Справа  №2-685/10                                                                                                                                      

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           21 січня 2010 року   Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого     судді                                                                                           Бондаренка О.В.

при секретарі                                                                                              Мороз Н.В.

          розглянувши  у   відкритому  судовому  засіданні   в  місті  Києві цивільну  справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, -                                                      

ВСТАНОВИВ:

     ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому зазначила, що 26 червня 1991 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2. Від даного шлюбу сторони мають сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 26 липня 2001 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. На даний момент син проживає зі своєю матір’ю ОСОБА_1, відповідач участі у вихованні сина не бере, матеріальну допомогу на навчання дитини не надає. Позивач просила суд стягнути з відповідача аліменти на  свою користь на утримання сина, що продовжує навчатись, в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох річного віку.

    Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити.

Відповідач   в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Частина 1 ст. 64 ЦПК України встановлює, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового чи особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно ч. 2 ст. 64 ЦПК України, письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть  учать у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Відповідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що 26 червня 1991 року в Відділі РАГС Ватутінського РВК м. Києва між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб (а.с.4 – копія свідоцтва).

Згідно свідоцтва про народження, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у сторін народився син – ОСОБА_3 (а.с. 3 – копія свідоцтва).

26 липня 2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюб було розірвано (а.с. 5- копія свідоцтва).

Згідно довідки № 64 від 03 листопада 2009 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., проживає разом зі своєю матір’ю ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні (а.с. 8- довідка).

Відповідно довідки № 138 від 20.10.2009 р., ОСОБА_3 є студентом другого курсу денної форми навчання енергетичного факультету Національного університету харчових технологій та навчається на держбюджеті (а.с. 6 - довідка).

В судовому засіданні позивач суду пояснила, що вона є інвалідом першої групи, а тому не може самостійно матеріально забезпечити сина. На її думку, відповідач ОСОБА_2 має достатньо коштів та в змозі надавати матеріальну допомогу своєму синові, хоча і відмовляється це робити.

Відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що його середньомісячна заробітна плата становить 963 грн. 22 коп. В даний час він сплачує аліменти на користь ОСОБА_1 на її утримання в розмірі ј від всіх видів доходів щомісячно. Теперішня дружина ОСОБА_2 фактично перебуває на його утриманні, оскільки є інвалідом другої групи без дозволу на працю.  Тому його сім ' я в даний час перебуває в скрутному матеріальному становищі  і відповідач немає змоги утримувати дорослого сина та забезпечувати його навчання.

Згідно довідки № 80 від 18 листопада 2009 року, середньомісячний дохід ОСОБА_2 за рік становить 939 грн. 22 коп.(а.с. 17- копія довідки).

Відповідно до виконавчого листа Ватутінського районного суду м. Києва від 25 липня 2000 року, ОСОБА_2 сплачує аліменти в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) на користь ОСОБА_1, починаючи з 14.08.2000 р. (а.с. 19 – копія виконавчого листа).

Як вбачається з матеріалів справи, 04 квітня 2007 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 23 – копія свідоцтва).

Згідно Пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, ОСОБА_4 є інвалідом другої групи (а.с. 20 – копія посвідчення).

З довідок до акту огляду МСЕК вбачається, що ОСОБА_4 не здатна до регулярної професійної діяльності (а.с. 21-22 – копії довідок).

Згідно ч. 1 ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо  повнолітні  дочка,  син  продовжують  навчання  і  у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку, що позов пред’явлений до ОСОБА_2 є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.  

Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що твердження позивачки про матеріальну спроможність відповідача утримувати свого сина до досягнення ним двадцяти трьох річного віку не знайшли свого підтвердження належними доказами. В той час, як ОСОБА_2 надав суду докази,  того що в даний час він сплачує аліменти в розмірі ј всіх видів доходів щомісячно на утримання позивачки ОСОБА_1, а також утримує свою теперішню дружину-інваліда. Згідно чинного законодавства, умовою за якої батьки повинні утримувати своїх повнолітніх дочку, сина, що продовжують навчання є можливість надавати таку матеріальну допомогу, однак з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 такої можливості не має.

На підставі викладеного, ст. 199 СК України  та керуючись ст.ст. 10, 11, 60,  212-215, 367 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

      У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання – відмовити.    

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду міста Києва через  Святошинський районний суд міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду міста Києва через  Святошинський районний суд міста Києва.

Суддя: