Справа № 22ц-487/2010
Категорія – цивільна Головуючий у першій інстанції – Карапута Л.В.
Доповідач – Заболотний В.М.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
02 березня 2010 року місто Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області у складі :
головуючого – судді Шарапової О.Л.
суддів – Заболотного В.М., Євстафіїва О.К.
при секретарі – Штупун О.М.
з участю – позивачки ОСОБА_2 та її представника – адвоката ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 29 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою,
В С Т А Н О В И В :
Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 29.12.2009 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_5 задоволено частково. Визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1згідно варіанту №4 висновку судової будівельно-технічної експертизи №1579/1580-ц від 10.11.2009 року, шляхом виділення в користування позивачам земельної ділянки площею 314 кв.м, у тому числі під частиною будинку з прибудовами – 52 кв.м, під гаражем Б – 23,5 кв.м, під двором спільного користування з кв.№1 - 80 кв.м, під двором, садом, городом – 158,5кв.м. Відповідачу ОСОБА_4 виділено в користування земельну ділянку площею 418 кв.м., у тому числі під частиною будинку з прибудовами – 84,1 кв.м, під гаражем Ж – 21,5 кв.м, під двором спільного користування з кв. №3 – 40 кв.м, під двором, садом, городом – 272,4 кв.м. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення про виділення позивачам земельної ділянки, на якій розміщені належна їм частина будинку і надвірні будівлі, а також частини земельної ділянки, що необхідна для їх обслуговування. Посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. ОСОБА_4 не погоджується з висновком суду про встановлення порядку користування земельною ділянкою з урахуванням часток співвласників в домоволодінні, наполягаючи на тому, що ним були подані правовстановлюючі документи, які підтверджують, що спірна земельна ділянка належить йому, і у позивачів відсутнє право на цю земельну ділянку. Зокрема, апелянт вказує, що згідно договору купівлі-продажу будинку від 04.09.1975 року він придбав 9/17 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 разом із земельною ділянкою площею 0,732 га. На думку апелянта, він набув право на земельну ділянку за набувальною давністю, оскільки протягом 34 років користування нею, сплачував податок на землю. Відповідач вважає, що суд помилково послався на ст. 88 ЗК України, оскільки у позивачів немає права на спільну часткову власність на земельну ділянку згідно ст. 87 цього ж Кодексу, та помилково застосував п.4 ст. 120 ЗК України, чим порушив положення ст.ст. 213, 214 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення.
У письмових поясненнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вказують, що з врахуванням всіх обставин справи, судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення стосовно розподілу земельної ділянки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що сторони є співвласниками домоволодіння, розташованого по вул. Чернишевського, 34 в м. Чернігові – позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 мають у власності 3/10 частин вказаного домоволодіння, 2/5 його частин – належить на праві власності відповідачу ОСОБА_4, у власності відповідачки ОСОБА_6 знаходиться 3\10 частин домоволодіння. Зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 1328 кв.м. (а.с.12-13, 15, 60-61).
На даний час між співвласниками ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не досягнуто згоди щодо порядку користування земельною ділянкою площею 732 кв.м, з врахуванням приватизації співвласницею ОСОБА_6 земельної ділянки площею 596 кв.м.
Розглядаючи справу та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що кожній із сторін необхідно виділити в користування частину земельної ділянки в розмірі, що відповідає розміру належної йому частки в домоволодінні, чим повністю дотримані приписи ст.ст. 83, 88, 120 ЗК України.
Висновком будівельно-технічної експертизи №1579/1580-ц від 10 листопада 2009 року запропоновано чотири варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою (а.с.142-148). Обираючи варіант №4 встановлення порядку користування земельною ділянкою, суд вірно виходив з того, що цей варіант розподілу встановлений з врахуванням частини земельної ділянки, що приватизована ОСОБА_6, часток сторін у домоволодінні, припинення права власності ОСОБА_4 на гараж Б, виділення двору загального користування в рівних частинах позивачам та відповідачу.
Відповідно до ст.10 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем ОСОБА_4 не надано жодного доказу на підтвердження належності йому на праві власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 будь-якої площі.
Посилання апелянта на договір купівлі-продажу від 04.09.1975 року як на підставу належності йому на праві власності 0,732 га земельної ділянки не заслуговують на увагу, оскільки з умов даного договору вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продано, а ОСОБА_4 придбано 9\17 частин будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.112-113). Жодного посилання на придбання ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,732 га даний договір не містить. Місцевою радою рішення про передачу відповідачу в користування чи у власність земельної ділянки площею 0, 732 га також не приймалось (а.с.16).
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про незаконність ухвал місцевого суду від 27 січня 2009 року та від 30 вересня 2009 року, якими по справі призначались судово-технічна та повторна судово-технічна експертизи, оскільки зазначені ухвали постановлені судом з врахуванням положень ч.1 ст. 143 ЦПК України.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
А тому з ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_5 витрати останніх на правову допомогу в розмірі 500грн., згідно квитанції до прибуткового касового ордера №0022 від 02.03.2010 року.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 88, 303, 307-308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – відхилити, а рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 29 грудня 2009 року – залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_2 по 250 (двісті п’ятдесят) гривень витрат на правову допомогу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий: Судді: