Справа № 22а-402/2006 р. Категорія - адміністративна

Головуючий у першій інстанції Клопот С.Л. Доповідач - Лакіза Г.П.

УХВ АЛА Іменем України

26 липня 2006 року                                                                        м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого-судді:     Лакізи Г.П.

суддів:                Нечасного Л.А., Острянського В.І

при секретарі:   Пільгуй Н.В.

з участю:           позивача ОСОБА_1., представника відповідача Шепеляв М.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 травня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1до військової частини А-0197 про стягнення вартості невиданого речового майна, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2006 року ОСОБА_1звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А 0197, в якому просив стягнути з відповідача 3519 грн. 82 коп. грошову компенсацію за невидане речове майно, посилаючись на те, що проходив військову службу у військовій частині А 1457, правонаступником якої є військова частина А 0197. На день звільнення зі служби і по даний час відповідач не провів з ним остаточний розрахунок по виплаті заборгованості за речове майно, тому він вимушений звернутися до суду про примусове стягнення боргу, який згідно довідок відповідача становить 3 519 грн. 82 коп..

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 травня 2006 року позов ОСОБА_1задоволено частково: стягнуто з військової частини А 0197 на користь ОСОБА_1. 652 грн. 10 коп. у відшкодування вартості невиданого майна та 51 грн. судового збору, а всього 703 грн. 10 коп.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати постанову суду в частині незадоволення його позовних вимог та задовольнити його вимоги про стягнення з відповідача грошової компенсації в сумі 2867 грн. 72 коп., посилаючись на те, що суд не дав юридичної оцінки його доводам, викладеним в адміністративному позові. Із постанови суду випливає, що

Постанова КМУ від 28.10.2004 року № 1444 не є для суду підставою для задоволення його позовних вимог у повному обсязі. Таким чином, відмова суду у позовних вимогах з підстав призупинення дії частини 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є безпідставною, і він як офіцер запасу має право на грошову компенсацію відповідно до п. 27 постанови КМУ від 28.10.2004 року № 1444, яка на день його звільнення і в даний час є чинною і Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року № 1459-111 вона не призупинена.

Заслухавши доповідь судді, учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до слідуючого висновку.

По справі встановлено, що згідно наказу № НОМЕР_1 від 10 листопада 2005 року Головнокомандувача Збройних Сил України ОСОБА_1звільнений з військової служби у запас за п.67 п.п "в" ( у зв'язку зі скороченням штатів) з посади ІНФОРМАЦІЯ_1, з правом носіння військової форми (а.с. 13).

З довідок військової частини А-1354 №1/100 від 19.12.2005 року (а.с.7) і військової частини А 0197 № НОМЕР_4від 20.02.2006 року (а.с. 14) вбачається, що правонаступником військової частини А 1457 є військова частина А 0197.

Згідно довідок № НОМЕР_2 від 02.12.2005 року та № НОМЕР_3 від 02.12.2005 року, ОСОБА_1належить до видачі за період до 11.03.2000 року речове майно на суму 652 грн. 10 коп., а після 11.03.2000 року - на суму 2867 грн. 72 коп. (а.с.9, 11). Згідно довідки № НОМЕР_4від 20.02.2006 року майно, яке належить до видачі ОСОБА_1на суму 2867 грн. 72 коп., відсутнє. Жодною із сторін дані довідки і суми, зазначені в них не оспорюються.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 30.04.1993 року, а також Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року з 11.03.2000 року речове майно видається тільки предметами військового майна, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1в задоволенні його позовних вимог про стягнення вартості невиданого речового майна за період після 11.03.2000 року, оскільки ним не заявлялися вимоги про видачу майна в натурі.

За таких обставин постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування.

Посилання ОСОБА_1. на п. 27 постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 1444 не може бути підставою для задоволення його апеляційної скарги, оскільки названа постанова видана на виконання Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", а дія ч.2 ст.9 цього Закону, яка давала правові підстави для виплати грошової компенсації, зупинена.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 травня 2006 року без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.