У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«01» березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Ісаєва Г.А.
Суддів: Панкова М.В.
Белинчук Т.Г.
При секретарі Чепіль О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ескорт» про стягнення суми боргу,
за апеляційною скаргою ТОВ «Ескорт» на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 24 вересня 2007 року, -
В с т а н о в и л а :
04 вересня 2007 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Ескорт» про стягнення суми боргу у розмірі 106373 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що з 16 червня 2006 року до 04.07.2007 року вона передала на прохання відповідача 106373 грн., уклавши письмові договори позики та отримавши квитанції к приходним ордерам. Зазначає, що вона є учасником товариства, а гроші були потрібні на придбання майна для діяльності товариства. Вказану суму відповідач зобов’язався повернути на першу вимогу. Однак незважаючи на неодноразові прохання повернути позику відповідач не реагує, на момент звернення до суду гроші не повернув.
Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 24 вересня 2007 року позов задоволено. З ТОВ «Ескорт» стягнуто на користь ОСОБА_5 борг у розмірі 106373 грн., судові витрати у сумі 1093 грн. 73 коп., а усього 107466 грн. 73 коп.
В апеляційній скарзі ТОВ «Ескорт» просить рішення суду скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд вийшов за межи позовних вимог оскільки у позовної заяві вказано, що гроші у розмірі 106373 грн. були передані у період з 16.06.2006 року до 26.10.2006 року, проте за даний період було передано 100000 грн. Крім того, в позовної заяві зазначені невірні суми яки є у приходних ордерах. Ордер № 21 від 06.07.2006 року має виправлення у даті, тому є недопустимим доказом. Позивачка ОСОБА_5 та директор ТОВ «Ескорт» ОСОБА_6, якій від імені товариства укладав договори, є родичами у зв’язку з чим домовилися про підрив господарчої діяльності товариства. Крім того у товариства не було необхідності укладати такі договори.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.
Згідно з ч. 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 16 червня 2006 року до 04 липня 2007 року між позивачем ОСОБА_5 та відповідачем ТОВ "Ескорт", в особі директора ОСОБА_6 були укладені договори позики, у відповідності до яких, позикодавець передав у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти в сумі 106373 грн., а позичальник відповідно зобов'язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів.
Відповідно до Статуту ТОВ "Ескорт", позивачка ОСОБА_5 є учасником товариства. Крім ОСОБА_5 учасниками товариства є ОСОБА_7, ОСОБА_8
З копій договорів позики, які були залучені до матеріалів справи, а їх оригінали оглянути у судовому засіданні суду першої інстанції, встановлено, що договір позики від 16 червня 2006 року укладено на суму 7254 грн.; договір від 19 червня 2006 року на суму 6487 грн.; договір від 30 червня 2006 року на суму 4594 грн.; договір від 2 липня 2006 року на суму 9493 грн.; договір від 3 липня 2007 року на суму 10 000 грн.; договір від 04 липня 2007 року на суму 6680 грн.; договір від 08 липня 2006 року на суму 3351 грн.; від 24 липня 2006 року на суму 12172 грн.; від 28 липня 2006 року на суму 3690 грн.; від 6 серпня 2006 року на суму 11115 грн.; від 15 серпня 2006 року на суму 6759 грн.; від 21 серпня 2006 року на суму 7308 грн.; від 29 серпня 2006 року на суму 7760 грн.; від 28 вересня 2006 року на суму 4177 грн.; від 19 жовтня 2006 року на суму 2100 грн.; від 26 жовтня 2006 року на суму 3433 грн.
У відповідності до договорів факт передачі грошей підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 19 від 19 червня 2006 року на суму 6487 грн.; № 20 від 30 червня 2006 року на суму 4594 грн.; № 21 від 8 липня 2006 року на суму 3351 грн.; № 24 від 04 липня 2006 року на суму 12172 грн.; № 26 від 28 липня 2006 року на суму 3690 грн.; № 18 від 16 червня 2006 року на суму 7254 грн.; № 28 від 6 серпня 2006 року на суму 11115 грн.; № 31 від 15 серпня 2006 року на суму 6759 грн.; № 34 від 21 серпня 2006 року на суму 7308 грн.; № 46 від 19 жовтня 2006 року на суму 2100 грн.; № 42 від 28 вересня 2006 року; № 49 від 26 жовтня 2006 року на суму 3433 грн.; № 35 від 29 серпня 2006 року на суму 7760 грн.; № 28 від 06 серпня 2006 року на суму 11115 грн.; № 31 від 15 серпня 2006 року на суму 6759 грн.; № 34 від 21 серпня 2006 року на суму 7308 грн.; № 21 від 2 липня 2006 року на суму 9493 грн.; № 22 від 03 липня 2007 року на суму 10000 грн.; № 23 від 4 липня 2007 року на суму 6680 грн.
Аналізуючи надані письмові докази по справі суд першої інстанції, обґрунтовано прийшов до висновку, що сума грошей переданих ОСОБА_5, відповідно прибуткових касових ордерів, відповідає сумі грошей, вказаних у договорах позики.
З протоколу судового засідання від 24.09.2007 року встановлено, що в своїх поясненнях представники сторін у суді першої інстанції зазначали, що гроші отримані за договорами позики від ОСОБА_5 передавалися іншим засновникам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 для повернення боргу їм, про що в матеріалам справи є розхідні ордера про повернення позики товариством ОСОБА_7 ( а.с. 69-75), та квитанції про перечислення грошей ОСОБА_8 ( а.с. 65-66)
Матеріали справи містять копії договорів позики, які укладені товариством з ОСОБА_7 від 04.05.2006 року на суму 96000 грн ( а.с. 67), від 03.03.2006 року на суму 31000 грн ( а.с. 68), якій також як і ОСОБА_5 є учасником товариства.
Довід апеляційної скарги, що суд вийшов за межи позовних вимог, оскільки у позові зазначено, що гроші передавалися у період з 16.06.2006 року до 26.10.2006 року, є безпідставним, у зв’язку з тим, що в позові є посилання також на договори позики від 02.07.2007 року на 9493 грн., від 03.07.2007 року на суму 10000 грн., від 04.07.2007 року на суму 6680 грн. . Крім того вказані договорі та приходні ордера к ним були предметом розгляду суду першої інстанції, по якім сторони давали свої пояснення та заперечення.
Посилання, що ордер № 21 від 06.07.2006 року має виправлення у даті, тому є недопустимим доказом, є припущенням не заснованим на фактичних даних (а.с. 20.)
Довід про те, що позивачка ОСОБА_5 та директор ТОВ «Ескорт» ОСОБА_6, якій від імені товариства укладав договори є родичами, у зв’язку з чим домовилися про підрив господарчої діяльності товариства, є не доведеним. Оскільки на час укладення спірних договорів ОСОБА_6, був директором, який за Статутом товариства міг укладати договори від його імені, то порушень у цьому не має. Спірні договори у встановленому законі порядку до цього часу не оспорені.
Колегія суддів враховує, що під час перебування справи у суді апеляційної інстанції, після прийняття апеляційної скарги до розгляду на адресу суду надійшла заява директора ТОВ «Ескорт» ОСОБА_9 про відкликання апеляційної скарги ТОВ «Ескорт» на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 24 вересня 2007 року, в який зазначено, що рішення суду виконано, та з часом відпали обставини, які були підставою для подання ТОВ « Ескорт» апеляційної скарги (а.с. 161). (Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 28.12.2009 року відмовлено у відкликанні апеляційної скарги а.с. 163)
У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ґрунтуючись на усесторонньому, повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав до його відміни немає.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ТОВ «Ескорт» відхилити.
Рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 24 вересня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.
Судді:
Ісаєв Г.А. Панков М.В. Белинчук Т.Г.