Справа № 2-1924/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 лютого 2010 р. м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., при секретарі Козлової К.Ю., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Автостолиця", 3-я особа компанія "Ялта Передайз АС" про стягнення грошової суми,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_3 із позовом до ТОВ "Автостолиця", в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 619279,51 грн. заборгованості з відшкодування витрачених ним сум за авансовим звітом. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 працюючи на посаді директора ТОВ "Автостолиця" здійснював ряд дій для придбання земельних ділянок для цієї компанії на південному узбережжі Криму. Частину грошей для цього він використовував наданих власниками, але частину витратив своїх через різниці в курсі валют, необхідності оформлення документів тощо, а також через несвоєчасне фінансування в період необхідності розрахунку із колишніми власниками земельних ділянок, у зв’язку із укладенням з ними договорів. Зазначена заборгованість, яка виникла у зв’язку із використанням ним в інтересах підприємства власних коштів підтверджується бухгалтерськими документами.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на їх задоволенні наполягає, суду пояснив, що вони не згодні із запереченнями відповідача щодо заліку зобов’язань, оскільки у ОСОБА_3 ніякого зобов’язання перед компанією "Ялта Передайз АС" не виникало.
Представник відповідача із позовом не погодилась, суду пояснила, що ними проведено залік взаємних вимог, через що борг ТОВ "Автостолиця" перед ОСОБА_3 був зарахований в рахунок його зобов’язання перед компанією "Ялта Передайз АС", яке в свою чергу уступило їм право вимагання певного зобов’язання у ОСОБА_3
Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що компанією "Ялта Передайз АС" 14.11.2006 року було придбано 99,9 % частки в Статутному капіталі ТОВ "Автостолиця", 0.1 % залишився у ОСОБА_3 Зазначені зміни до Статуту підприємства зареєстровані 20.11.2006 року.
Директором ТОВ залишався ОСОБА_3, якій в інтересах цього товариства, проводив ряд засобів та заходів щодо придбання земельних ділянок на південному узбережжі АР Крим задля подальшої їх забудови. Грошові кошти для цих цілей надходили як на рахунки товариства, так і на особистий рахунок директора товариства – ОСОБА_3
Як йдеться з матеріалів справи, купівля-продаж земельних ділянок у громадян ОСОБА_4 "Автостолиця" в особі директора ОСОБА_3 проводилось після придбання компанією "Ялта Передайз АС" 99,9 % в статутному капіталі цього товариства.
Згідно із бухгалтерською документацією, а саме фінансового звіту (а.с.94), у ТОВ "Автостолиця" виникла перед ОСОБА_3 кредиторська заборгованість по авансовим платежам у розмірі 619479,51 грн. Зазначений факт визнається відповідачем, що зазначено у заяві про залік зустрічних однорідних вимог (а.с. 126), що також підтвердив представник відповідача у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 1159 ЦК України, особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов’язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.
Виконання цих приписів ОСОБА_3 було виконано у повному обсязі, про що свідчать договори купівлі продажу та державні акти на право власності на земельні ділянки, які оформлені на ТОВ "Автостолиця".
Відповідно до ст. 1160 ЦК України, особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії.
Необхідність зазначених дій та наявність до цього відповідних обставин підтверджується також контрактом, укладеним між ОСОБА_3 та компанією "Ялта Передайз АС", яка найняла його у якості консультанта із дня вступу на посаду 01.10.2006 року. За цим контрактом передбачалися етапи покупки та підготовки земельних ділянок для забудови.
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ "Автостолиця" має повернути ОСОБА_3, витрачені ним в інтересах товариства грошові кошти у розмірі 619279,51 грн. Джерело їх надходження та отримання ОСОБА_3 перед витратою в інтересах ТОВ "Автостолиця" підтверджено наданими у судовому засіданні фінансовими документами щодо приватних переказів грошових сум.
Суд критично ставиться до посилань відповідача щодо заліку зустрічних однорідних вимог та заміну кредитора, у зв’язку із чим навпаки у ОСОБА_3 є заборгованість перед ТОВ "Автостолиця". При цьому суд виходить з наступного.
Як пояснює представник відповідача, між компанією "Ялта Передайз АС" і ТОВ Автостолиця" було укладено договір про уступку права вимоги у ОСОБА_3 по поверненню грошової суми у розмірі 156500 $ по розписках від 24.10.2006 року та від 31.10.2006 року.
Проте, як було встановлено судом, перед тим, як здійснювати покупку земель, компанією "Ялта Передайз АС" було придбано 99,9 % в Статутному капіталі ТОВ "Автостолиця", у зв’язку із чим не можна вважати, що ці гроші не були витрачені за призначенням в інтересах компанії "Ялта Передайз АС".
Крім того, відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Представник позивача заперечує наявність будь-якого зобов’язання ОСОБА_3 перед компанією "Ялта Передайз АС", а протилежного суду не доведено. Зустрічних вимог щодо цього зобов’язання заявлено не було. З самих розписок, на які посилається відповідач не йдеться про те, що ОСОБА_3 зобов’язаний повернути певні грошові кошти. За таких обставин вважати виконаною кредиторську заборгованість ТОВ "Автостолиця" перед ОСОБА_3 не мається законних підстав.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1700 грн. судового збору і 30 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді, сплачених при подачі позову.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 509, 1159,1160 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Автостолиця" на користь ОСОБА_3 суму заборгованості у розмірі 619279 грн. 51 коп., а також 1730 грн. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: