справа №2– 2347

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                У К Р А Ї Н И

    26 лютого 2010 р.      Голосіївський  районний суд м. Києва в складі:

головуючого                                             - судді: Іваненко Ю.Г.,

при секретарі -                                                       -   Арнаутові Я.Б.

з участю позивача                                                 -  ОСОБА_2

відповідача                                                             -  ОСОБА_3

розглянувши  у попередньому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом  

ОСОБА_2

            до       ОСОБА_3

            про     розірвання шлюбу.

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу.

Свої вимоги мотивує тим, що 25 лютого 1995 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб у Відділі реєстрації актів громадського стану Московського району у місті Києві, актовий запис №190.

Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Одруження з відповідачем виявилося невдалим. Причиною припинення шлюбних стосунків стало те, що позивач та відповідач 1 2005 році знаходилися в місцях позбавлення волі, не листувалися та не спілкувалися. Після відбування покарання відповідач почав проживати з іншою жінкою, подружжя стали чужими людьми та втратили почуття любові та поваги одне до одного.

Сторони проживають окремо, шлюбні стосунки припинено спільного господарства не ведуть, мають окремий бюджет, а шлюб носить формальний характер. Вважає, що подальше збереження сім’ї неможливе.

В попередньому судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Відповідач в попередньому судовому засіданні  позовні вимоги позивача  визнав.

Відповідно до п. 4 ст. 130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і 175 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вислухавши позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні,  сторони зареєстрували шлюб 25 лютого 1995 року, про що в книзі реєстрації актів Відділу реєстрації актів громадського стану Московського району м. Києва зроблено актовий запис №190.

Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач з відповідачем подружніх відносин не мають, мають окремий бюджет, спільного господарства не ведуть, проживають окремо. Спільне життя не склалось, стали виникати непорозуміння, виявилась відсутність  спільних інтересів, поглядів. В результаті чого вони втратили почуття любові та поваги одне до одного.

Сторони заперечували проти надання строку для примирення.

Відповідно до ст.. 112 СК України суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

    В даному судовому засіданні встановлено, що подальше спільне  життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та дитини по даній справі, а тому шлюб слід розірвати.

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. ст. ст.10, 57, 58, 130, 174, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу –  задовольнити.

    Шлюб між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 25 лютого 1995 року в Відділі реєстрації актів громадського стану Московського району м. Києва, актовий запис  №190 –  розірвати.

    При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в розмірі 17  гривень.

    ОСОБА_2 звільнити від сплати судового збору.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ                                       Ю.Г.ІВАНЕНКО