Справа №22-3737/2006р. Головуючий у І інстанції:
Категорія 18 ЦПК Демченко О.М.
Доповідач: Ващенко Л.Г.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2006 року
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого-Ващенко Л.Г. Суддів- Фадєєнко А.Ф., Вадовської Л.М. При секретарі - Повар О.В. Розглянула у відкритому судовому засідання в м. Одесі цивільну справу за апеляційною ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Одеського міського відділення №7860 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Державний ощадний банк України» про розірвання договору банківського вкладу, стягнення збитків,-
ВСТАНОВИЛА:
01.12.2005р. ОСОБА_1 звернулась із позовом до відповідача про захист прав споживача і стягнення збитків.
Уточнивши позовні вимоги представник позивачки просив розірвати договори банківських вкладів по рахунку № НОМЕР_1, по рахунку № НОМЕР_2 і по рахунку № НОМЕР_3 та стягнути збитки у сумі 26341 грн. 91 коп.
Позов обґрунтувала тим, що у 1991-1993р.р. вона уклала з відповідачем договори банківського вкладу.
Посилаючись на те, що відповідач суттєво порушив умови договорів і фактично позбавив права власності на кошти, а також, що інфляція в Україні, починаючи з 1991р. фактично призвела до знецінення та знищення вкладів, укладені договори втратили значення, на яке розраховувала позивачка при розміщенні коштів у відповідача, що відповідач безпідставно зберігав і користувався коштами позивачки чим завдано збитки, представник позивачки просив позов задоволити.
Позивачка ОСОБА_1 участі у судовому засіданні не приймала.
Представник відповідача позов визнала частково, не заперечувала проти розірвання договорів і стягнення коштів по основним рахункам і зазначала, що вина Ощадбанку у знеціненні вкладів, завданні будь-якої шкоди позивачці відсутня.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20.03.06р. позов задоволено.
Суд розірвав між позивачкою і відповідачем договори банківського вкладу по рахунку № НОМЕР_1 (філія №0322 м. Одеса) з 16.10.1992р. по рахунку №НОМЕР_2 (філія №0322 м. Одеса) з 15.05.1991р. і по рахунку №НОМЕР_3 (філія №0322 м. Одеса) з 30.06.1993р.
З відповідача на користь позивачки суд стягнув збитки по рахунку №НОМЕР_1 - 7565 грн. 13 коп., по рахунку №НОМЕР_2 - 17353 грн. ЗО коп. і по рахунку №НОМЕР_3 - 1423 грн. 48 коп., а всього 26341 грн. 91 коп.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
У засіданні колегії суддів представник апелянта скаргу підтримала, позивачка і її представник у судове засідання не з'явились.
Рішення суду першої Інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення через те, що суд порушив норми матеріального і процесуального права, на підставі п. З, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
Колегією суддів встановлено, що 15.05.1991р. між сторонами укладено договір банківського вкладу і відкрито рахунок №НОМЕР_2, залишок по якому складає 1 грн. 62 коп., 16.10.1992р. укладено договір з відкриттям рахунку №НОМЕР_1, залишок по якому станове - 15 грн. 71 коп. і 30.06.1993. відкрито рахунок №НОМЕР_3, залишок по якому 39 грн. 78 коп. (а.с. 7-9, 29-36).
Оскільки правовідносини сторін є тривалими і договори банківських вкладів були укладені до 01 січня 2004р. та продовжують діяти після набрання з 01 січня 2004р. чинності ЦК України, застосовуються правила ЦК України 2004р.щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Тому, до правовідносин , які виникли між сторонами застосовуються норми ЦК України 2004р. (п. 4 абз. 2 прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004р.).
За змістом ч. 1 ст. 651 ЦК України 2004р., розірвання договору допускається за згодою сторін.
Позивачка заявила вимоги про розірвання договорів початкових банківських вкладів по рахункам №НОМЕР_1, №НОМЕР_2 і № НОМЕР_3.
Представник відповідача не заперечував проти розірвання цих договорів, зазначаючи, що кошти на цих рахунках належать позивачці і вони є її власністю (а.с. 97).
За таких підстав, вимоги ОСОБА_1 про розірвання договорів початкових банківських вкладів підлягають задоволенню.
Тому, відповідно до ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України, зобов'язання сторін у договорах початкових банківських вкладів припиняються з моменту набрання рішенням суду законної сили, тобто з 13.07.2006р., а відповідач повинен повернути позивачці залишки коштів по початкових вкладах, що знаходяться на рахунках в установах Ощадбанку України.
Позов ОСОБА_1 про стягнення збитків у сумі 26341 грн. 91 коп. задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до Указу Президента СРСР від 22.03.1991р. «Про компенсації населенню втрат від знецінення заощаджень у зв'язку із одноразовим підвищенням роздрібних цін» була проведена переоцінка коштів населення, які знаходились у внесках Держбанку і Ощадбанку СРСР.
Позивачці у повному обсязі була нарахована 40% компенсація за Указом Президента СРСР від 22.03.1991р. і сума компенсації зарахована на Спеціальний рахунок, однак після закінчення трирічного строку ніяких виплат з компенсаційних рахунків не здійснювалось (а.с. 8 зв., 34). її Згідно ст. ст. 1,2 Закону України « Про державні гарантії відновлення Заощаджень громадян України» від 21.11.1996р., держава взяла на себе зобов'язання по відновленню знецінених заощаджень громадян, поміщених до установ Ощадбанку у період до 02.01.1992р.
Виходячи із вимог ст. 5 Закону України від 21.11.1996р., установи
Ощадбанку України провели одноразову індексацію вкладів громадян і на проіндексовані суми, які знаходяться на позабалансовому рахунку Ощадбанку видали вкладникам компенсаційні ощадні книжки, які дають право на отримання компенсаційних сум у майбутньому, за рахунок Державного Бюджету.
Вклади позивачки до 02.01.1992р. також були проіндексовані і 21.11.1996р. відкрито компенсаційний рахунок №НОМЕР_4 на 3790 грн. 41 коп. (а.с. 9, 35).
Компенсаційний рахунок - це фактично оформлення права на отримання компенсації за певних умов і однією з таких умов є наявність коштів для компенсації заощаджень громадян які визначаються у державному бюджеті України окремою статтею (ст. 6 Закону України від 21.11.96р.).
При цьому, відсотки на компенсаційні рахунки не нараховуються і лише при надходженні коштів з Державного бюджету установи Ощадбанку зараховують компенсаційні суми на основні рахунки, з яких потім проводиться виплата.
Таким чином, суми коштів, зафіксовані в ощадних книжках (компенсаційних рахунках), вкладниками, у тому числі і позивачкою, фактично на зберігання Ощадбанку України не вносились, а зазначені суми держава планує виплатити поступово, у якості компенсації втрат від знецінення заощаджень на виконання ст. 1 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996р.
Відповідно до Постанови КМУ «Про виплату у 2005р. громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 02.01.1992р. в установи колишнього Ощадбанку СРСР, що діяли на території України і установи колишнього Укрдержстраху та викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990р.» №409 від 30.05.2005р., передбачено виплатити компенсації громадянам на загальну суму 500млн. грн., зокрема:
- вкладникам з числа тих, які не одержали протягом 2002-2005р.р.
компенсацію грошових заощаджень не більше 50 грн. за одним
рахунком кожного вкладника у межах залишку проіндексованого
вкладу;
спадкоємцям вкладників, померлих у 1997-204р.р., які не одержали
компенсацію грошових заощаджень протягом 1997-2004р.р.;
не більше 150 грн. у межах залишку проіндексованого вкладу;
спадкоємцям вкладників, померлих у 2005р., не більше 500грн. у межах
залишку проіндексованого вкладу.
У 2006р. виплата компенсаційних сум з державного бюджету не передбачена.
У остаточному рішенні Європейського Суду з прав людини від 02.07.2002р. у справі «ОСОБА_2 та інші проти України» визначено, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює для держави загального обов'язку щодо проведення систематичного індексування заощаджень для виправлення згубних
наслідків інфляції та збереження купівельної спроможності вкладених коштів.
При цьому, початкові вклади незаперечно становлять «майно», яке належить згідно ст. 1 Протоколу №1.3 до Конвенції і тому не заперечується, що заявники можуть забрати ці кошти разом з відповідними процентами, якщо забажають.
Однак, щодо коштів, передбачених законом № 537/96 ( Закон України від 21.11.1996р. «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»), що відповідають проіндексованій вартості вкладів, Європейський Суд з прав людини визначив, що ці кошти належать до коштів Державного казначейства, які держава виділяє на певних умовах.
Тому право на індексування заощаджень не гарантується як таке статтею 1 Протоколу №1.
За таких підстав, неможливо вважати, що позивачці заподіяні збитки у сумі 26341 грн. 91 коп., які у її розумінні викликані інфляційними процесами в Україні.
Твердження представника позивачки про те, що суми коштів, які залишились на початкових вкладах підлягають індексації за загальними правилами індексації грошових доходів громадян, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»- індексації підлягають грошові доходи громадян, що одержуються ними в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії, соціальна допомога, стипендії, оплата праці (грошового забезпечення), суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, тощо.
Вклади громадян до таких доходів не відносяться.
На них розповсюджується інший порядок компенсації, яким держава Україна взяла на себе обов'язок по відновленню знецінених заощаджень громадян, поміщених до установ Ощадбанку у період до 02.01.1992р., що і має місце у даному випадку.
Зважаючи на викладене, при розірванні договорів початкових вкладів поверненню підлягають суми первинних вкладів, тобто ті, які були передані Ощадбанку на зберігання до 02.01.1992р.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. З, 4, 313, 314, 316, 317, 19 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Одеського міського відділення №7860 - задоволити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 березня 2006 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 - задоволити частково.
Розірвати договори початкових банківських вкладів між ОСОБА_1 і Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» по рахунку №НОМЕР_2 (філія №0322 м. Одеса) по рахунку №НОМЕР_1 (філія №0322 м. Одеса) і по рахунку №НОМЕР_3 (філія №0322 м. Одеса) .
Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» повернути ОСОБА_1:
- залишок по початковому вкладу на рахунку №НОМЕР_2 (філія №0322
м. Одеса);
залишок по початковому вкладу на рахунку № НОМЕР_1 (філія №0322 м. Одеса);
- залишок по початковому вкладу на рахунку №НОМЕР_3 (філія №0322 м.
Одеса);
Відмовити ОСОБА_1 у позові до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення збитків у сумі 26341 грн. 91 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців, з моменту його проголошення.
Головуючий Судді