У Х В А Л А

24 червня 2019 року Справа № 160/5611/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Барановський Р.А., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2019р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла направлена засобами поштового зв`язку та підписана представником (адвокат Грінченко Володимир Миколайович) позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із позовними вимогами щодо:

визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зупинення нарахування та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити нарахування пенсії з червня 2016 року, а також здійснити виплату ОСОБА_1 усієї суми пенсії за віком з червня 2016 року по липень 2019 року включно.

Справі за вищезазначеним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/5611/19 та у відповідності до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2019р. головуючим суддею у даній справі визначено Барановського Р.А.

Відповідно до пунктів 2, 3 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали вищезазначеного адміністративного позову суд дійшов до висновку про необхідність повернення цієї позовної заяви, виходячи з такого.

Частиною 2 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За приписами частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Пунктом 1 частини 1 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема довіреністю фізичної особи.

Відповідно до частини 2 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України, довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України).

За приписами частини 6 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України - оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012р. (далі - Закон №5076-VI), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно із частиною 2 статті 26 Закону №5076-VI, ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України за №41 від 12.04.2019р. (далі - Положення №41), ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Згідно з пунктом 10 Положення №41, ордер, що видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката, який надає правову допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи.

Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта (пункт 11 Положення №41).

Про обмеження повноважень адвоката, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги має бути обов`язково зазначено в ордері (п.п. 12.8 п. 12 Положення №41).

Зазначена норма узгоджується з імперативною вимогою частини 4 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», положеннями статей 55, 57 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 237, 240 Цивільного кодексу України, що спрямовані на забезпечення інтересів особи, яка прийняла рішення брати участь у судовому процесі через представника, гарантування захисту її інтересів цим представником в межах наданих йому повноважень, що забезпечує справедливе і ефективне судочинство.

Аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю; по-друге, ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату.

При цьому, слід також зазначити, що повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позовної заяви, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

Наведену позицію висловлено Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.10.2018р. по справі №811/1507/18.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що позовна заява від імені ОСОБА_1 підписана представником позивача - адвокатом Грінченко Володимиром Миколайовичем.

На підтвердження своїх повноважень підписант надав ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ХВ №1769.

Судом встановлено, що у поданому ордері зазначено про відсутність обмежень прав адвоката, встановлених договором про надання правової допомоги б/н від 26.12.2018р.

Водночас, у матеріалах адміністративного позову відсутній оригінал, завірена копія або засвідчений підписами сторін витяг вказаного в ордері договору про надання правової допомоги б/н від 26.12.2018р.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду (ухвала від 12.01.2018р. у справі № К/800/28757/13), є неприйнятним поданий до суду від імені довірителя документ, який хоча і підписаний довірителем з наданою копією ордера, проте всупереч вимогам статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України до якого не долучено копії витягу з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій, засвідченого підписом сторін.

Тобто, у матеріалах позову відсутній будь-який документ, який би підтверджував рішення ОСОБА_1 реалізувати своє право на звернення до суду не самостійно, а через представника, та, відповідно, обсяг повноважень, наданий такому представнику.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31) де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).

Окрім того, в ухвалах від 31.01.2019р. по справі №817/679/18, від 12.03.2019р. по справі №804/4768, від 30.05.2019р. по справі №808/1914/19 Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду зазначено:

"Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).

Звернення до суду, в тому числі, до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи щодо надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені, та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника".

Враховуючи, що до позовної заяви не надано документів, які б підтверджували волевиявлення ОСОБА_1 на надання адвокату Грінченку Володимиру Миколайовичу права підпису процесуальних документів (в тому числі позовної заяви), які подаються до суду, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу, як така, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Вказана позиція також узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 22.12.2018р. по справі №802/1024/18-а.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно з ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України - повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 169, 171, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка звернулась до суду із позовною заявою, разом із оригіналом позовної заяви й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.А. Барановський