УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12 липня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді:     Берзіньш В.С.

Суддів:     Шестакової Н.В.

Капустіної Л.П.,

при секретарі          Бахтагарєєвій М.В.,                     .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу охорони здоров»я «Міська лікарня №2» М.Євпаторії про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за затримку розрахунку і моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2006 року,

встановила:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального закладу охорони здоров»я «Міська лікарня №2» М.Євпаторії про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та моральної щкоди. Вимоги мотивовано тим, що з 1995 року вона знаходилась у трудових відносинах з відповідачем; 20.12.2005р. позивачка була звільнена з роботи з посади медсестри фізіотерапії у зв»язку зі скороченням штату працівників - на підставі ст.40ч.1п.1 КЗпП України; в цей же день вона одержала зарплату за листопад та розрахунок за грудень 2005р., компенсацію за невикористану відпустку, проте вихідну допомогу, нараховану у сумі 495грн., було виплачено з відрахувнням суми вихідної допомоги за звільнення по ст.40 КзпП України у червні 2005р. у розмірі 432грн.50коп., вирахувані кошти повернено 27.12.2005р. Вважає, що звільнення проведено незаконно, оскільки її не запропонували вільні ставки по диспансерному відділенню. Просить поновити на роботі на посаді медичної сестри диспансерного відділення, стягнути з відповідача 5000грн. моральної шкоди, відшкодувати середньомісячний заробіток за 7 днів затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням суду від 28.04.2006р. позов задоволено частково - стягнено з відповідача на користь позивачки 115грн.50коп. середнього заробітку за затримку розрахунку, в решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, посилаючись на його ухвалення з порушенням норм матеріального та процесуального права, по неповно з»ясованним обставинам справи.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, уточнивши, що незаконність звільнення пов»язана із тим, що у відповідача є ряд посад, на яких працюють сумісники, з яких відповідач міг звільнити сумісників і які могли бути запропоновані позивачці. Представник відповідача заперечувала проти доводів апелянта, вважає рішення суду законним і обгрунтованним.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, розглянувши матеріали справи,

колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.303ч.1, 308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку

апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах

доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє

Справа № 5002\2006р.                                                    Головуючий першої інстанції Безвуляк І.І.

                                                                                                   Доповідач Берзіньш В.С.

апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди, суд виходив із необгрунтованності заявлених вимог. Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи і не суперечать діючому законодавству.

Так п.1ч.1ст.40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий до закінчення його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 наказом НОМЕР_1 звільнено з роботи з посади медичної сестри фізіотерапії з 20.12.2005р. за п.1ст.40 КзпП України -скорочення штату. Скорочення штату мало місце, що підтверджується наказом начальника УЗО М.Євпаторії НОМЕР_2, наказом НОМЕР_3 міської лікарні №2 і що сторонами не оспорюється. ОСОБА_1 18.10.2005р. була попереджена про наступне звільнення і їй були запропоновані вакансії відповідно до її професії та кваліфікації, які мались на 18.10.2005р., від переводу на які вона відмовилась. 06.12.2005р. на засіданні профкому їй також пропонувались вакансії відповідно до її професії та кваліфікації, але вона від переводу на них відмовилась, пославшись на стан здоров»я, профком дав згоду на звільнення.

Стверджуючи, що вона не може виконувати роботу медичної сестри стаціонару, позивачка не надала доказів, які б це підтверджували.

Доводи апелянта про те, що є ряд посад, на яких працюють сумісники, з яких відповідач міг звільнити сумісників і які могли бути запропоновані їй неспроможні, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сімісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» №245 від 03.04.1993р. та п.п. 1,8 Положення про умови роботи за сумісництвом - сумісництвом є виконання, крім своєї основної роботи, іншої роботи на умовах трудового договору; звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством. Вирішення питань про доцільність перестановки кадрів не входить в компетенцію суду.

Посилання апелянта на штатний розклад від 27.06.2006р. та на те, що є 3,25 одиниць вакансій середнього медичного персоналу, оскільки штатних одиниць 17,25, а працює на них 14 працівників, також неспроможні, оскільки в цьому розкладі вказано наявність штатних одиниць лікарів та спеціалістів з базовою та неповною вищою медичною освітою без відокремлення штатних одиниць середнього медичного персоналу; та вони зайняті сумісниками.

Не можуть бути взяті до уваги і доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права та невитребування і недослідження вказанних нею документів заперечуються матеріалами справи, із яких слідує, що позивачка заявила клопотання про витребування списку штатних одиниць середніх медичних працівників по диспансерному відділенню КУЗ МБ №2 на 18.10.2005р. і пофамільного списку зайнятості вакансій по цьому відділенню на 18.10.2005р., які суд витребував та дослідив у судовому засіданні. Дані цих документів не заперечують висновків суду.

Встановивши, що звільнення проведено без порушення норм законодавства, затримка розрахунку незначна, вимоги про стягнення моральної шкоди у зв»язку із неправомірними діями адміністрації відносно підвищення кваліфікації, негативного ставлення до позивачки, психологічним тиском, звільненням за наказом НОМЕР_4 були предметом розгляду суду при ухваленні рішення від 17.10.2005р., суд правильно відмовив у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди відповідно до ст.237-1 КЗпП України. Посилання апелнята на ст.ст.23,1172 ЦК України неспроможні, оскільки цими нормами закону регулюються цивільно-правові відносини, а правовідносини між сторонами по справі є трудовими і нормами ГК України не регулюються.

Вимоги позивачки про стягнення 115грн. середнього заробітку за затримку розрахунку, на еобхідність стягнення яких вказує апелянт, судом задоволено.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування рішення суду першої інстанції за доводами теляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст.303,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Євпаторійського   міського суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.