У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Cправа № 22ц–1349/10 Головуючий 1-ї інстанції: Лібстер А.С.
Категорія: 29 Доповідач: Фарятьєв С.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 березня 2010 року судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого – Фарятьєва С.О.
суддів – Украінцевої Л.Д., Іванової І.П.
секретаря – Мороз О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 28 грудня 2009 року за позовом Дочірнього підприємства „ЖЕК МЖК” ТОВ „Виробничо-будівельне об’єднання МЖК” до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території,-
В С Т А Н О В И Л А :
В серпні 2009 року позивач Дочірне підприємство „ЖЕК МЖК” ТОВ „Виробничо-будівельне об’єднання МЖК” звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3, в якому просив стягнути з них на його користь 1231 грн. 61 коп. заборгованості за утримання будинку, де вони мешкають та прибудинкової території, посилаючись на те, що ці послуги їм надаються, вони їх оплачують, але не в повному обсязі, в зв’язку з чим утворилась заборгованість на вказану суму.
В подальшому позивач уточнив свої вимоги і просив суд визнати договір про надання житлово-комунальних послуг між ним та відповідачами укладеним та стягнути з них на його користь заборгованість в розмірі 2395 грн. 11 коп. та судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м.Луганська від 28 грудня 2009 року уточнені позовні вимоги позивача було задоволено частково.
Суд стягнув з ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за послуги в загальній сумі 2395 грн. 11 коп. в солідарному порядку, а також судові витрати в загальній сумі 81 грн.
В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовив в зв’язку з необгрунтованістю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідачі подали на нього апеляційну скаргу, в якій просять його скасувати і ухвалити нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні його позову, в зв’язку з тим, що суд при винесенні рішення допустив неправильне застосування закону.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без зміни, а апеляційну скаргу відповідачів без задоволення, оскільки вважає його законним та прийнятим у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Вислухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явились до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.
Згідно з вимогами ст.303 ч.1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Судом встановлено, що відповідачка по справі ОСОБА_2 є власником приватизованої квартири, розташованої у АДРЕСА_1. Проживає вона разом з реєстрованими за цієюж адресою чоловіком ОСОБА_1 та їх сином ОСОБА_3
Житловий будинок №1 за зазначеною адресою обслуговує позивач, тобто Дочірнє підприємство „ЖЕК МЖК” ТОВ „Виробничо-будівельне об’єднання МЖК”, який здійснює обов’язкові послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
Вказаний будинок забезпечений всіма зручностями в ньому, тобто водопостачанням, водовідведенням, електропостачанням, теплопостачанням, працють ліфти, освітлюються сходові майданчики, проводяться регулярні профілактичні роботи з обслуговування будинку, прилегла територія підтримується в належному санітарному стані тощо.
Відповідачі, які мешкають на 4-му поверсі цього будинку, постійно отримували та отримують вказані послуги без яких користування квартирою є неможливим.
Однак свої зобов’язання по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території відповідачі виконують не в повному обсязі, оскільки оплачують їх частково, що свідчить про фактичні договірні відносини між ними та позивачем з цього приводу.
Внаслідок неповної оплати відповідачами вказаних послуг у них, за період з 01.11.2006 року по 31.10.2009 року, утворилась заборгованість в розмірі 2395 грн. 11 коп.
Тому відповідачі, відповідно до ст.10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” №2482 від 19.06.1992 року і Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинкових територій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовня 1992 року №572, зобов’язані приймати участь в загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї долі у спільному майні будинку та вносити відповідну плату за обслуговування будинку та прибудинкової території.
Посилання відповідачів на те, що оплату за вказані послуги вони повинні вносити до МКП „Центжилком”, уваги не заслоговує, оскільки МКП „Центржилком” не є підприємством яке надає житлово-комунальні послуги, воно лише здійснює посередницькі фінансові операції між банком, споживачем та виконавцем послуг. З 2004 року ДП „ЖЕК МЖК” ТОВ „ВБО МЖК”, тобто позивач, уклало угоду про співпрацю з МКП „Центржилком” з фінансових питань на виконання робіт по веденню єдиної системи розрахунків населення за житлово-комунальні послуги, за якою МКП „Центржилком” приймає кошти отримані від споживачів та перераховує їх у 100% розмірі до позивача.
В силу ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Твердження відповідачів на те, що плата за утримання будинку та прибудинкової території, де вони мешкають, нараховувалась їм позивачем неправильно, було перевірено судом першої інстанції і свого підтвердження не знайшло, доказів з цього приводу відповідачі суду не надали.
За таких обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача частково, стягнувши на його користь з відповідачів суму заборгованості в розмірі 2395 грн. 11 коп., розрахунок якої, наданий позивачем, знайшов своє підтвердження.
Обгрунтованими є також і висновки суду першої інстанції в іншій частині свого рішення, оскільки відповідають матеріалам справи і вимогам закону.
Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 213, 214, 215 ЦПК України.
З огляду на наведене доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають суду апеляційної інстанції підстав для висновку про порушення судом першої інстанції вимог матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Підстав для скасування рішення суду немає.
Керуючись ч.3 ст.209, ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 28 грудня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: