Справа №1991                                                         Головуючий в першій інстанції - Тимченко C.O.

Категорія 44                                                              Доповідач - Котушенко СП.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22 лютого 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого                                                 Тамакулової В.О.,

суддів                                                             Котушенко С.П., Лисичної Н.М.

при секретарі                                                Качур Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2006 року по справі за позовом колективного підприємства «Стиль» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2006 року КП «Стиль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, мотивуючи це тим, що вона з 10 квітня 1993 року до 28 лютого 2006 року працювала директором КП «Стиль», статутом якого передбачено, що встановлення умов оплати праці директора відноситься до виключної компетенції зборів членів трудового колективу.

Перевищуючи надані їй повноваження, відповідачка підвищила собі посадовий оклад з 550 до 1050 гр. та встановила доплату до нього у розмірі 120 гр. за виконання обов'язків комірника і в період з вересня по листопад 2006 року отримала надмірну заробітну плату у розмірі 1860 гр. Вказанусуму та 600 гр.80 коп. переплачених податків позивач просив стягнути з відповідачки.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2006 року позов задоволений в частині стягнення надмірно отриманої заробітної плати, а в іншій частині - залишений без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідачка ставить питання про скасування рішення, як незаконного.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія судців

вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.215 ЦПК України у рішенні суду зазначаються встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини та назва статті закону, за яким вирішено справу.

Аналіз тексту рішення суду першої інстанції свідчить про те, що воно не відповідає вимогам вищезазначених норм ЦПК, оскільки в ньому немає відомостей щодо встановлених судом фактів із наведенням доказів, якими вони підтверджуються, не названо норму матеріального права, відповідно до якої вирішено спір.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачка знаходилась з позивачем в трудових правовідносинах, на підставі яких і виник даний спір, а позивач звернувся до суду з цим позовом на підставі ст.1166 ЦК України. Проте суд залишив дану обставину поза увагою, не уточнив у позивача його позовні вимоги і не застосував закон, який підлягає застосуванню до розглянутих правовідносин.

Задовольняючи позов в частині стягнення заробітної плати, суд не звернув уваги на те, що вона виплачувалась відповідачці на підставі наказу №3 від 1 вересня 2005 року про затвердження штатного розкладу, який передбачав нові умови оплати праці, а також на те, що даний наказ не скасований і не оспорювався позивачем.

Стягнувши з відповідачки заробітну плату, отриману за виконання обов'язків комірника на 0,3 ставки, суд не перевірив, чи виконувала вона фактично (і на підставі чого) ці обов'язки.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення переплачених податків в зв'язку з підвищенням відповідачці заробітної плати, суд посилався на відсутність доказів щодо вказаної переплати. При цьому він, всупереч вимогам ч.4 ст.10 ЦПК України, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не попередив позивача про наслідки не подання таких доказів та не вияснив, чи не потребує він допомоги в їх витребуванні, суд не з'ясував кому позивач перераховував зазначені податки, та не притягнув цю особу до участі в справі, незважаючи на те, що даним спором

зачіпаються і її інтереси. Останнє є підставою для скасування рішення відповідно до п.3 ст.311 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п.3. ст.311,313,315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2006 року скасувати і справу направити на новий розгляд до того ж суду іншому складі.