АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2006 року липня місяця 6 дня у м. Полтаві колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого   -   МАРТЄВА  СЮ.

суддів   -  ТИМЧУК Л.А., ЧЕРНОВА С.І.

при секретарі - КОЛОДЮК О.П. розглянула у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 5 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про звільнення майна з під арешту.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2003 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, у якому зазначила, що їй та її онукові ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить двокімнатна кв. АДРЕСА_1.

Вироком Київського районного суду м. Полтави від 4 травня 2000 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєні злочинів, передбачених ст.86-1,ч.З ст.81, ч.2 ст.140 ч.З ст.ст.17,140, ч.2 ст.145 КК України 1960 року, зокрема щодо потерпілого ОСОБА_1.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2001 року стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1. 12 867 грн. у відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

Під час виконавчого провадження кв. АДРЕСА_1 описано і арештовано.

Просила виключити зазначену квартиру із акту опису й арешту майна від 15.01.03 року, вчиненого державним виконавцем ВДВС Київського РУЮ м. Полтави.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 5 квітня 2006 року позов задоволено.

У апеляційній скарзі порушено питання про скасування рішення з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи і порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання піддягає задоволенню частково.

Виходячи з п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, і порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права.

Місцевим судом вірно встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.02.94 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить по 1/2 ідеальної частки кв. АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Проте, задовольняючи позов і виключаючи з акту опису і арешту майна спірну квартиру, суд першої інстанції виходив із неможливості звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, унаслідок неможливості виділу в натурі частки, яка належить боржникові.

Між тим, з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, оскільки правила звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, зокрема у випадку неможливості виділу в натурі частки, що належить боржникові, чітко регламентовані ст.366 ЦК України.

Крім того, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Достовірно встановивши, що позивачці належить лише 1/2 ідеальної частки кв. АДРЕСА_1, суд першої інстанції повністю виключив спірну квартиру із з акту опису і арешту майна.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового по суті заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307,п.п. 3,4 ч.1 ст. 309, 315 ЦПК України,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Київського районного суду м. Полтави від 5 квітня 2006 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про звільнення майна з під арешту задовольнити частково.

Виключити з акту опису і арешту майна від 15 січня 2003 року, складеного державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Полтави 1/2 ідеальну частку кв. АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.