Справа № 2-2579/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2010 р. м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О, при секретарі Козлової К.Ю., за участю представника прокуратури Київського району м. Сімферополя ОСОБА_1, представника Управління у справах неповнолітніх, сім’ї та молоді Київської райради м. Сімферополя ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визначення місця проживання дитини,
ВСТАНОВИВ:
07.10.2009 року позивачка звернулась до суду із позовом, в якому просить визначити місце проживання її неповнолітньої дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 з нею. Заявою від 24.12.2009 року позивачка доповнила свої вимоги, та просила також надати дозвіл на виїзд дитини за межі України з нею без попередньої згоди та супроводу батька дитини ОСОБА_5, до повноліття дитини.
Зазначені вимоги у судовому засіданні підтримані представником позивача, та обґрунтовуються тим, що сторони з грудня 2008 року у шлюбі не знаходяться. Позивачка із дитиною з 2003 року проживає в Італії, де працює співробітником ООН, має житло. ОСОБА_7 відвідує навчальні заклади, відбуває на догляді у відповідному медичному закладі, має друзів і певне коло спілкування. Двічі на рік позивачка з дитиною приїздить на канікули в Україну, де проживають бабусі та діди дитини, також дитина проводить час із своїм батьком – відповідачем. В літку 2009 року позивачка привезла дитину в Україну, як завжди на канікули. ОСОБА_7 мала повернутися в Італію наприкінці серпня, щоб потрапити до школи, але відповідач без поважних на то причин такого дозволу не надавав, у зв’язку із чим дитина лише 25 вересня змогла повернутися і піти у школу, чим було зірвано його навчання, прийшлося додатково займатися.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, суду пояснив, що не заперечує, щоб дитина жила із матір’ю, але вважає, що кожного разу він має надавити дозвіл на виїзд дитини. Також він вважає, що дитина взагалі має навчатися в Україні, тому не надавав відповідного дозволу на її виїзд.
Представник прокуратури із позовом погодилась, суду пояснила, що з врахуванням висновків Управління у справах неповнолітніх, та з врахуванням обставин справи дитина має проживати з матір’ю, а виїзд може бути проведений без згоди батька.
Представник Управління у справах неповнолітніх, сім’ї та молоді із позовом погодилась, суду пояснила, що з врахуванням обставин справи Управлінням зроблено відповідний висновок про можливість проживання дитини саме з матір’ю. З врахуванням поведінки батька, також вважають за можливе виїзд дитини без його згоди. Свої права щодо побачень дитини відповідач може захистити шляхом звернення до них із відповідною заявою про встановлення порядку побачень, наприклад двічі на рік у відповідні канікули.
Свідок ОСОБА_8 суду засвідчив, що являється дідом ОСОБА_7, відвідував їх квартиру в Італії, де позивачка проживає із дитиною. Квартира велика, багатокімнатна, прибрана та охайна. Щорічно двічі на рік ОСОБА_7 приїздить до них у м. Сімферополь, де його також відвідує і батько дитини. Нещодавно до них прийшла проживати онучка Евеліна, яку відповідач вигнав з дому, як зазначає, "в цілях виховання".
Вислухавши учасників судового засідання, свідка, дослідивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 25 грудня 2008 року шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було розірвано. Від цього шлюбу в них маються сумісні діти Евеліна ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 Донька з 2009 року проживає із батьком у м. Сімферополі. Син ОСОБА_9 (свідоцтво про народження 1-АП № 186341) з 2003 року проживає із матір’ю в Італії.
ОСОБА_4 являється громадянкою України, працює в статусі міжнародного експерта ООН, являється посадовою особою ІІ категорії відповідно до посвідчення 199124/111072, виданого Міністерством Закордонних Справ Італії, де і проживає. Щорічний дохід її складає $ 85172. ОСОБА_7 має відповідну медичну страховку, що підтверджується відповідною страховою картою № 010/F00779, відвідує навчальний заклад та заклади із розвідку відповідних здібностей.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я, та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до рішення Управління по справах неповнолітніх, сім’ї та молоді Київської райради м. Сімферополя від 25 листопада 2009 року, ця установа вважає за доцільне визначення місця проживання дитини ОСОБА_7 із матір’ю.
В принципі 6 Декларації прав дитини 20.11.1959 року, йдеться про те, що дитина для повного і гармонічного розвитку його особистості потребує любові і зрозумілості. Вона повинна, коли це можливо, виростати на утриманні і за відповідальністю своїх батьків, і у будь-якому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина, за відсутністю виключених обставин, не повинна бути розлучена із своєю матір’ю.
В принципі 7 Декларації вказане, що найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути керівним принципом для тих, на кому полягає відповідальність за його освіту і навчання; ця відповідальність полягає на сам перед на його батьках.
Судом встановлено, що у позивачки наявні усі необхідні умови для належного зростання та виховання дитини, має постійний дохід, дитина зростає у дбайливому до нього ставленні. Відповідач у судовому засіданні також не заперечував проти належності умов проживання позивачки, та проти того, щоб дитина проживала з нею. На підставі зазначеного, вимоги щодо визначення місця проживання дитини підлягають задоволенню.
При вирішенні питання про надання дозволу на виїзд дитини без згоди батька, суд враховує його непостійне і неоднозначне ставлення щодо прибування дитини за кордоном. Суд враховує також наявність дій з боку відповідача, які суперечать інтересам дитини, оскільки переривання навчального процесу негативно відображається на психіці дитини через додаткові навантаження. Бажання та дії батька не можуть йти в супереч інтересів дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
З врахуванням обставин справи, в цілях запобігання в подальшому виникненню визначених вище інцидентів, суд вважає за доцільне і необхідне надати дозвіл на виїзд дитини ОСОБА_7 без згоди та супроводу його батька.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню сплачені нею при подачі позову судові витрати.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 161 СК України, Декларацією прав дитини, Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.
Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір’ю ОСОБА_4.
Надати дозвіл на виїзд за кордони України неповнолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 з його матір’ю ОСОБА_4 без згоди та супроводу батька дитини ОСОБА_5, до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 137 грн. судових витрат.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення може бути також оскаржене в порядку, встановленому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: