Справа № 2-7596/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2009 р. м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., при секретарі Козлової К.Ю., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами займу грошей,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 суму заборгованості по договорах позики на загальну суму 233800 грн., а з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 257672,23 грн. за весь час прострочення. Також позивач просив стягнути 3% річних від простроченої суми, що складає 6831,16 грн., а всього - 264503,39 грн., і моральну шкоду у розмірі 100000 грн.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що 14.03.2008 року між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем був укладений договір займу грошей, згідно якого відповідач ОСОБА_3 отримав від нього гроші у розмірі 5000 грн.00 коп. Після цього ОСОБА_3 ще неодноразово звертався до нього за позикою: 16.03.2008р. – 5500 грн., 23.03.2008р. – 5800 грн., 29.03.2008р. – 6100 грн., 21.04.2008р. – 6600 грн., 08.05.2008р.- 6900 грн., 10.05.2008р. – 7200 грн., 14.05.2008р. – 7550 грн., 21.05.2008р. – 7850 грн., 25.05.2008р.- 8300 грн., 01.06.2008 р. – 8700 грн., 12.06.2008р. -9150 грн., 18.06.2008р.- 9400 грн., 28.06.2008 р. – 9600 грн., 12.07.2008р. – 10000 грн., 18.07.2008р.-10900 грн., 30.07.2008р. -10500 грн., 24.10.2008р. – 11400 грн., 10.11.2008р.- 13900 грн., 21.11.2008р. – 14300 грн., 05.12.2008р. – 17600 грн., 17.12.2008р. -20400 грн. і 06.03.2009р. ще 21150 грн. Оскільки позика проводилась в гривні відповідно до курсу долара США, суми позик зростали згідно до змін курсу. ОСОБА_2 позичав гроші ОСОБА_3, оскільки вони були знайомі, а також той завірив ОСОБА_2 про належність йому квартири АДРЕСА_1, яку ОСОБА_3 начебто ремонтує для продажу, тобто наявна матеріальна гарантія.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав частково, суду пояснив, що дійсно позичав гроші у ОСОБА_2, але лише в сумі 21150 грн. Спочатку позичив 5000 грн., а потім потрохи ще брав в борг, переписував розписки вже на накопичену суму боргу. Розписки, які маються в матеріалах справи, дійсно написані ним власноруч, але він сподівався що усі попередні розписки були знищені.
Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 14 березня 2008 року між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір займу, відповідно до якого ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 5000 грн., що підтверджується договором займу від 14.03.2008р. в виді розписки.
16.03.2008р. між сторонами було укладено договір займу, згідно якому ОСОБА_3 отримав від позивача грошову суму у розмірі 5500 грн., що підтверджується договором займу від 16.03.2008р. також у виді розписки.
23.03.2008р. між позивачем і відповідачем було укладено договір займу, згідно якому відповідач ОСОБА_3 отримав від позивача грошову суму у розмірі 5800 грн., що підтверджується договором займу від 23.03.2008р.
29.03.2008р. між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір займу, згідно якому відповідач отримав від позивача грошову суму у розмірі 6100 грн. Відповідач зобов’язався за цім договором повернути позику протягом двох місяців, що підтверджується договором займу від 29.03. 2008р.
21.04.2008р. між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір займу, згідно якому відповідач отримав від позивача грошову суму у розмірі 6600 грн. Відповідач зобов’язався за цім договором повернути позику протягом двох місяців, що підтверджується договором займу від 21.04. 2008р.
08.05.2008р. між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір займу, згідно якому відповідач отримав від позивача грошову суму у розмірі 6900 грн. Відповідач зобов’язався за цім договором повернути позику протягом двох місяців, що підтверджується договором займу від 08.05. 2008р.
10.05.2008р. між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір займу, згідно якому відповідач отримав від позивача грошову суму у розмірі 7200 грн. Відповідач зобов’язався за цім договором повернути позику протягом двох місяців, що підтверджується договором займу від 10.05. 2008р.
14.05.2008р. між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір займу, згідно якому відповідач отримав від позивача грошову суму у розмірі 7550 грн. Відповідач зобов’язався за цім договором повернути позику протягом двох місяців, що підтверджується договором займу від 14.05.2008р.
21.05.2008р. між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір займу, згідно якому відповідач отримав від позивача грошову суму у розмірі 7850 грн. Відповідач зобов’язався за цім договором повернути позику протягом двох місяців, що підтверджується договором займу від 21.05. 2008р.
25.05.2008р. між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір займу, згідно якому відповідач отримав від позивача грошову суму у розмірі 8300 грн. Відповідач зобов’язався за цім договором повернути позику протягом двох місяців, що підтверджується договором займу від 25.05. 2008р.
01.06.2008р. між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір займу, згідно якому відповідач отримав від позивача грошову суму у розмірі 8700 грн. Відповідач зобов’язався за цім договором повернути позику протягом двох місяців, що підтверджується договором займу від 01.06. 2008р.
12.06.2008р. між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір займу, згідно якому відповідач отримав від позивача грошову суму у розмірі 9150 грн. Відповідач зобов’язався за цім договором повернути позику протягом двох місяців, що підтверджується договором займу у виді розписки від 12.06. 2008р.
18.06.2008р. між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір займу, згідно якому відповідач отримав від позивача грошову суму у розмірі 9400 грн. Відповідач зобов’язався за цім договором повернути позику протягом двох місяців, що підтверджується договором займу від 18.06. 2008р.
28.06.2008р. між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір займу, згідно якому відповідач отримав від позивача грошову суму у розмірі 9600 грн. Відповідач зобов’язався за цім договором повернути позику протягом двох місяців, що підтверджується договором займу від 28.06. 2008р.
12.07.2008р. між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір займу, згідно якому відповідач отримав від позивача грошову суму у розмірі 10 000 грн. Відповідач зобов’язався за цім договором повернути позику протягом двох місяців, що підтверджується договором займу від 12.07. 2008р.
18 липня 2008 року ОСОБА_3, передбачаючи неможливість погашення боргу, починаючи з договору позики по розписці від 14.03.2008р., взяв у позивача ще 10900 грн. і в розписці вказав, що у разі неповернення боргу просить врахувати ці гроші авансом за продаж його квартири АДРЕСА_2, що підтверджується договором займу від 18.07. 2008р. Аналогічне зобов'язання відповідач ОСОБА_3 взяв на себе і в подальших розписках, отримуючи від позивача в борг наступні суми: 30.07.2008р. -10500 грн., 24.10.2008р. – 11400 грн., 10.11.2008р.- 13900 грн., 21.11.2008р. – 14300 грн., 05.12.2008р. – 17600 грн., 17.12.2008р. -20400 грн., і останні раз позичив 06.03.2009р. – 21150 грн.
В останній розписці (06.03.2009р), відповідач ОСОБА_3 уточнив, що гроші, передані позивачем за договорами позики відповідачеві у разі неповернення ним боргу слід вважати авансом за продаж позивачу частки у вищезгаданій квартирі, що належить йому.
Зрозумівши, що ОСОБА_3 належить лише частка у зазначеній квартирі, тобто позичена сума грошей значно перевищує майно, під заставу якого надавав гроші ОСОБА_2, останній звернувся у травні місяці 2009 року з вимогою повернення всієї суми боргу, з самого початку, але ОСОБА_3, посилаючись на відсутність грошей, відмовив в цьому. Після цього ОСОБА_2 ще неодноразово звертався до ОСОБА_3, чого останній не заперечує, з вимогою повернути борг, але отримував відмову, через що вимушенй був звернутись у 04 листопад 2009 року до суду.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами укладалися договори позики в виді розписок у зазначені дати та в зазначеній сумі, але взяті на себе зобов’язання повернути отримані в борг гроші відповідач не виконав, від цього ухиляється.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням. За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
До дня розгляду справи у суді, відповідач ОСОБА_3 не виконав своїх зобов’язань, суми позичених грошей на загальну суму розмірі 233800 грн. ОСОБА_2 не повернув, чим порушив умови зазначених договорів позики.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
В силу ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлено договором або законом.
Таким чином, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сума боргу за договорами займу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, що складає загальну суму: 233800 грн. + 23872,23 грн. + 6831,16 грн. = 264503,39 грн.
Надані позивачем розрахунки індексу інфляції та 3% річних окремо до кожного договору позики перевірені судом в судовому засіданні і з ними суд погоджується.
Посилання відповідача на накопичувальну систему позики, яка начебто відбувалась між сторонами, суд оцінює критично, вважає це лише способом захисту від грошової відповідальності та до уваги не бере, оскільки це спростовується різницею суми позик від 18.07.2008 року (10900 грн.) та від 30.07.2008 року (10500 грн.). Також відповідачем не надано тому відповідних доказів, а з самих договорів позики (розписок) така обставина не вбачається. При укладені договорів сторони домовляються про всі істотні умови договору.
В частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд відмовляє, оскільки позивачем не надано належних тому доказів. Позивачем не доведено самого факту спричинення йому моральної шкоди з боку відповідача та його розміру.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, сплачені при подачі позову ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи у суді, повинні бути стягненні з відповідача на його користь.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 599, 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 264503,39 грн. грошового зобов’язання, а також 1820 грн. судових витрат.
В задоволені решти позовних вимог – відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення може бути також оскаржене в порядку, встановленому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: