Справа № 2-130
2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
29 січня 2010 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Бондаренка О.В.,
при секретарі - Мороз Н.В.,
за участю адвоката - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Олена Вікторівна про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на квартиру, -
В с т а н о в и в:
Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Олена Вікторівна про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на квартиру, посилаючись на ті обставини, що він є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які перебували в шлюбі з 03.03.1980р. по 05.10.2004р..
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Після його смерті залишилась квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належала померлому на праві особистої приватної власності. Позивач в установленому законом порядку звернувся до нотаріальної контори за оформленням спадщини, однак під час оформлення спадщини позивачу стало відомо, що його батько – ОСОБА_5 при житті подарував вищевказану квартиру сторонній особі – ОСОБА_3.
Позивач вважає, що договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. 3 червня 2005 року є недійсним в зв’язку з тим, що укладався саме в той час, коли ОСОБА_5 страждав психічним розладом у вигляді органічного розладу особистості, що істотно впливало на його можливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Недієздатним у встановленому законом порядку померлий ОСОБА_5 не визнавався.
В зв’язку з викладеними обставинами позивач просив суд визнати недійсним договір дарування квартири від третього червня 2005 року та визнати за ним право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Просив задовольнити позовні вимоги на підставі ст..ст. 203,215,225,1261,1268 ЦК України.
В попередньому судовому засіданні, яке відбулось 12 грудня 2008 року від позивача по справі надійшло клопотання про призначення по справі посмертної судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_5, посилаючись на те, що на момент укладення договору дарування, останній знаходився у стані, в якому не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Ухвалою суду від 12 грудня 2008 р. по даній справі була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза.
Відповідачка та її представник проти призначення даної експертизи заперечували.
В судовому засіданні ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_1 просили суд задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення заявленого позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.
В попередньому судовому засіданні яке було проведено 25.02.2009р. ОСОБА_3 заявила клопотання про надання їй можливості ознайомитись з матеріалами справи та для звернення за юридичною допомогою. 17.03.2009р. в судовому засіданні були присутні відповідач ОСОБА_3 та її представник – адвокат ОСОБА_7.
30 березня 2009р. на виконання листа Київського міського центру судової психіатричної експертизи від 29.01.2009р. в судовому засіданні було допитано позивача ОСОБА_2, відповідачку ОСОБА_3 та свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та отримані всі додаткові відомості про померлого ОСОБА_5.
За клопотанням відповідача в судовому засіданні 12.08.2009р. було оголошено перерву. 08.09.2009р. за клопотанням представника відповідача ОСОБА_7 також було оголошено по справі перерву. 30.09.2009р. за заявою ОСОБА_3 справа надавалась їй для ознайомлення. В судовому засіданні 02.10.2009р. за клопотанням відповідача та її представника в судове засідання було викликано судового експерта, який проводив посмертну судово-психіатричну експертизу.
В судове засідання 22.10.2009р. відповідач не з’явилась, направила до суду листа з клопотанням про відкладення слухання справи в зв’язку з її хворобою. В судове засідання яке було проведено 05.11.2009р. ОСОБА_3 також не з’явилась, повідомивши листом про свою хворобу та надала копію лікарняного листа про те, що вона знаходилась на лікарняному з 20.10.2009р. по 27.10.2009р. (а.с. 165).
Про судове засідання, яке призначено на 04.12.2009р. відповідач повідомлена належним чином, про що свідчить телеграма (а.с. 170), однак в судове засідання не з’явилась. 18.12.2009р. відповідач також не з’явилась в судове засідання але була повідомлена належним чином, листом просила суд зупинити провадження по справі, оскільки вона продовжує хворіти. 13.01.2010р. ОСОБА_3 та її представник в судове засідання не з’явились, повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Про судове засідання на 29.01.2010р. відповідач повідомлялась листом зі зворотнім повідомленням, телеграмою та публікацією оголошення в газету, але в судове засідання не з’явилась, про причини неявки суд не повідомила.
Суд вважає можливим закінчити розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_3, оскільки вона неодноразово була присутня в судовому засіданні, надала пояснення по суті справи, приймала участь у допиті свідків, заявляла клопотання. Однак, на думку суду, відповідач свідомо затягувала розгляд справи, не з’являючись в судове засідання, також попереджалась судом про недопустимість зловживання своїми правами та обов’язками відповідача по справі.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. в судове засідання не з’явилась, надіславши суду письмові пояснення по даній справі в яких зазначила, що ніяких сумнівів в тому, що хтось з учасників правочину не керував своїми діями і не усвідомлював їх значення в неї не було(а.с. 36).
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність третьої особи, яка до суду не з’явилась, однак повідомлялась належним чином, на підставі доказів, що є в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1, яку відповідно до заповіту від 25.06.2007р. він разом з іншим майном заповідав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 98- копія заповіту).
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним сином ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с. 6-копія свідоцтва про народження, а.с. 7- копія свідоцтва про смерть).
03 червня 2005 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. (а.с. 9 – копія договору).
В судовому засіданні позивач по справі пояснив суду, що вважає укладений договір є недійсним в зв’язку з тим, що він укладався саме в той час, коли ОСОБА_5 не був здатний розуміти значення своїх дій, оскільки перебував на обліку у лікаря психіатра.
Відповідно до акту посмертної амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 540 від 19 травня 2009р. ОСОБА_5 на момент укладання договору дарування від 03.06.2005р. страждав психічним розладом у вигляді органічного розладу особистості (F07.0); ОСОБА_5 за своїм психічним станом на момент укладення договору дарування від 03.06.2005р. виявляв психічні розлади, що істотно тоді впливали на його можливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 120-122 - акт).
Допитаний в судовому засіданні в якості експерта ОСОБА_11 підтримав зроблені ним експертні висновки, показав суду, що ОСОБА_5 страждав психічним розладом у вигляді органічного розладу особистості, що істотно впливало на його можливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, який працює лікарем, пояснив, що з ОСОБА_5 знаходився в дружніх стосунках. З березня 2005р. став помічати за ним перепади настрою, депресивний стан та подавленість. Вважає, що у ОСОБА_5 стало проявлятись психічне захворювання і він прохав ОСОБА_5 звернутись до лікаря-психіатра.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_10 суду показав, що він працював разом з ОСОБА_5 та пояснив, що з весни 2005р. став помічати за ОСОБА_5 неадекватність в поведінці, неохайність та агресивність.
Свідок ОСОБА_9 суду показала, що навчалась разом з ОСОБА_5 та підтримувала з ним дружні стосунки. З 2004р. його поведінка почала змінюватись, він став недоброзичливим і агресивним. Свідок вважає, що ОСОБА_5 страждав психічною хворобою і при здоровому глузді не міг подарувати квартиру.
Відповідно до ст..215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 ЦК України.
Згідно ч. 2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Викладені вище обставини дають суду підстави вважати, що позовні вимоги ОСОБА_2 стосовно визнання договору дарування спірної квартири недійсним є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що 25.06.2007р. померлий ОСОБА_5 склав заповіт в якому зазначив, що все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право він заповідає ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 98 – копія заповіту).
До нотаріальної контори, крім позивача, інші особи для прийняття спадщини у встановленому за порядку з заявами не звертались.
Відповідно до ст..1261 ЦК України першу чергу спадкування за законом мають діти спадкодавця, яким є позивач.
В ході слухання справи судом встановлено, що спірна квартира на даний час розташована за адресою: АДРЕСА_1, в зв’язку зі зміною назви АДРЕСА_1.
Дослідивши матеріали справи, а також керуючись ст..ст. 1233-1236 ЦК України суд вважає, що позовні вимоги стосовно визнання права власності на спадкове майно, що належало ОСОБА_5, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 203, 215, 225, 1233-1236,1261 ЦК України, ст.ст. 10, 15, 212-215 ЦПК України, суд, -
В и р і ш и в:
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Олена Вікторівна про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на квартиру – задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування однокімнатної квартири загальною площею 48,6 кв.м. яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. 03 червня 2005 року.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 право власності на квартиру загальною площею 48,6 кв.м. яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва.
Суддя: