Справа №2-2341/2008 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2008 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Терещенко О.І.

при секретарі Юда М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Конотопі справу за позовом Сумського обласного комунального підприємства «Фонд інвестування об"єктів соціальної сфери та промисловості» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредиту та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Сумського обласного комунального підприємства «Фонд інвестування об"єктів соціальної сфери та промисловості» про визнання недійсним частини договору позики, -

встановив:

Позивач - Сумське обласне комунальне підприємство «Фонд інвестування об"єктів соціальної сфери та промисловості» просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за користування кредитом в сумі 33767 грн. 99 коп. Вимоги мотивує тим, що 16 січня 2000 року в рамках обласної цільової програми «Рідний дім» між позивачем, який на той час іменувався -Державним підприємством «Фонд інвестування об»єктів соціальної сфери та промисловості» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір № 645 про надання позики (кредиту) на будівництво житлового будинку в с. Попівка Конотопського району Сумської області на суму 35 000 грн., що дорівнює 11041 кг еквіваленту живої ваги молодняка великої рогатої худоби ( МВРХ) вагою понад 400 кг із сплатою 2 % річних у валюті України за курсом долара США на день сплати відсотків. 20 листопада 2000 року був укладений договір поруки, за яким відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов»язались нести солідарну відповідальність за виконання умов вказаного договору. Відповідно до пунктів 1.1 , 1.2. , 2.1. , 6.1. вказаного кредитного договору позивачем було надано відповідачці будівельних матеріалів та грошових коштів в загальній сумі 8423 грн. 20 коп. на виконання робіт по будівництву житлового будинку, що дорівнює 2648 кг МВРХ живою вагою понад 400 кг. за цінами головного управління агропромислового розвитку Облдержадміністрації і СОКП « Фонд інвестування об»єктів соціальної сфери та промисловості». Відповідно до п. 3.3. вказаного кредитного договору кредит повертається за 14 років рівними частками щорічно, починаючи з 2002 року до 30 листопада 2015 року. Зважаючи на те, що позивачем був наданий кредит в сумі 8423 грн.20 коп., строк повернення кредиту було скорочено до 2005 року. У відповідності з пунктами 1.2. , 3.4. вказаного кредитного договору та фактичного надання і погашення кредиту станом на 01 серпня 2007 року нараховані відсотки за користування кредитом еквівалентні сумі 484 грн. 40 коп. МВРХ. Фактично відповідачка ОСОБА_1 здійснювала погашення кредиту і відсотків за його користування наступним чином : 11 лютого 2003 року погашено 500 грн., що було спрямовано позивачем на погашення кредиту, тобто річного внеску за 2002 рік в кількості 157, 2 кг МВРХ; 28 березня 2003 року погашено 200 грн., що було спрямовано позивачем на погашення кредиту, тобто річного внеску за 2002 рік в кількості 62, 9 кг МВРХ; 16 липня 2003 року погашено 600 грн., що було спрямовано позивачем на погашення відсотків за користування кредитом, тобто відсотків за 2000 рік - 8, 90 грн, що еквівалентно 2, 8 кг МВРХ, за 2001 рік- 250 грн. 90 коп, що еквівалентно 78, 9 кг МВРХ та частково за 2002 рік-40 грн.20 коп., що еквівалентно 12, 6 кг МВРХ; 23 січня 2004 року погашено 200 грн., що спрямовано позивачем на погашення відсотків за користування кредитом за 2002 рік в кількості 55, 2 кг МВРХ. Фактично відповідачкою станом на 01 серпня 2007 року погашено: кредит, тобто річні внески - за 2002 рік всього 314, 4 кг МВРХ, відсотки за користування кредитом - за 2000-2002 роки всього 149, 5 кг МВРХ; залишилось непогашеними : кредит, тобто річні внески - за 2002 -2005 роки всього 2333, 6 кг МВРХ, що в грошовому виразі становить 10617 грн. 88 коп.; відсотки за користування кредитом - за 2002-2007 роки - до 01 серпня 2008 року, всього 334, 9 кг МВРХ, що в грошовому виразі становить 1523 грн. 80 коп. У відповідності до п. 4.2. вказаного кредитного договору за порушення строків погашення кредиту станом на 01 серпня 2007 року нараховані штрафні санкції у розмірі 0, 5 % від несплаченої в строк суми за кожен день затримки платежу, але не більше ніж за календарний рік, згідно з п.14.2 ст. 258 ЦК України. Починаючи з 01 серпня 2006 року до 01 серпня 2007 року заборгованість по погашенню річних внесків за 2002-2005 роки склала 2333, 6 кг МВРХ, а штрафні санкції - 2333, 6 кг х 5, 0 грн. х 0, 91 х 0, 5 % х 365 днів = 19377 грн. 63 коп.. Починаючи з 01 серпня 2006 року до 30 листопада 2006 року заборгованість по погашенню відсотків за користування кредитом за 2002-2005 роки склала 224, 2 кг МВРХ, а штрафні санкції - 224, 2 кг

x 5, 0 грн. х 0, 91 х 0, 5 % х 122 дні = 622 грн. 27 коп..Починаючи з 01 грудня 2006 року по 01 серпня 2007 року заборгованість по погашенню відсотків за користування кредитом за 2002-2006 роки склала 294, 2 кг МВРХ, а штрафні санкції- 294, 2 кг х5, 0 грн. х 0, 91 х 0, 5 % х 243 дні = 1626 грн. 41 коп. Всього заборгованість відповідачки перед позивачем станом на 01 серпня 2007 року складає: 33767 грн. 99 коп., в тому числі: 10617 грн.88 коп - кредит; 1523 грн. 80 коп. - відсотки; 21626 грн. 31 коп. - штрафні санкції, яку просить стягнути з відповідачів примусово, вирішивши вказане в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача - Сумського обласного комунального підприємства "Фонд інвестування об "єктів соціальної сфери та промисловост" - за довіреністю ОСОБА_5 заявлені вимоги підтримала.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також представаник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи в суді належним чином повідомлені, повідомлень від них про причини неяки не надійшло (а.с.125, 126) Відповідачкою ОСОБА_1 та її представником - адвокатом ОСОБА_6 надавались пояснення в суді, в яких проти задоволення позову обоє заперечували . Відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подавались письмові заяви з проханням розглядати справу у їхню відсутність, у яких обоє заявлені вимоги не визнають (а.с. 103, 105).

Заперечень проти вирішення справи заочно не надходило, справа вирішувалась на підставі наявних у справі даних та доказів.

У письмових запереченнях, які маються в матеріалах справи на а.с. 36-40, відповідачка ОСОБА_1 заявлені вимоги визнає частково - в сумі стянення з неї- 1520 грн. 86 коп., в тому числі 1321 грн. 45 коп. - неповернутої позики та 199 грн. 41 коп. - пені, посилаючись на те, що дійсно 16 листопада 2000 року між позивачем та нею був укладений договір про надання позики для будівництва житлового будинку та інженерних мереж за адресою: с. Полівка Конотопського району, строком на 14 років - в загальній сумі 35000 грн., з проведенням видачі позики в чотири етапи згідно з додатком № 1 до договору. Відповідно до пункту 3.3 вказаного договору вона зобов»язувалась повернути позику за 14 років рівними частинами щорічно, починаючи з 2002 року до 30 листопада 2015 року, умови вказаного договору не змінювались, дія договору не припинялась. Поручителями по вказаному договору виступили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Після укладення договору - 27 листопада 2000 року нею була отримана позика в сумі 1700 грн., 20 грудня 2000 року - 6200 грн., 02 лютого 2001 року нею був отриманий цемент - 2 тони на суму 523 грн. 20 коп. На виконання умов договору нею було здійснено часткове повернення позики, а саме: 11 лютого 2003 року - 500 грн., 28 березня 2003 року - 200 грн., 16 липня 2003 року - 600 грн., 23 січня 2004 року - 200 грн., всього нею було повернуто 1500 грн.. Отже, із отриманих нею 7900 грн. та 2-х тон цементу нею не повернуто 6400 грн. та 2 тони цементу, таку суму коштів, яку пропонує сплатити їй позивач вона не отримувала. Також, посилається на відмінності між договороми позики та кредиту. Вважає, що отримала в позику від позивача певну суму коштів , а решту -будівельними матеріалами, що зобов»язана йому провернути. Крім того, вважає безпідставною вимогу позивача про повернення позики в строк до 2005 року, у зв»язку із частковим фінансуванням, що не відповідає умовам пункту 3.3 договору, за яким позика повертається за 14 років рівними частками щорічно, починаючи з 2002 року до 30 листопада 2015 року , з урахуванням вказаних умов договору позика в сумі 7900 грн. та 2000 кг цементу повинна повертатись наступним чином: до 30 листопада кожного року, починаючи з 2002 року по 2015 рік - кожного року по 564 грн. та 142, 86 кг цементу. Враховуючи сплачені нею 1500 грн., мова може йти лише про несвоєчасне повернення наступних сум: за 2004 рік -192 грн. 87 коп. та 428, 58 кг цементу (строк повернення - 30 листопада 2004 року); за 2005 рік -564 грн. 29 коп. та 142, 86 кг цементу (строк повернення - 30 листопада 2005 року) за 2006 рік - 524 грн. 29 коп. та 142, 86 кг цементу ( строк повернення - 30 листопада 2006 року. Отже, станом на 20 жовтня 2007 року неповернутими залишаються 1321 грн. 45 коп. та 714, 30 кг цементу. Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України щодо строків позовної давності, вважає, що у позивача відпали підстави висувати вимогу про повернення 142, 86 кг за 2002 рік та 142, 86 кг за 2003 рік, можливо ставити вимогу щодо сплати боргу в сумі 1321 грн. 45 коп. та 428, 58 кг цементу. Також, ставить під сумнів порядок розрахунку штрафу в розмірі 0, 5 % від несплаченої в строк суми за кожний день затримки платежу, посилаючись на те, що встановлений у пункті 4.2 договору порядок розрахунку штрафу не відповідає вимогам закону, оскільки згідно ст. 549 ч.2 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання, а визначений у пункті 4.2 договору порядок розрахунку неустойки відповідає встановленому порядку визначення пені, а тому з урахуванням строку позовної давності та наявної суми грошової заборгованості в розмірі 1321 грн. 45 коп. пеня за період з 30 листопада 2006 року по 20 жовтня 2007 року повинна становити 199 грн. 41 коп.

У зустрічному позові позивачка ОСОБА_1 просить ухвалити рішення, яким визнати частково недійсним з моменту укладення договір про надання позики на будівництво житлового будинку (кошти Фонду) № 645 від 16 листопада 2000 року в частині покладення на ОСОБА_1 обов»язків повернути позику Сумському обласному комунальному підприємству «Фонд інвестування об»єктів соціальної сфери та промисловості» в іншій формі ніж вона надавалась та у більшому розмірі, а також в частині сплати відсотків за користування позикою. Вимоги мотивує тим, що 16 листопада 2000 року між Сумським обласним комунальним підприємством «Фонд інвестування об»єктів соціальної сфери та промисловості» та нею був укладений договір про надання позики на будівництво житлового будинку № 645. Предметом договору було визначено надання позики для будівництва житлового будинку та інженерних мереж за адресою: Конотопський район с. Полівка строком на 15 років в загальній сумі 35000 грн., з проведенням видачі позики в чотири етапи згідно з додатком № 1 до договору у грошовій формі. Відповідно до пункту 3.3 вказаного договору вона зобов»язувалась повернути позику за 14 років рівними частинами щорічно, починаючи з 2002 року до 30 листопада 2015 року, умови вказаного договору не змінювались, дія договору не припинялась. Поручителями по вказаному договору виступили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Після укладення договору - 27 листопада 2000 року нею була отримана позика в сумі 1700 грн., 20 грудня 2000 року - 6200 грн., 02 лютого 2001 року нею був отриманий цемент - 2 тони на суму 523 грн. 20 коп. На виконання умов договору нею було здійснено часткове повернення позики, а саме: 11 лютого 2003 року - 500 грн., 28 березня 2003 року - 200 грн., 16 липня 2003 року - 600 грн., 23 січня 2004 року - 200 грн., всього нею було повернуто 1500 грн.. Отже, із отриманих нею 7900 грн. та 2-х тон цементу нею не повернуто 6400 грн. та 2 тони цементу. Вважає, що умови договору про повернення позики, отриманої нею в грошовій формі, в іншій формі ніж грошова (м»ясом), а також положення договору щодо сплати відсотків за користування позикою суперечать вимогам цивільного законодавства, діючого на момент виникнення правовідносин за договором, також, не відповідають вимогам законодавства положення договору , які передбачають покладення на неї обов»язку повернути фонду більше грошей, ніж вона фактично отримала від нього за договором. Так, відповідно до ст. 374 ЦК УPCP 1963 року, положення якого діяли на момент укладення договору, за договором позики одна сторона передає другій стороні у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості, діючим законодавством не передбачалось, що позичальник зобов»язаний повернути таку суму грошових коштів або таку саму кількість речей відповідного роду і якості. Крім того, положення договору про сплату відсотків за користування позикою суперечать ст. 170 ЦК УPCP, оскільки зазначеною статтею не передбачено можливості сплати відсотків за договором позики, а також сплата процентів за грошовими та іншими зобов»язаннями, а відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсною є така угода, що не відповідає вимогам закону, просить вирішити вказане в судовому порядку.

В судовому засіданні представник відповідача - Сумського обласного комунального підприємства "Фонд інвестування об"єктів соціальної сфери та промисловост" - за довіреністю ОСОБА_5 заявлені зустрічні вимоги не визнала, посилаючись на те, що твердження позивачки ОСОБА_1 за зустрічним позовом стосовно того, що предметом договору від 16 листопада 2000 року № 645 було визначено надання позики для будівництва та інженерних мереж є безпідставним. Предметом зазначеного договору є надання відповідачем позивачці кредиту на індивідуальне житлове будівництво, що випливає із суті укладеного кредитного договору, термін "позика" було застосовано відповідачем при укладенні кредитного договору у зв'язку з відсутністю в законодавстві на той час чіткого визначення термінів "кредит" та "позика". Умовами кредитного договору визначено, що позивачка зобов»язувалась повернути отримані кошти за 14 років МВРХ понад 400 кг у кількості 11041 кг зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2% річних, які нараховуються в еквіваленті до суми основного боргу в живій вазі МВРХ вагою понад 400 кг та сплачується в грошовому виразі по встановленим закупівельним цінам на день сплати процентів, але не нижче закупівельної ціни на час надання кредиту. Заборгованість позивачки за кредитним договором на 01 серпня 2007 року по кредиту становить 2333, 6 кг МВРХ, що в грошовому виразі становить 10617 грн. 88 коп. та по відсотках за користування кредитом 334, 9 кг МВРХ, що відповідає 1523 грн. 80 коп, твердження позивачки про те, що нею повернуто залишок кредиту в розмірі 6400 грн. та 2 тони цементу суперечить вимогам кредитного договору. На момент укладення кредитного договору відносини між відповідачем та позивачкою ругулювались ЦК УРСР 1963 року. Главами 32 та 33 ЦК УРСР регулювались відносини, що виникали з договором позики та кредитні відносини. Згідно ст. 374 ЦК УРСР за договором позики одна сторона передає другій

стороні у власність ( оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості, договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей, зміст кредитного договору, укладеного між відповідачем та позивачкою за своєю суттю не відповідає визначенню договору позики, яке містить в собі ст. 374 ЦК УРСР 1963 року. Виходячи з умов договору ( п.1.2) в рахунок погашення кредитної заборгованості позивачка зобов»язалась повернути Фонду певну кількість МВРХ, визначену пунктами І.І., 1.2 кредитного договору та відсотки за користування кредитом. Твердження позивачки про те, що договір є укладеним з моменту передачі позичальнику грошових коштів є безпідставним. Відповідно до п. 2 ч.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України , положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. З 01 січня 2004 року правовідносини за кредитним договором ругулюються ЦК України. У відповідності з законодавчим визначенням кредитного договору , кредитний договоір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами за всіма істотними умовами та є достовірним , оскільки встановлює права і обов»язки як для кредитодавця так і для позичальника. Всупереч положенням цивільного законодавства, позивачка стверджує, що договір укладений між відповідачем та ОСОБА_1 є одностороннім, що також суперечить суті укладеного кредитного договору. Також, є безпідставним твердження позивачки щодо невідповідності закону вимоги відповідача про повернення позивачкою позики виключно грошовими коштами, а також про сплату 2 відсотків . Пунктом 2.8 кредитного договору передбачено, що відповідач має право у разі порушення позичальником графіків повернення кредиту вимагати повернення отриманого кредиту та відсотків за його користування. Із суті кредитного договору, укладеного між відповідачем та позивачкою випливає обов»язок позичальника повернути кредит кредитодавцю та сплатити проценти за його користування . Також, безпідставним є посилання позивачки на те, що вимога відповідача про повернення кредиту в строк до 2005 року не відповідає вимогам закону, у зв»язку з частковим фінансуванням. Пунктами 1.1, 1.2, 3.3 кредитного договору визначено, що відповідач надає позивачці кредит строком на 14 років в загальній сумі 35000 грн., яку вона зобов»язувелась повернути за 14 років рівними частками щорічно, починаючи з 2002 року до 30 листопада, останній платіж здійснити до 30 листопада 2015 року, на момент укладення кредитного договору грошова сума відповідала 11041 кг еквіваленту живої ваги МВРХ вагою понад 400 кг. Тобто, згідно пункту 3.3 кредитного договору позивачка до 2015 року повинна щорічно сплачувати по 789 кг МВРХ. Строк повернення 14 років визначено відповідачем виходячи із суми кредитних коштів, яка повинна бути отримана позвачкою. У зв»язку з тим, що сума фактично отриманого позивачкою кредиту значно менша, ніж зазначено у кредитному договорі, а саме - 8423 грн. 20 коп., відповідачем було скорочено графік повернення кредиту до червня 2005 року. Графік повернення кредиту наведений у позовній заяві, той графік, який зазначений у запереченні на позов є безпідставним, оскільки умови повернення кредиту та відсотків за користування ним детально обговорені у кредитному договорі, твердження позивачки на те, що нею щорічно повинно було повертатись по 564 грн. 29 коп. та 142 грн. 86 коп. цементу є також необгрунтованими та не відповідають умовам кредитного договору та діючого законодавства. Також, є необгрунтованими посилання позивачки на те, що строк позовної давності щодо вимог відповідача про повернення заборгованості за 2002, 2003 року сплив. Договором дійсно встановлений певний порядок повернення кредиту, терміни повернення кредиту визначені до певного часу, але враховуючи кредитний ризик при наданні кредиту сільським забудовникам (можливість втрати роботи, неврожай, падіж тварин) сторонами за взаємною згодою внесено до кредитного договору п. 5.1., відповідно до якого договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного повернення кредиту, сплати відсотків за його користування та виконання сторонами зобов»язань, передбачених цим договором. Строк виконання зобов»язання за кредитним договором не визначений, тому відповідач має право у будь-який момент пред»явити вимогу про повернення кредиту.Оскільки жодна із сторін не ставила питання про розірвання договору, то виходячи зі змісту ч. 5 ст. 261 ЦК України позичальник має право у будь-який час заявити вимогу про виконання зобов»язання і з того часу починається перебіг позовної давності, з цих підстав вважає, що строк позовної давності в даному випадку не пропущено. Також, відповідач не згоден з доводами позивачки про невідповідність договору та закону вимог відповідача про стягнення штрафу в сумі 21626 грн. 31 коп. Пунктом 4.2 договору передбачена відповідальність позичальника за порушення строків повернення кредиту та відсотків за його користування у вигляді штрафу в розмірі 0, 5 відсотків від несплаченої в строк суми за кожний день затримки платежу. Посилається на те, що відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та

визначенні його умов; за статею 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами; відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. На момент укладення договору законодавством України не визначалось ніяких обмежень щодо поняття штрафу та пені як різновидів неустойки та порядку їх обрахунків. Вважає, що в даному випадку необхідно керуватись умовами, згода щодо яких була досягнута на момент укладення договору обома сторонами. Крім того, посилання позивачки на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань» є необгрунтованим, оскільки положення зазначеного закону не розповсюджуються на відносини між відповідачем та позивачкою, оскільки він розповсюджується лише на спеціальні суб»єкти, визначені у законі, а саме: підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб»єкти підприємницької діяльності. Правові відносини між відповідачем та позивачкою регулюються в даному випадку умовами договору та ЦК України. Сторони за цим договором на добровільній основі визначили розмір та строки додаткових нарахувань у випадку несвоєчасного виконання умов договору. Статтею 179 ЦК УРСР 1963 року визначено: неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов»язання, зокрема, в разі просрочення виконання, з цих підстав вважає, що зазначена норма цивільногоо законодавства надавала сторонам право визначити розмір неустойки безпосередньо у договорі. Також, вважає розрахунок фактичної заборгованості та розрахунок пені, які надані позивачкою необгрунтованими, з зазначених підстав просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які з»явились до суду, дослідивши матеріали справи, яких достатньо, суд вважає, що позов Сумського обласного комунального підприємства «Фонд інвестування об "єктів соціальної сфери та промисловості» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору слід задовольнити , стягнувши з відповідачів на користь позивача заборгованість по кредиту, судові витрати по справі у солідарному порядку; зустрічний позов ОСОБА_1 до Сумського обласного комунального підприємства "Фонд інвестування об "єктів соціальної сфери та промисловості про визнання недійсним частини договору позики слід залишити без розгляду, виходячи із слідуючих підстав:

Згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства; боржник зобов»язаний виконати свій обов»язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України визначено що якщо строк виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

У статті 543 ЦК України зазначено на те, що у разі солідарного обов»язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов»язку частково або у повному обсязі від одного із солідарних боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову ( субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушень зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі - сплата неустойки та відшкодування збитків.

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність боржника за порушення грошового зобов»язання шляхом сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час просрочення, а також трьох процентів річних від просрочено/ суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається слідуюче:

16 січня 2000 року між позивачем - Сумським обласним комунальним підприємством «Фонд інвестування об’єктів соціальної сфери та промисловості», який на той час іменувався -Державним підприємством «Фонд інвестування об»єктів соціальної сфери та промисловості» (а.с.10-14) в рамках обласної цільової програми «Рідний дім» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір № 645 про надання позики (кредиту) на будівництво житлового будинку в с. Попівка Конотопського району Сумської області на суму 35 000 грн., що дорівнює 11041 кг еквіваленту живої ваги молодняка великої рогатої худоби (МВРХ) вагою понад 400 кг із сплатою 2 % річних у валюті України за курсом долара США на день сплати відсотків (а.с. 15-18).

20 листопада 2000 року був укладений договір поруки, за яким відповідачі

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов»язались нести солідарну відповідальність за виконання вказаного договору (а.с. 19).

Відповідно до пунктів І.І., 1.2., 2.1., 6.1. вказаного кредитного договору позивачем було надано відповідачці: 29 січня 2000 року - 1700 грн., 22 грудня 2000 року - 6200 грн., 02 лютого 2001 року - 5232, 2 цементу, всього будівельних матеріалів та грошових коштів в загальній сумі 8423 грн. 20 коп. на виконання робіт по будівництву житлового будинку, що дорівнює 2648 кг МВРХ живою вагою понад 400 кг. за цінами головного управління агропромислового розвитку Облдержадміністрації і СОКП « Фонд інвестування об»єктів соціальної сфери та промисловості».

Згідно п. 3.3. вказаного кредитного договору кредит повертається за 14 років рівними частками щорічно, починаючи з 2002 року до 30 листопада; останній платіж необхідно здійснити до 30 листопада 2015 року.

В судовому засіданні сторони по справі не заперечили того факту, що зважаючи на те, що позивачем був наданий кредит в сумі 8423 грн. 20 коп., строк повернення кредиту було скорочено до 2005 року.

Фактично відповідачка ОСОБА_1 здійснювала погашення кредиту і відсотків за його користування наступним чином: 11 лютого 2003 року погашено 500 грн.; 28 березня 2003 року погашено 200 грн.; 16 липня 2003 року погашено 600 грн.; 23 січня 2004 року погашено 200 грн..

Вказані обставини особами, які беруть участь у справі фактично не оспорювались.

Погашення кредиту і відсотків за його користування, яке здійснювала відповідачка було зараховане відповідно до умов кредитного договору наступним чином: 11 лютого 2003 року погашено 500 грн., що було спрямовано позивачем на погашення кредиту, тобто річного внеску за 2002 рік в кількості 157, 2 кг МВРХ; 28 березня 2003 року погашено 200 грн., що було спрямовано позивачем на погашення кредиту, тобто річного внеску за 2002 рік в кількості 62, 9 кг МВРХ; 16 липня 2003 року погашено 600 грн., що було спрямовано позивачем на погашення відсотків за користування кредитом, тобто відсотків за 2000 рік - 8, 90 грн, що еквівалентно 2, 8 кг МВРХ, за 2001 рік - 250 грн. 90 коп, що еквівалентно 78, 9 кг МВРХ та частково за 2002 рік - 40 грн. 20 коп., що еквівалентно 12, 6 кг МВРХ; 23 січня 2004 року погашено 200 грн., що спрямовано позивачем на погашення відсотків за користування кредитом за 2002 рік в кількості 55, 2 кг МВРХ.

Таким чином, фактично, відповідачкою відповідно до умов укладеного вказаного кредитного договору станом на 01 серпня 2007 року погашено: кредит, тобто річні внески -за 2002 рік, всього 314, 4 кг МВРХ, відсотки за користування кредитом - за 2000-2002 роки, всього 149, 5 кг МВРХ; залишилось непогашеними: кредит, тобто річні внески - за 2002 -2005 роки, всього 2333, 6 кг МВРХ, що в грошовому виразі становить 10617 грн. 88 коп.; відсотки за користування кредитом - за 2002-2007 роки - до 01 серпня 2008 року , всього 334, 9 кг МВРХ, що в грошовому виразі становить 1523 грн. 80 коп.

У відповідності з пунктами 1.2., 3.4. вказаного кредитного договору та фактичного надання і погашення кредиту станом на 01 серпня 2007 року нараховані відсотки за користування кредитом еквівалентні сумі 484 грн. 40 коп. МВРХ.

Також, у відповідності до п. 4.2. вказаного кредитного договору за порушення строків погашення кредиту станом на 01 серпня 2007 року нараховані штрафні санкції у розмірі 0, 5 % від несплаченої в строк суми за кожен день затримки платежу, але не більше ніж за календарний рік, згідно з п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, відповідно до якого позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Окрім того, починаючи з 01 серпня 2006 року до 01 серпня 2007 року заборгованість по погашенню річних внесків за 2002-2005 роки склала 2333, 6 кг МВРХ, а штрафні санкції - 2333,6 кг х 5, 0 грн. х 0, 91 х 0, 5 % х 365 днів = 19377 грн. 63 коп.; починаючи з 01 серпня 2006 року до 30 листопада 2006 року заборгованість по погашенню відсотків за користування кредитом за 2002-2005 роки склала 224, 2 кг МВРХ, а штрафні санкції - 224, 2 кг х 5, 0 грн. х 0, 91 х 0, 5 % х 122 дні = 622 грн. 27 коп.; починаючи з 01 грудня 2006 року по 01 серпня 2007 року заборгованість по погашенню відсотків за користування кредитом за 2002-2006 роки склала 294, 2 кг МВРХ, а штрафні санкції- 294, 2 кг х 5, 0 грн. х 0, 91 х 0, 5 % х 243 дні = 1626 грн. 41 коп.

Таким чином, всього заборгованість відповідачки перед позивачем станом на 01 серпня 2007 року складає: 33767 грн. 99 коп., в тому числі: 10617 грн. 88 коп - кредит; 1523 грн. 80 коп. - відсотки; 21626 грн. 31 коп. - штрафні санкції.

Неможливо взяти до уваги посилання відповідачки ОСОБА_1 на те, що із отриманих нею 7900 грн. та 2-х тон цементу нею не повернуто 6400 грн. та 2 тони цементу; те, що вона отримала в позику від позивача певну суму коштів, а решту -будівельними матеріалами, що й зобов»язана йому провернути; те, що позика в сумі 7900 грн. та 2000 кг цементу повинна повертатись нею - до 30 листопада кожного року, починаючи з 2002 року по 2015 рік - кожного року по 564 грн. та 142, 86 кг цементу та що враховуючи сплачені нею 1500 грн., мова може йти лише про несвоєчасне повернення: за 2004 рік - 192 грн. 87 коп. та 428, 58 кг цементу ; за 2005 рік - 564 грн. 29 коп. та 142, 86 кг цементу за 2006 рік - 524 грн. 29 коп. та 142, 86 кг цементу та що станом на 20 жовтня 2007 року неповернутими залишаються 1321 грн. 45 коп. та 714, 30 кг цементу , а також, що відповідно до вимог ст. 257 ЦК України щодо строків позовної давності у позивача відпали підстави висувати вимогу про повернення 142, 86 кг за 2002 рік та 142, 86 кг за 2003 рік, та ставлення під сумнів порядку розрахунку штрафу у зв»язку з тим, що встановлений у пункті 4.2 договору порядок розрахунку штрафу не відповідає вимогам закону з посиланням на вимоги ст. 549 ч. 2 ЦК України, відповідно до якої штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання, а визначений у пункті 4.2 договору порядок розрахунку неустойки відповідає встановленому порядку визначення пені, а тому з урахуванням строку позовної давності та суми грошової заборгованості за період з 30 листопада 2006 року по 20 жовтня 2007 року повинна становити 199 грн. 41 коп.

Вказані посилання відповідачки не відповідають вимогам умов укладеного між сторонами договору.

Так, предметом договору від 16 листопада 2000 року № 645 є надання позики на індивідуальне житлове будівництво, що випливає із суті укладеного договору, умовами якого визначено, що позивачка зобов»язувалась повернути отримані кошти за 14 років МВРХ понад 400 кг у кількості 11041 кг зі сплатою відсотків за користування позикою у розмірі 2% річних, які нараховуються в еквіваленті до суми основного боргу в живій вазі МВРХ вагою понад 400 кг та сплачується в грошовому виразі по встановленим закупівельним цінам на день сплати процентів, але не нижче закупівельної ціни на час надання позики. Заборгованість відповідачки за вказаним договором на 01 серпня 2007 року фактично відповідає 2333, 6 кг МВРХ, що в грошовому виразі становить 10617 грн.88 коп. та по відсотках за користування позикою 334, 9 кг МВРХ, що відповідає 1523 грн. 80 коп, її посилання на те, що нею повернуто залишок позики в розмірі 6400 грн. та 2 тони цементу суперечить умовам зазначеного договору.

Дійсно, на момент укладення вказаного договору відносини між сторонами ругулювались ЦК УPСP 1963 року.

Згідно ст. 374 ЦК УРСР 1963 року за договором позики одна сторона передає другій стороні у власність ( оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості, договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Однак, із змісту вказаного договору випливає, що фактично між сторонами були встановлені кредитні відносини , за якими відповідачка відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 3.3, 3.4, 4.2 договору зобов'язувалась повернути Фонду певну кількість МВРХ, відсотки за користування позикою та штраф від несплаченої в строк суми за кожен день затримки платежу, такі умови осіб, які підписували договір на час його укладення їх влаштовували та оскаржувались.

Відповідно до п. 2 ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України , положення цього кодексу повинні застосовуватись до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності та відповідають змісту ст. 1054 ЦК України, за якою за кредитним договором кредитодавець зобов»язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.

З 01 січня 2004 року правовідносини, які виникли за вказаним кредитним договором продовжували існувати, ніхто іх сторін не ставив питання про їх зміну чи перегляд.

Пунктами 1.1, 1.2, 3.3, 3.4, 4.2 вказаного договору чітко визначені умови надання та повернення позики на індивідуальне житлове будівництво, умови повернення відповідачкою позики нею порушені.

Строк виконання зобов»язання за вказаним договором не визначений, а тому вимога позивача щодо повернення боргу може бути пред»явлена в будь-який час, з якого починається перебіг позовної давності.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.

За статею 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Виходячи з викладеного та беручи до уваги, що на момент укладення вказаного

договору законодавством України не визначалось яких-небуть обмежень щодо поняття штрафу та пені як різновидів неустойки, суд вважає, що в даному випадку необхідно керуватись умовами вказаного договору, згода щодо яких була досягнута на момент укладення договору обома сторонами та який є обов»язковим для виконання ними.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання відповідачки на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», оскільки вони розповсюджується лише на спеціальні суб»єкти, визначені у законі, а саме: підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб»єкти підприємницької діяльності, в той час як правові відносини між сторонами по справі регулюються умовами укладеного договору та ЦК України.

Таким чином, суд вважає, що сторони за вказаним договором на добровільній основі визначили розмір та строки додаткових нарахувань у випадку несвоєчасного виконання умов договору, що не протирічить вимогам законодавства, яке було чинне на час укладення договору та є чинним на час вирішення справи в суді.

Окрім того, статтею 179 ЦК УРСР 1963 року визначено: неустойкою ( штрафом , пенею ) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов»язання, зокрема, в разі просрочення виконання, що є підставою вважати, що зазначена норма цивільногоо законодавства надавала сторонам право визначити розмір неустойки безпосередньо у договорі, що ними і було зроблено.

В судове засідання повторно не з»явилась позивачка за зустрічним позовом -ОСОБА_1, а також її представаник - адвокат ОСОБА_6 , обоє належним чином повідомлені про день та час судового розгляд (а.с. 125, 126), про причини своєї неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи у їх відсутність не надходило.

Суд вважає, що за таких обставин зустрічний позов ОСОБА_1 до Сумського обласного комунального підприємства «Фонд інвестування об"єктів соціальної сфери та промисловості» про визнання недійсним частини договору позики слід залишити без розгляду на підставі ст. 207 п. 3) ЦПК України, поклавши на відповідачів судові витрати по справі, в тому числі держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також 450 гривень - витрат за оголошення в газеті "Урядовий Кур"єр"; 220 гривень - витрат за оголошення в газеті "Сумщина" (а.с. 127, 128), відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 15, 30, 62, 79, 88, 202, 203 ЦПК України, ст. 374 ЦК УРСР 1963 року, п. 2ч.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 257, 258 ч. 2 п. 1), 526, 530, 543, 554, 611, 625, 627, 62, 1054 ЦК України , -

вирішив:

Позов Сумського обласного комунального підприємства «Фонд інвестування об"єктів соціальної сфери та промисловості» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Сумського обласного комунального підприємства «Фонд інвестування об"єктів соціальної сфери та промисловості» 33 767 (тридцять три тисячі сімсот шістьдесят сім) гривень 99 коп. - заборгованості по кредиту; 30 ( тридцять ) гривень - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; 450 ( чотириста п»ятьдесят ) гривень - витрат за оголошення в газеті "Урядовий Кур"єр"; 220 ( двісті двадцять ) гривень - витрат за оголошення в газеті "Сумщина"; 337 ( триста тридцять сім ) гривень - держмита в держбюджет, у солідарному порядку.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Сумського обласного комунального підприємства «Фонд інвестування об "єктів соціальної сфери та промисловості» про визнання недійсним частини договору позики - залишити без розгяляду, залишивши за позивачкою право на звернення із позовом до суду повторно після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду.

Рішення суду може бути переглянуто Конотопським міськрайонним судом Сумської області за письмовою заявою відповідачів , поданою протягом десяти днів з дня отримання ними копії рішення.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Сумської області через Конотопський міськрайонний суд Сумської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення; апеляційна скарга на рішення суду - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.