Україна Апеляційний суд Полтавської області
Справа 11- 886\2006 року Головуюча у 1-й інстанції Каліновська Е.І..
Категорія ч.1 ст.286 КК України Доповідач Кисіль А.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року липня місяця 21 дня колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі: головуючого Давиденка Є.В. суддів: Кисіля А.М., Лісіченко Л.М. з участю прокурора Подворчана Ю.М. засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_2 у інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28 квітня 2006 року, яким : ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 українця, громадянина України, освіта повна середня, одруженого на утриманні має неповнолітню дитину, працюючого водієм у ТОВ «Респект сервіз», проживаючого у АДРЕСА_1, раніше не судимого ,-
визнано винним та призначено покарання за ч.1 ст. 286 КК України - два роки обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами і на підставі ст. 75 КК України звільнено його від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік. Згідно ст.76 КК України на нього покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; періодично з'являтися для реєстрації у ці органи .
Стягнуто із ОСОБА_1 960 грн. 70 коп. на користь міськфінвідділу м. Кременчука за відшкодування витрат на лікування потерпілої від злочину і також стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_3 із ТОВ «Респект сервіз» 511 грн.93 коп. та 5000 грн. моральної шкоди.
Як встановив суд, 13 липня 2005 року ОСОБА_1 о 16 год. 30 хв., керуючи автомобілем ГАЗ-33022 державний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ТОВ «Респект сервіз», і у трудових стосунках з яким він перебував, рухався заднім ходом по тротуару ІНФОРМАЦІЯ_3 не впевнившись у безпеці такого руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3
Внаслідок недотримання водієм п.10.9 ПДР України де зазначено, що під часу руху транспортного засобу заднім ходом він не повинен створювати небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху, а для забезпечення безпеки руху водій у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб, що не було зроблено, внаслідок наїзду потерпіла отримала тілесні ушкодження, що за висновком судово-медичної експертизи відносяться до середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я.
На вирок суду адвокат ОСОБА_2 у інтересах засудженого подала апеляцію у якій вказує, що вирок винесений без врахування всіх обставин справи, не заперечуючи фактичні обставини справи вважає, що водій не порушував правил дорожнього руху, а причиною пригоди стала поведінка потерпілої, яка не виконала ПДР і сама впала отримавши тілесні ушкодження. Не доведена матеріалами справи, яка саме спричинена їй моральна шкода. Просить виправдати засудженого а цивільний позов залишити без розгляду-
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримує свою апеляцію і просить закрити провадження у справі за відсутності ознак складу злочину у його діях , міркування прокурора про законність вироку суду, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи викладені у апеляції, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області дійшла висновку, що підстав для задоволення апеляції учасника судового розгляду немає з таких мотивів.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини засудженого у невиконанні вимог правил дорожнього руху України і внаслідок цього вчинення необережного злочину, ґрунтується на всебічно і повно перевірених доказах у справі у відповідності із вимогами чинного кримінально-процесуального законодавства, які наведені у вироку суду.
Заперечення на вирок суду апелянтом щодо безпідставності засудження ОСОБА_1 за вказаною статтею КК України є безпідставними і такими, що суперечать матеріалам справи, а саме.
У судовому засіданні ОСОБА_1 визнав свою провину частково і пояснив, що дійсно, керуючи автомобілем і, рухаючись заднім ходом здійснив наїзд на потерпілу але, так як не відчував удару у автомобіль то вважає, що наїзду не вчиняв.
Його показання суд першої інстанції спростував наведеними у вироку суду доказами .
Так, потерпіла ОСОБА_3 підтвердила, що рухалася по тротуару і у спину її вдарив автомобіль, який рухався заднім ходом вона впала, автомобіль продовжував рухатися і внаслідок цього отримала переломи кісток у ділянці тазу. Після чого була відправлена до лікувального закладу.
Такі обставини ДТП підтвердила у суді і свідок ОСОБА_4, яка була у автомобілі засудженого під час наїзду на пішохода.
У відповідності із ст.306 КПК України були досліджені судом показання свідка ОСОБА_5, яка під час досудового слідства пояснювала, що бачила як автомобіль, що рухався заднім ходом по тротуару здійснив наїзд на літню жінку, що рухалася у попутному напрямку.(а.с.24)
За висновком судово-медичної експертизи у потерпілої ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів лонної та сідалішньої кісток справа, садна та крововиливи, що утворилися від дії тупих предметів," що свідчать про саме такий механізм ДТП, як зазначено в описовій частині вироку. Доводи апелянта, що потерпіла сама отримала такі тілесні ушкодження від самостійного падіння спростовується, як зазначеним висновком судово-медичної експертизи, так і показаннями свідка ОСОБА_6, який проводив зазначену експертизу. Як доповнив експерт, тілесні ушкодження потерпіла отримала від дії тупого предмету із значною площею дотику. Ці ушкодження утворилися безпосередньо від удару тіла об поверхню з наданим йому прискоренням. Перелом кісток тазу можливий лише від отриманого удару, а не від падіння. Характерних тілесних ушкоджень, які могли бути отримані від падіння, і навіть з висоти свого зросту, у потерпілої відсутні, (а.с.73-74)
Згідно висновку авто-технічної експертизи водій ОСОБА_1 шляхом виконання вимог п.10.9 ПДР України мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, а тому його дії не відповідали цим вимогам і з технічної точки зору знаходилися у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.(а.с.77-80)
Матеріали справи свідчать, що водій порушив правила руху, а тому твердження його адвоката, що суд незаконно його засудив за вчинення злочину і не вірно кваліфікував його дії за ч.1 ст. 286 КК України є надуманими.
Заперечення в апеляції щодо недоведеності моральної шкоди у сумі 5000 грн. слід визнати такими, що не відповідають матеріалам справи.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково цивільний позов потерпілої на зазначену суму вірно поклав у основу характер та тривалість моральних страждань потерпілої від отриманих тілесних ушкоджень та стану її здоров'я, віку, вимушених змін у її життєвих стосунках, які суд першої інстанції визнав істотними у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності.
Вирок суду є законним і обґрунтованим підстав до його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.
За таких мотивів апеляція не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного керуючись ст.365,366 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію адвоката ОСОБА_2 у інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28 квітня 2006 року щодо нього, без змін.
СУДДІ:
Давиденко Є.В. Лісіченко Л.М. Кисіль А.М.