Справа № 22ц-1220/2006 Категорія - цивільна
Головуючий у 1 інстанції -Гордійко Ю.Г. Доповідач - Лакіза Г.П.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді ЛАКІЗИ Г.П.
суддів НЕЧАСНОГО Л.А., ОСТРЯНСЬКОГО В.І.
при секретарі Пільгуй Н.В.
з участю позивачки ОСОБА_1., представника відповідача
Бундак А.С,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до приватного підприємства "Колос" про поновлення на роботі, стягнення коштів за вимушений прогул, -
ВСТАНОВИВ:
В травні 2006 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до ПП «Колос», в якому просить поновити її на роботі, визнати наказ директора ПП «Колос» №НОМЕР_1 від 11.05.2006 року недійсним, стягнути з відповідача на її користь кошти за вимушений прогул та завдану моральну шкоду 5000 грн.. В обгрунтування заявлених вимог зазначала, що наказом № НОМЕР_2 від 06.04.20006 року згідно поданої нею заяви її було переведено на легку працю за основною професією з повним робочим днем. Відповідно до наказу №НОМЕР_1 від 11.05.2006 року її було звільнено по ч.4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин з 17.04.2006 року. З цього приводу Державним департаментом нагляду за додержанням законодавства про працю було проведено перевірку та встановлено, що в квітні 2006 року позивачка відпрацювала 31 годину, а в травні 2006 року взагалі не працювала, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення проведено з порушенням вимог ст. 149 КЗпП України, зокрема, не відібрано від неї письмове пояснення. Трудова книжка була надіслана позиваці цінним листом без її згоди, в результаті чого було порушено вимоги п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах. Крім того, позивачка вважає, що незаконними діями їй було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в порушенні її законних прав, що призвело до моральних страждань,
втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагає додаткових зусиль для організації житті, і яку вона оцінює в 5000 грн..
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 червня 2006 року в задоволення позову ОСОБА_1. до ПП «Колос» відмовлено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в розмірі 30 грн..
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду і ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, на неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Суд помилково вказує в рішенні, що відповідачем доведений факт прогулів без поважних причин з 17.04.2006 року і не вказує, які письмові докази надані відповідачем, окрім табелю обліку робочого часу та наказу про звільнення. Судом не були ретельно досліджені обставини справи щодо переведення її на легку працю з 03.04.2006 року і виконання нею обовязків прибиральниці офісу. Суд не звернув на увагу на ст. 149 КЗпП України, яка була порушена законодавцем в повному обсязі. За весь час ніби-то її відсутності на роботі роботодавцем не було складено жодного акту, на підставі якого власник повинен видати наказ про звільнення робітника за ч.4 ст. 40 КЗпП України, після чого обовязково ознайомити його з наказом, чого не було зроблено також. Судом не взяті до уваги відповідь Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, який в результаті перевірки видав припис директору про усунення порушень законодавства про працю і зазначив, що звільнення було без достатніх підстав, а матеріали перевірки направлені для прийняття рішення в прокуратуру м. Чернігова. Апелянт вважає, що її звільнення є безпідставним та незаконним, чим їй заподіяно значну моральну шкоду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши мтеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до слідуючого висновку.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про звільнення позивачки є законним, оскільки відповідачем доведений факт прогулів без поважних причин з 17.04.2006 року, допущених ОСОБА_1., табелями обліку робочого часу за квітень-травень 2006 року, правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення додержані, крім зажадання від позивачки письмових пояснень, що не впливає на правомірність накладення самого стягнення. Факт заподіяння позивачці моральної шкоди не доведено.
Даний висновок суду не відповідає обставинам справи, а тому ухвалене місцевим судом рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті спору.
Встановлено, що ОСОБА_1. була прийнята на посаду муляра-штукатура приватного підприємства «Колос» з 20 квітня 2005 року на підставі наказу № НОМЕР_3 від 20 квітня 2005 року (а.с.27).
03.04.2006 року ОСОБА_1 подала на ім»я директора підприємства письмову заяву про переведення її на легку працю за станом здоров"я на
період з 03.04.2006 року по 05.05.2006 року (а.с. 10). Під час розгляду справи в суді сторони пояснили, що ОСОБА_1. за медичним висновком була рекомендована легка праця.
Відповідно до наказу № НОМЕР_2 від 06 квітня 2006 року ОСОБА_1. згідно поданої заяви переведено на більш легку роботу за основною професією муляр з повним робочим днем з 03 квітня 2006 р. по 05 травня 2006 р. з виконанням робіт на базі ПП „Колос" (а.с.25).
Наказом № НОМЕР_1 від 11 травня 2006 року ОСОБА_1. звільнено з посади муляра-штукатура ПП „Колос" за ст.. 40 п.4 КЗпП України за прогули без поважних причин з 17 квітня 2006 року (а.с.26).
Згідно пояснень позивачки ОСОБА_1. в апеляційному суді та в суді першої інстанції, з наказами про переведення та про звільнення її не ознайомили; за усною вказівкою директора з 03 квітня 2006 року вона повинна була прибирати в офісі підприємства по АДРЕСА_1 в м. Чернігові, що вона і робила до 17 квітня 2006 року. З 17 квітня 2006 року її в офіс не допускали, а тому до отримання нею копії наказу про звільнення та трудової книжки 15 травня 2006 року вона весь робочий час знаходилась біля офісу підприємства, поруч із вахтером.
Пояснення позивачки ОСОБА_1. відповідачем не спростовані.
Так, відповідачем не надано доказів, що підтверджують факт ознайомлення ОСОБА_1. з наказом № НОМЕР_2від 06 квітня 2006 року про визначення її робочого місця на час переведення на легку працю на період з 03 квітня по 05 травня 2006 року. Перебування ОСОБА_1. біля офісу приватного підприємства «Колос» протягом робочого часу в спірний період підтвердила свідок ОСОБА_2(а.с. 36). Жодного комісійного акту щодо відсутності ОСОБА_1. на роботі з 17 квітня по 11 травня 2006 року, коли виданий наказ про її звільнення, суду не надано, і згідно пояснень представника відповідача - директора приватного Підприємства «Колос» Бундак А.С, такі акти не складались з тих підстав, що не були відомі причини відсутності позивачки, яка раніше хворіла. Проте письмові пояснення від ОСОБА_1. щодо причин її відсутності на роботі, які відповідно до статті 149 КЗпП України роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни до застосування дисциплінарного стягнення, не витребовувались. За скаргами ОСОБА_1. щодо порушень законодавства про працю на ПП «Колос» Територіальна державна інспекція праці у Чернігівській області проводила перевірки, за результатми яких дійшла висновку про звільнення ОСОБА_1. без достатніх підстав, а також порушення при її звільненні вимог ст. 149 КЗпП України та п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, затвердженої наказом Мінпраці України, Мінюстом України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, і що директору підприємтсва Бундаку А.С. видано припис щодо усунення порушень законодавства про працю (а.с.4). За наведених обставин самі по собі табелі обліку робочого часу не можна вважати належними та достатніми доказами вчинення позивачкою прогулу.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1. належить поновити на роботі з 18 квітня 2006 року, оскільки день звільнення 17 квітня 2006 року є останнім
днем роботи, а також стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за період вимушеного прогулу з 18 квітня 2006 року до 25 липня 2006 року, тобто за 64 робочих дні. Згідно довідок (а.с. 23-24), середньоденна заробітна плата ОСОБА_1. складала 42 грн. 05 коп., а тому оплата вимушеного прогулу повинна складати 64 х 42, 05 = 2691, 20 грн. Внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_1. перенесла моральні страждання, оскільки вона втратила роботу та заробіток з вини адміністрації, в її трудову книжку внесли негативний запис, який обмежував можливості її працевлаштування. З врахуванням характеру, обсягу та тривалості моральних страждань позивачки, принципу розумності, справедливості та виваженості, достатнім відшкодуванням суд визначає 500 грн.
Відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають також всі витрати, пов»язані з розглядом даної цивільної справи.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, п.4 ст.40, ст.ст. 147, 149 КЗпП України, апеляційний суд, -
вирішив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 червня 2006 року скасувати.
Позов ОСОБА_1задовольнити.
Поновити ОСОБА_1на роботі на посаді муляра-штукатура Приватного підприємства „Колос" з 18 квітня 2006 року.
Стягнути з приватного підприємства „Колос" на користь ОСОБА_12691 грн. 20 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18 квітня 2006 року до 25 липня 2006 року, а також 500 (п'ятсот) грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з приватного підприємства „Колос" на користь держави 51 грн. судового збору.
Стягнути з приватного підприємства „Колос" на користь державного підприємства „Судовий інформаційний центр" (розрахунковий рахунок 26001014180002 в ВАТ „Банк Універсальний" м. Львів, МФО 325707, код ЄДРПОУ 30045370) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.