ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2019 року

Київ

справа №426/17400/16-а

касаційне провадження №К/9901/33732/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 (головуючий суддя: Сухарьок М.Г., судді: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.) у справі №426/17400/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області (далі - УПФУ в Сватівському районі Луганської області), в якому просив:

визнати незаконною відмову УПФУ в Сватівському районі Луганської області в призначенні ОСОБА_1 пенсії, як трактористу-машиністу;

зобов`язати УПФУ в Сватівському районі Луганської області зарахувати ОСОБА_1 період навчання в СПТУ №4 Сватівського району Луганської області з 01.09.1976 по 04.06.1979; період роботи на посаді тракториста - машиніста в колгоспі « 20-річчя Жовтня» Сватівського району Луганської області з 05.06.1979 по 22.10.1979, з 10.10.1981 по 30.06.1992; період проходження військової служби з 23.10.1979 по 22.12.1980; період роботи (після реорганізації колгоспу 20-річчя Жовтня) в ССГ «Маньківська» з 01.07.1992 по 31.03.2000; період роботи (після реорганізації ССГ «Маньківська») в ППАФ «Злагода» з 01.04.2000 по 07.03.2006, в стаж роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, як трактористу - машиністу, відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1788-XII);

зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію відповідно до п. «в» ст.13 Закону №1788-XII з 01.06.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що пенсійним органом безпідставно не зараховано до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, час навчання у професійно-технічному закладі, а також період проходження ним строкової військової служби. Також зазначив, що ним в підтвердження пільгового характеру роботи на посаді тракториста-машиніста було подано до пенсійного органу вичерпний перелік документів.

Постановою Сватівського районного суду Луганської області від 14.02.2017 адміністративний позов задоволено частково:

визнано незаконною відмову УПФУ в Сватівському районі Луганської області від 28.11.2016 в призначенні ОСОБА_1 пенсії, як трактористу-машиністу;

зобов`язано відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, як трактористу-машиністу відповідно до п.«в» ст. 13 Закону №1788-XII: період навчання в СПТУ № 4 Сватівського району Луганської області з 01.09.1976 по 04.06.1979; період роботи на посаді тракториста-машиніста в колгоспі « 20-річчя Жовтня» Сватівського району Луганської області з 05.06.1979 по 22.10.1979, з 10.10.1981 по 30.06.1992; період проходження військової служби з 23.10.1979 по 22.12.1980; період роботи (після реорганізації колгоспу « 20-річчя Жовтня») в ССГ «Маньківська» з 01.07.1992 по 31.03.2000; період роботи (після реорганізації ССГ «Маньківська») в ППАФ «Злагода» з 01.04.2000 по 07.03.2006;

зобов`язано відповідача призначити ОСОБА_1 з 01.06.2016 пільгову пенсію відповідно до п. «в» ст.13 Закону №1788-XII.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійним органом безпідставно не зараховано до пільгового стажу позивача час його навчання у професійно-технічному закладі, а також період проходження ним строкової військової служби. Позивач набув право на призначення пільгової пенсії за віком згідно з п. «в» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-XII, оскільки записами у трудовій книжці позивача та довідками підтверджена робота останнього трактористом-машиністом та безпосередня його зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в рослинництві понад 20 років.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 скасовано постанову Сватівського районного суду Луганської області від 14.02.2017 та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позивача недостатньо пільгового стажу для призначення пенсії на підставі п. «в» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-XII.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просив Верховний Суд скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 та залишити в силі постанову Сватівського районного суду Луганської області від 14.02.2017. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказав, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Судом апеляційної інстанції не надано оцінки поданим позивачем документам в підтвердження його безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції на посаді тракториста, а також необґрунтовано відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу, який дає право на пенсію, періоди навчання та проходження строкової військової служби.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.04.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017.

На адресу Вищого адміністративного суду України від УПФУ в Сватівському районі Луганської області надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких відповідач з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Відповідач просив суд касаційної інстанції здійснювати розгляд справи за його відсутності.

В порядку ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), п. 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 18.06.2019 визначений склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 КАС України.

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог ст. 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.06.2016 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-XII.

07.06.2016 УПФУ в Сватівському районі Луганської області прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії з посиланням на відсутність документів, що підтверджують пільговий характер роботи заявника.

17.11.2016 позивач повторно звернувся до пенсійного органу за призначенням пенсії на пільгових умовах, проте йому було відмовлено з аналогічних підстав. Зокрема, зазначено, що згідно з наданими документами стаж роботи на посаді тракториста-машиніста складає 10 років 8 місяців 13 днів: період роботи в ССГ «Манківська» з 01.01.1983 по 31.12.1999 з перервами та період роботи в ППА «Злагода» з 01.01.2001 по 31.10.2003 також з перервами. Тож уточнюючими документами підтверджено стаж роботи, якого недостатньо для призначення пенсії на пільгових умовах.

Не погоджуючись із таким рішення позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спріним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Частиною 3 ст. 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

За змістом положень п. «в» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років.

Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз`яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 7. Так, до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії «тракторист-машиніст», запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення.

Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

На підставі відомостей, зазначених у копії у трудової книжки серії НОМЕР_1 , судом першої інстанції встановлено, що з 05.06.1979 ОСОБА_1 прийнятий на роботу в якості тракториста в бригаду №1 колгоспу імені 20 років Жовтня; 22.10.1979 призваний в ряди Радянської армії; 10.10.1981 після демобілізації знову прийнятий в якості тракториста в колгосп імені 20 років Жовтня; 31.03.2000 звільнений із ССГ «Маньківська» у зв`язку із реорганізацією; з 01.04.2000 прийнятий в АФ «Злагода» в якості тракториста, де працював до 07.03.2006. Також у трудовій книжці містяться відомості про виконання позивачем протягом 1981 - 2005 років річного мінімуму трудової участі в суспільному господарстві (а.с.20). Судом першої інстанції встановлено, що за час роботи позивача найменування господарства декілька раз змінювались, а саме: колгосп ім. 20 років Жовтня, ССГ «Маньківська», АФ «Злагода».

Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професію або посаду; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування Списків або їхні номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано таку довідку.

Згідно відомостей, зазначених у довідках від 23.09.2016 №10, від 31.10.2016 №16, виданих ППА «Злагода» та ССГ «Маньківська», відповідно, ОСОБА_1 працював повний робочий день в ССГ «Маньківська» за період з 01.01.1983 по 31.12.1983, з 01.01.1985 по 31.12.1986, з 01.01.1992 по 31.12.1992, з 01.01.1994 по 31.12.1995, з 01.01.1998 по 31.12.1999 та у ППА «Злагода» - у періоди з 01.01.2001 по 26.09.2001, з 04.10.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2002 по 10.01.2002, з 01.02.2002 по 25.10.2002, з 27.10.2002 по 12.11.2002, 14.11.2002 по 26.11.2002, з 27.11.2002 по 08.12.2002, з 26.12.2002 по 31.07.2003, з 03.08.2003 по 03.09.2003, з 05.09.2003 по 31.10.2003 за професією тракторист - машиніст.

Та обставина, що позивач працював на виробництві сільськогосподарської продукції в підприємствах сільського господарства, сторонами не заперечується.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується період роботи позивача на посаді тракториста - машиніста в колгоспі ім. 20 років Жовтня Сватівського району Луганської області з 05.06.1979 по 22.10.1979 та з 10.10.1981 по 30.06.1992, період роботи після реорганізації колгоспу ім. 20 років Жовтня в ССГ «Маньківська» з 01.07.1992 по 31.03.2000, період роботи з 01.04.2000 по 07.03.2006 після реорганізації ССГ «Маньківська» у ППА «Злагода», а тому такий стаж підлягає зарахуванню до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно п. «в» ст. 13 Закону №1788-XII.

У той же час, пенсійним органом при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії на пільгових умовах безпідставно не були прийняті до уваги відомості, зазначені у трудовій книжці, які підтверджують пероід роботи позивача на посаді тракториста-машиніста у пероід з 05.06.1979 по 22.10.1979 та з 10.10.1981 по 07.03.2006.

Судом апеляційної інстанції правильність висновків суду першої інстанції щодо необхідності зарахування наведеного періоду роботи позивача на посаді тракториста-машиніста до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, не спростована.

Поміж тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову в частині зарахування до пільгового стажу часу навчання позивача у професійно-технічному закладі та проходження ним строкової військової служби, не навів жодного правового обґрунтування такої відмови.

У той же час, судом першої інстанції досліджено це питання у повній мірі з наведенням нормативно-правового обґрунтування.

Гарантії соціального захисту учня, слухача та випускника професійно-технічного навчального закладу визначені у ст. 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон №103/98-ВР).

Частиною 1 ст. 38 цього Закону передбачено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що час навчання у професійно - технічному навчальному закладі повинен бути зарахований до трудового стажу учня, слухача, в тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, за наявності двох умов, а саме: 1) якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу не перевищує 3 місяці; 2) якщо особа зарахована на роботу за набутою професією.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 1976 по 1979 роки проходив навчання у Професійно-технічному училищі №4 Сватівського району, яке закінчив 15.08.1979, здобувши професію тракториста-машиніста широкого профілю.

11.09.1976 ОСОБА_1 отримав посвідчення тракториста-машиніста другого класу.

Відповідно до записів трудової книжки, починаючи з 05.06.1979, позивач працював трактористом в колгоспі ім. 20 років Жовтня Сватівського району Ворошиловградської області.

Отже, зазначене дає підстави дійти висновку про дотримання позивачем передбачених законодавством умов для віднесення часу його навчання у професійно - технічному навчальному закладі до стажу, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників.

Щодо зарахування до пільгового стажу роботи періоду проходження позивачем строкової служби, то слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа (……) працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до інформації, зазначеній у військовому квитку серії НОМЕР_2, у період з 23.10.1979 по 22.12.1980 позивач проходив строкову військову службу в рядах Радянської армії. На момент призиву в ряди Радянської Армії позивач працював трактористом в колгоспі ім. 20 років Жовтня Сватівського району Ворошиловградської області.

Отже, період проходження позивачем строкової служби з 23.10.1979 по 22.12.1980 також підлягає включенню до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-XII.

У той же час, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для включення до пільгового стажу позивача періоду з 23.12.1980 по 10.10.1981, оскільки доказів того, що ОСОБА_1 у цей період працював по спеціальності суду не надано.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 345, 352, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 скасувати.

Постанову Сватівського районного суду Луганської області від 14.02.2017 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

І. В. Саприкіна