Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 березня 2010 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Ковальчук Н.М., Мельника Ю.М.
з участю секретаря судового засідання Соловйової С.В.,
сторін, представника відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 24 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої в результаті ДТП,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 24 грудня 2009 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої в результаті ДТП, задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнено 14143,98 грн. відшкодування матеріальної, 3000 грн. відшкодування моральної шкоди та 261 грн. судових витрат у справі. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що місцевий суд необґрунтовано відмовив йому у призначенні у справі для визначення дійсного розміру матеріальної шкоди автотоварознавчої експертизи, а обмежився лише висновком спеціаліста-автотоварознавця з цього приводу, в якому розмір майнової шкоди, завданої позивачу, є завищеним на 25-30%. Позивач не довів факту заподіяння йому моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування на користь позивача, місцевий суд не врахував його скрутного матеріального становища. Разом з тим, невмотивовано зменшив його з 14507,58 грн. до 14143,98 грн.
Посилаючись на ці обставини, відповідач рішення місцевого суду вважав незаконним та необґрунтованим і просив апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково на суму 8000 грн., а у відшкодуванні моральної шкоди відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення частковій зміні з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що постановою судді Рівненського міського суду від 13 жовтня 2009 року відповідач визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і підданий адміністративному стягненню за те, що 10 жовтня 2009 року, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на регульованому перехресті вул. Макарова-Павлюченка у м. Рівному, повертаючи ліворуч, в порушення вимог п. 10.1. Правил дорожнього руху при зеленому сигналі основного світлофора не дав дорогу та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням позивача ОСОБА_2, який рухався прямо у зустрічному напрямку.
В результаті ДТП транспортний засіб позивача зазнав пошкоджень.
За таких обставин місцевий суд, на переконання колегії суддів, на підставі ст.ст. 1166, 1167 ЦК України прийшов до цілком правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заподіяної йому внаслідок ДТП матеріальної і моральної шкоди.
Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З наявного у справі висновку спеціаліста-автотоварознавця вбачається, що вартість відновлення пошкодженого легкового автомобіля позивача становить 14507,58 грн.
Проте позивач пред’явив до відповідача позов на меншу суму – на 14143,98 грн., що є його правом, яке передбачене законом.
Доказів, які б свідчили про необ’єктивність висновку спеціаліста-автотоварознав-ця, виходячи зі встановлених судом дійсних обставин справи, включаючи характер пошкоджень автомобіля позивача, в матеріалах справи немає.
Розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 місцевий суд визначив у сумі 3000 грн.
Частиною 4 ст. 1193 ЦК України встановлено, що суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Приймаючи до уваги обставини, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі та підтверджені матеріалами справи, колегія суддів відповідно до правил ч. 4 ст. 1193 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір відшкодування матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з 14143,98 грн. до 11000 грн., а розмір відшкодування моральної шкоди з 3000 до 1000 грн.
На підставі викладеного та керуючись ч. 4 ст. 1193 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 24 грудня 2009 року частково змінити.
Зменшити розмір присудженого судом першої інстанції на користь позивача за рахунок відповідача відшкодування матеріальної шкоди з 14143,98 грн. до 11000 грн., а розмір відшкодування моральної шкоди – з 3000 до 1000 грн.
В решті рішення місцевого суду залишити без зміни, а подану апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: