Із матеріалів цивільної справи вбачається , що спірна квартира має житлову площу в розмірі 28 кв.м, і складається із двох ізольованих кімнат площею 15,8 і 12,3 кв.м. Житлова площа , яка припадає на позивача , становить 7 кв.м, і не може бути виділена у вигляді окремої кімнати без порушення прав інших членів сім'ї . Тому висновок суду про встановлення нового порядку користування квартирою суперечить ст..64,104 ЖК України.
З цих підстав рішення місцевого суду в частині визначення порядку користування спірною квартирою підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Керуючись ст.303,304,309ч.1п.3,313,316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2006 року в частині визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою відмовити за безпідставністю.
В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2006 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.