Апеляційний суд Полтавської області
Справа 11- 681\2006 року Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко С.А.
Категорія ч.1 ст.115 КК України Доповідач Кисіль А.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року червня місяця 7 дня колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого, судді Копиько Л.І. .
суддів: Кисіля А.М. і Тараненка Ю.П..
за участю прокурора Деряги Л.М.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 2 березня 2006 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, гр. Молдови, неодруженого, непрацюючого, освіта неповна середня, не судимого, без постійного місця проживання у м. Полтаві, засуджено за ч.1 ст. 115 КК України на 7 років позбавлення волі.
За вироком суду він визнаний винним у тому, що 6 серпня 2005 року близько 15 годин, перебуваючи у стані сп'яніння за місцем проживання потерпілого ОСОБА_2 у АДРЕСА_2 у приміщенні гаража після сварки із останнім, ОСОБА_1 з метою вчинення умисного вбивства ОСОБА_2 став йому завдавати багато чисельні удари кулаками у ділянку голови і туловища, а потім використовуючи монтіровку та кувал-ду почергово став наносити удари у ділянку голови та спини потерпілого, чим спричинив згідно висновку судового-медичної експертизи тілесні ушкодження у виді тупої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася переломом кості черепа, крововиливу під оболонку головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя та здоров'я потерпілого, що стало безпосередньою причиною його смерті.
На вирок суду засуджений подав апеляцію у якій стверджує, що вину визнає повністю, але разом з тим, вчиняти умисне вбивство потерпілого не хотів, потерпілий намагався його душити і він з метою захисту наніс декілька ударів потерпілому, але чим саме і куди не пам'ятає. Просить пом'якшити покарання.
Інші учасники судового розгляду вирок не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_1, який просить пом'якшити покарання, міркування прокурора про законність вироку суду, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини засудженого у вчинені умисного вбивства потерпілого ОСОБА_2 ґрунтується на всебічно і повно перевірених доказах у справі у відповідності із вимогами ст.323,324 КПК України, які наведені у вироку суду.
Твердження ОСОБА_1 щодо відсутності умислу у його діях на вбивство особи спростовується наведеними доказами у вироку суду.
Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердив, що бачив, як ОСОБА_1 завдавав удару потерпілому кувалдою по тілу.
Свідок Дорошенко підтвердив про те, що зі слів ОСОБА_1 йому відомо, що ОСОБА_1 вчинив бійку із потерпілим у гаражі.
Згідно висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_2 настала внаслідок тупої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалася переломом костей черепа, крововиливами під оболонку головного мозку, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя у момент спричинення. Показання щодо причетності до саме такого механізму спричинення тілесних ушкоджень, як вказано у вироку суду зазначав і засуджений, а також свідок ОСОБА_3 (а.с. 141-143,166,177)
Доводи апелянта, що він не пам'ятає чим саме наносив удари по голові потерпілому і що він не мав умислу на вбивство особи, спростовується висновками судово-імунологічних експертиз (а.с. 190-192,197-201,206-207), із яких вбачається, що на кросівках, які належать засудженому виявлена кров, яка могла належати як потерпілому, так і засудженому (внаслідок перемішування), так як у них різна група крові, а на монтіровці - кров, що могла належать потерпілому. Зазначене може свідчити про застосування при нанесенні ударів потерпілому саме цією монтіровкою.
Крім цього, відповідно до висновку судово-технічної експертизи тілесні ушкодження у ділянці вилочної частини голови могли бути отримані від дії, як монтіровки, так і кувал-ди, що вилучені у гаражі потерпілого і надані на дослідження, а ушкодження у вилочній частині і дірчастий перелом зводу черепа від тієї ж кувалди.
Дії засудженого на місці вчинення злочину свідчать про умисел направлений на позбавлення життя особи, так як наносячи удари металевими предметами у ділянку голови та по тілу ОСОБА_2, ОСОБА_1 протиправно заподіяв смерть іншій людині, і колегія суддів вважає що його дії судом першої інстанції вірно кваліфіковано за ч.1 ст.115 КК України.
Кількість і локалізація тілесних ушкоджень, що виявлена на тілі потерпілого спростовують доводи апелянта про небажання вчинити умисне вбивство особи, твердження ОСОБА_1, що він захищав своє життя від незаконних дій потерпілого, який ніби-то його душив за горло не підтверджується матеріалами справи.
Підстав для пом' якшення покарання винному колегія суддів не знаходить. Визначене покарання згідно санкції вказаної статті і так є мінімальне. Відповідно до ст. 65 КК України таке покарання є необхідне для попередження вчинення нових злочинів з боку засудженого та його перевиховання . Підстав до застосування ст. 69 КК України на що покликається апелянт колегія суддів не вбачає.
Порушень норм КПК України, які були б підставою до скасування чи зміни вироку суд першої інстанції не допустив, за таких умов вирок суду слід залишити без змін.
На підставі викладеного і керуючись ст. 365,366 КПК України , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м.Полтави від 2 березня 2006 року щодо нього, без змін.
СУДДІ:
Копитько Л.І. Тараненко Ю.П. Кисіль А.М.