ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2010 р. Справа № 2а-121/10/2370
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
при секретарі – Левчуку А.С.,
за участю: прокурора – Павленка О.А.; представника позивача – Гриценка О.М. за довіреністю; відповідача – не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Смілянського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Смілянського міськрайцентру зайнятості населення до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених в якості допомоги по безробіттю,
ВСТАНОВИВ:
Смілянський міжрайонний прокурор звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Смілянського міськрайцентру зайнятості населення про стягнення з ОСОБА_2 коштів, отриманих у вигляді допомоги по безробіттю в розмірі 5 820 грн. 96 коп.
Позивач стверджував, що ОСОБА_2 в 2008-2009 р.р. отримувала допомогу по безробіттю незаконно, оскільки в цей період була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності.
На підставі наведених обставин позивач просив задовольнити його вимоги, та стягнути з відповідача 5 820 грн. 96 коп.
В подальшому позивач, посилаючись на сплату ОСОБА_2 20 грн., зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача кошти, отримані у вигляді допомоги по безробіттю в сумі 5 800 грн. 96 коп.
В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали.
Відповідач письмових заперечень проти адміністративного позову не подала, в судове засідання не з’явилася, свого представника не направила.
Заслухавши думку прокурора, пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України (№25к/96-ВР) громадяни мають право на соціальний захист, одним з аспектів якого є право на забезпечення їх у разі безробіття з незалежних від них обставин.
25 квітня 2008 р. ОСОБА_2 звернулась до Смілянського міськрайцентру зайнятості населення з проханням надати їй статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, зазначивши при цьому, що на час подачі заяви вона не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності.
Як вбачається з персональної картки особи, яка звернулась до центру зайнятості № 230201608041800007 та наказу № НТ080425 від 25.04.2008 р., відповідачу був наданий статус безробітної 25 квітня 2008 року, визначені умови і тривалість виплати допомоги по безробіттю та розмір цієї допомоги відповідно до статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року N 1533-III (надалі за текстом – «Закон N 1533-III»).
Відповідач знята з обліку в Смілянському міськрайцентрі зайнятості населення 12 червня 2009 року.
Згідно платіжних доручень та відомостей виплат за видами забезпечення Смілянського міськрайцентру зайнятості населення, за період перебування відповідача на обліку в якості безробітної нею було отримано 5 820 грн. 96 коп.
За даними виписки з рахунку № 37178001000687 від 03.02.2010 р. (отримувач – Смілянський МРЦЗ), відповідач в рахунок сплати коштів, отриманих у вигляді допомоги по безробіттю, перерахувала 20 грн.
Вирішуючи даний спір, суд приймає до уваги, що відповідач згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності 12 жовтня 2004 р. та підприємницьку діяльність не припинила.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону N 803-XII до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві. Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Таким чином, безсумнівним є те, що відповідач, на момент звернення до центру зайнятості, була зайнятою особою, не мала права на реєстрацію в якості безробітної.
Відповідно до статті 36 Закону № 1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
З огляду на викладене, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем – суб’єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Смілянського міськрайцентру зайнятості населення (Черкаська область, м. Сміла, вул. Свердлова, 83, ідентифікаційний код 21368514) 5 800 (п’ять тисяч вісімсот) грн. 96 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 26 лютого 2010 р.
Суддя І.О.Лічевецький