Справа № 1-32/10

ПОСТАНОВА                                                                                            

25 лютого   2010 року                                                                             Бородянський районний суд  

Київської області    в складі: головуючого – судді Стасенка Г.В.,

                                                  при секретарі – Авдєєвій О.О.,

                                                  з участю прокурорів – Забарчука Р.В., Ігнатьєва О.М.,

                                                  захисника – адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Бородянка кримінальну  справу про обвинувачення  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого інженером з організації виробництва та ремонту ЖКП «Пісківське» в смт.Пісківка Бородянського району Київської області, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

   у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.240 і ч.3 ст.365 КК України,

ВСТАНОВИВ :

        Підсудний ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, працюючи директором житлово-комунального підприємства “Пісківське” з 20 вересня 2009 року на підставі контракту, вчинив злочини за наступних обставин.

Згідно із контрактом, посадовою інструкцією директора та статутом житлово-комунального підприємства «Пісківське» ОСОБА_2:

-   здійснює поточне керівництво підприємством, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених законодавством та статутом;

-   в межах своєї компетенції видає накази та інші акти, дає вказівки, обов’язкові для всіх підрозділів та працівників підприємства;

-   несе персональну відповідальність за наслідки прийнятих ним рішень, що виходять за межі його повноважень, які визначені діючим законодавством;

-   несе відповідальність за неналежне виконання посадових завдань та обов’язків.

Відповідно до вимог ст. 5, 6 Водного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.94 року «Про затвердження переліків корисних копалин державного та місцевого значення» підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання, належать до водних об’єктів загальнодержавного значення та є виключною власністю народу України.  

Згідно  зі ст. 19, 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування прісних підземних вод надаються на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Крім того, відповідно до вимог ст.16, 17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» підприємство питного водопостачання проводить свою діяльність на підставі дозволу на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод).

Статтею 48 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

При цьому, згідно з п. 9 ст. 44 та ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

ОСОБА_2 в порушення зазначених норм чинного законодавства України та постанови Кабінету Міністрів України № 1540 від 02.10.03 року «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами», нехтуючи встановленими правилами щодо охорони надр та порушуючи вимоги законодавства щодо особливого порядку отримання та видачі спеціальних дозволів на користування надрами, у період з 01.01.08 року по 01.04.09 року надавав незаконні вказівки своїм підлеглим про видобування корисних копалин загальнодержавного значення – підземної прісної води з п’яти свердловин, які знаходяться на території Пісківської селищної ради Бородянського району, без дозволу на спеціальне водокористування, чим заподіяв державі матеріальні збитки в сумі 88 тис. 578 грн., що є тяжкими наслідками, оскільки заподіяні матеріальні збитки більше ніж у двісті п’ятдесят разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 винним себе  визнав частково, вважаючи, що ніякого злочину він не вчиняв і належним чином виконував свої службові обов’язки та своєчасно вжив заходів для продовження дозволу на спеціальне водокористування, проте не мав можливості своєчасно одержати цей дозвіл  з об’єктивних причин. Повноважень припиняти подачу питної води мешканцям смт.Пісківка він не мав.

       Вислухавши показання підсудного ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_3, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що при провадженні досудового слідства була допущена  така неповнота і неправильність, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.      

        Відповідно до ст.132 КПК України, у постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути зазначено, зокрема, злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, і стаття кримінального закону, якою передбачено цей злочин.

       Відповідно до п.1 ст.142 КПК України, обвинувачений має право знати, в чому його обвинувачують.

       Як убачається із постанови про притягнення ОСОБА_2 як обвинуваченого та з обвинувального висновку,   слідчий, викладаючи обставини вчинення злочину, вказав, що ОСОБА_2, у період з 1 січня 2008 року по 1 квітня 2009 року надавав незаконні вказівки своїм підлеглим  про видобування корисних копалин – підземної прісної води з п’яти свердловин, які знаходяться на території Пісківської селищної ради.

       Проте в зазначених процесуальних документах не зазначено, яким чином, у якій формі, за яких обставин, кому і коли саме ОСОБА_2 надавав зазначені вказівки, що складає об’єктивну сторону інкримінованого йому діяння. Ці обставини досудовим слідством встановлені не були і суд позбавлений можливості їх встановити в судовому засіданні.

       Як зазначено в постанові про притягнення як обвинуваченого і в обвинувальному висновку, ОСОБА_2 працював на посаді  директора житлово-комунального підприємства «Пісківське» з 20 вересня 2009 року,  водночас йому ставиться у вину здійснення злочинних діянь на цій посаді в період з 1 січня 2008 року по 1 квітня 2009 року.

       Диспозицією  ч.2 ст.240 КК України (в редакції на момент вчинення інкримінованого діяння), передбачено  декілька самостійних складів злочину, а саме  порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, вчинені на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду або повторно, або якщо вони спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки.

      Проте, досудовим слідством при кваліфікації дій підсудного за цією статтею було лише зазначено, що ОСОБА_2 порушив встановлені правила охорони надр, що спричинило тяжкі наслідки. Вчинення яких саме дій, із передбачених у ст.240 КК України, ставиться у вину підсудному,  слідчим не зазначено.

        Таке викладення обвинувачення є неконкретним, суперечливим та унеможливлює однозначне розуміння суті обвинувачення і розцінюється судом як порушення права на захист.

        Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 8 "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист  у кримінальному судочинстві", суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб постанова про притягнення як обвинуваченого була конкретною за змістом. Зокрема, в описовій її частині зазначаються: злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа; час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

       Недодержання органами досудового слідства вимог статей 132 і 142 КПК може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

        Відповідно до ч.1 ст.275 КПК України, розгляд справи проводиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення.

       Протягом усього судового слідства зазначене обвинувачення змінене не було і було підтримано представником державного обвинувачення у судових дебатах.

       Крім того, відповідно до ст.22 КПК України, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.

       В ході досудового слідства, як і в судовому засіданні, ОСОБА_2 стверджував, що він своєчасно  розпочав дії щодо одержання нового дозволу на  спеціальне водокористування – в кінці 2007 року, проте з об’єктивних причин, а не з його вини, в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Київській області тривалий час, в порушення чинного законодавства, не надавали цей дозвіл і крім того на рахунку ЖКП «Пісківське» тривалий час не було необхідних коштів для оплати робіт по розробці поточних індивідуальних технологічних нормативів використання питної води, що було однією із умов надання дозволу на спеціальне водокористування.

       Проте ці доводи підсудного на досудовому слідстві перевірені не були  і на даний час суд позбавлений можливості в судовому засіданні  усунути вказану неповноту.

       Відповідно до ч.1 ст.281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

       Вислухавши думку прокурора Забарчука Р.В., який заперечував проти повернення справи на додаткове розслідування, вислухавши думки захисника – адвоката ОСОБА_1 і підсудного  ОСОБА_2, які вважали за необхідне повернути справу на додаткове розслідування, суд вважає за необхідне повернути кримінальну справу на додаткове розслідування.

        При проведенні додаткового розслідування необхідно усунути вказані порушення і неповноту, зокрема, перевірити доводи підсудного щодо об’єктивних причин,  з яких ЖКП «Пісківське» не могло своєчасно одержати дозвіл на спеціальне водокористування, і в залежності від одержаних результатів, в разі наявності доказів вини ОСОБА_2, викласти постанову про притягнення як обвинуваченого  відповідно до вимог ст.132 КПК України та виконати інші необхідні дії відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу.

        Підстав для зміни  підсудному  запобіжного заходу не вбачається.

      Керуючись ст.281 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

        Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні  злочинів, передбачених ч.2 ст.240 і ч.3 ст.365 КК України, повернути прокурору Бородянського району Київської області  для організації додаткового розслідування.

       Запобіжний захід підсудному ОСОБА_2 залишити попередній – у вигляді підписки про невиїзд.

       На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до Апеляційного суду Київської області через Бородянський районний суд.

ОСОБА_4Стасенко