ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
Категорія 2.66
18 лютого 2010 року Справа № 2а-80\10\1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Шембелян В.С. при секретарі судового засідання Бородіній І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні міста Луганська адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Антрацит» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа – ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови про передачу виконавчого провадження, -
В С Т А Н О В И В:
11 січня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо передачі матеріалів зведеного виконавчого провадження № 13\1 щодо виконання виконавчого напису нотаріуса № 1-1612 від 17.10.2000 року про стягнення заборгованості з позивача на користь ОСОБА_1 на загальну суму 3 332 124, 20 грн. з відділу виконавчої служби Краснолуцького міського управління юстиції Луганської області до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Визнання протиправною та скасування постанови заступника Міністра – директора Департаменту державної виконавчої служби № Б-28502 -25 від 27.10.09р. про передачу виконавчого провадження. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за розпорядженням заступник Міністра – директора Департаменту державної виконавчої служби матеріали зведеного виконавчого провадження №13\1 були передані для подальшого виконання з Краснолуцького ВДВС Луганського МУЮ до ППВР. Постанову про передачу виконавчого провадження позивач вважає незаконною та протиправною, оскільки на його думку, заступник Міністра – директор Департаменту державної виконавчої служби не є державним виконавцем, тому не має право виносити рішення про передачу матеріалів відповідно до ст. 2 «Про виконавче провадження» та ст. 4 Закону України « Про державну виконавчу службу». На підставі викладеного просив суд скасувати зазначену постанову про передачу виконавчого провадження.
28.01.10р. позивач надав до суду уточнену позовну заяву. Зазначив, що постанова заступника Міністра – директора Департаменту державної виконавчої служби про передачу зведеного виконавчого провадження порушує норми Законів України «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження».
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, пояснити які саме права та інтереси позивача порушені діями відповідача не зміг. Просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, пояснив суду, що дії заступника Міністра – директора Департаменту державної виконавчої служби про передачу зведеного виконавчого провадження регламентовані Порядком передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 17.05.04р. № 38\5. Крім того, при розгляді звернення представника стягувача було встановлено, що зведене виконавче провадження перебуває на виконанні понад строки, встановлені ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, вважає, що дії заступника Міністра – директора Департаменту державної виконавчої служби є законними та обґрунтованими. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник 3- ї особи в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на наступне. Постанову про передачу виконавчого провадження було прийнято законно на підставі Порядку передачі матеріалів. Постанову про передачу було прийнято за наслідками звернення представника 3-ї особи, оскільки зведене виконавче провадження тривалий час не виконувалось на території Луганської та Запорізької області. Крім того, представник вважає, що позивачем пропущений 10 денний строк для звернення до суду. Позов не містить посилань на порушення прав та охоронювані законні інтереси позивача, які були порушені прийняттям оскаржуваної постанови. Тому вважала позовні вимоги не обґрунтованими та просила відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що уточнений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконаче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) — це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню .
Згідно з ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України
Відповідно до Закону України “Про державну виконавчу службу” примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Iнші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 6 цього Закону на вимогу чи за дорученням державного виконавця.
Судом встановлено, що 25.11.09р. ДП «Антрацит» було подано до Луганського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправними дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення арешту на майно боржника від 13.11.09р. ( а.с. 28-29, 30-31).
27.10.09р. за № Б-28502-25 заступником Міністра директора Департаменту Державної виконавчої служби Стаднік В.Г. було винесено постанову про передачу виконавчого провадження № 13\1 по виконанню виконавчих написів нотаріуса № 1-1612 від 17.10.2000 року, № 1317 від 12.08.02 року, № 1318 від 12.08.02року, № 1319 від 12.08.02 року про стягнення заборгованості з ДП «Антрацит» на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 3 332 124, 20 грн. Зведене виконавче провадження було передано для подальшого виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ( а.с. 9, 10-11).
Частиною 2, 8, 9 Положення про Департамент державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.07р. № 549\к, передбачено, що директор Департаменту організовує роботу органів державної виконавчої служби та контролює їх діяльність. Організовує та здійснює перевірки роботи органів державної виконавчої служби.
Пунктом 1 ст. 8-1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перевіряє законність виконавчого провадження, що знаходиться на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби.
Згідно з ч. 3 ст. 20-1 Закону України «Про виконавче провадження» в установленому Міністерством юстиції України Порядку на виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції можуть передаватись інші виконавчі провадження, що знаходяться на виконанні в органах державної виконавчої служби.
Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що заступник Міністра - директор Департаменту державної виконавчої служби № Б -28502 -25 мав повноваження на прийняття рішення про передачу зведеного виконавчого провадження.
Пунктом 2.1. Порядком передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 17.05.04р. № 38\5 передбачено, що передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися:
до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, інших органів ДВС та виконавчих груп, утворених при цих органах, — за рішенням директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, керівника відділу примусового виконання рішень щодо будь-яких виконавчих проваджень,
що перебувають на виконанні в органах ДВС;
до підрозділу примусового виконання рішень, територіальних органів ДВС та виконавчих груп, утворених при цих органах, — за рішенням керівників регіонального органу ДВС, підрозділів примусового виконання рішень щодо виконавчих проваджень, що
перебувають на виконанні в територіальних органах ДВС;
до виконавчої групи, утвореної в межах органу ДВС, — за рішенням керівника цього органу ДВС;
від одного державного виконавця до іншого в межах органу ДВС та виконавчої групи — за рішенням відповідних керівників цих органів та керівника виконавчої групи у разі покладення на нього прав та повноважень, встановлених Законом, у виконавчому провадженні для начальників відділів ДВС районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції.
Суд вважає слушними посилання представника відповідача та представника 3-ї особи, що дії заступника Міністра директора Департаменту Державної виконавчої служби Стаднік В.Г. про передачу зведеного виконавчого провадження регламентові Порядком передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 17.05.04р. № 38\5.
Тому доводи позивача щодо того, що особа, яка прийняла оскаржувану постанову не є державним виконавцем, не заслуговують на увагу.
Посилання представника 3-ї особи, що позивачем пропущено десятиденний строк для звернення до суду з даною позовною заявою суд вважає необґрунтованими, оскільки суду не надано доказів на підтвердження тих обставин, що позивач своєчасно отримав копію оскарженої постанови, тому суд вважає, що позивачем зазначений строк не пропущено. ( а.с. 3).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскаржена постанова прийнята повноважною особою з дотриманням вимог чинного законодавства.
Крім того, суд вважає слушною думку представника відповідача та третьої особи, що оскаржені постанови та дії відповідача жодним чином не порушують прав та інтересів позивача як сторони виконавчого провадження.
На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити в задоволенні уточненого адміністративного позову Державного підприємства «Антрацит» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа – ОСОБА_1 за необґрунтованістю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено 23 лютого 2010 року.
Суддя: В.С. Шембелян