Справа №2-а-17/10

                          ПОСТАНОВА

                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2010 року.                             Солом’янський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого  судді             Бобровника О.В.

при секретарі                 Славовій Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Солом?янському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського району м. Києва, Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Управління Державного казначейства Солом’янського району м. Києва – про визнання порушеного права, –    

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2009 року Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Позивач просить суд визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеної йому пенсії згідно ст.ст. 49, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", одноразової компенсації, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та просив суд зобов’язати відповідача відновити перерахунок призначеної йому пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, причинену здоров’ю у розмірі 75 відсотків, та виплачувати їх з урахуванням вимог ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до збільшення розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

    Посилаючись на те, що Позивач має право на отримання пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, а також на отримання додаткової пенсії в розмірі 75% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, він просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва, Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського району м. Києва, Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити  дії  спрямовані   на   перерахунок  та  забезпечення   виплати пенсії йому з врахуванням положень ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний рік та зобов’язати Управління Державного казначейства Солом’янського району м. Києва за рахунок державного бюджету відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

    У судовому засіданні позивач та його представник уточнили позовні вимоги та просили суд зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського району м. Києва, Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1, як учаснику ліквідації на слідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду 2 групи, державну пенсію в розмірі, передбаченому ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  розмірі 8 мінімальних пенсій за віком починаючи з 2006 року по дату винесення рішення  з розрахунку мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідачів здійснити перерахунок та виплату призначеної позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, в розмірі, передбаченому ст. 50 Закону України «Про статус» і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що складає щомісяця 75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 2006 року по дату винесення рішення  з розрахунку мінімальної пенсії за віком.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що відповідно до рішення Конституційного суду України від №10-рп/2008 від 22.05.2008р. зміни, внесені Законом про бюджет на 2008 рік, до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Незважаючи на це, пенсію та додаткову пенсію у передбачених Законом розмірах Управління пенсійного фонду йому не нараховує та не виплачує.

Разом з тим, Позивач вказує на те, що жодного разу йому не було виплачено допомогу у повному розмірі відповідно до зазначеного Закону, у зв'язку з чим він вважає свої права порушеними та звернувся до суду за їх захистом.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представники Управління пенсійного фонду України у Солом?янському районі м. Києва та Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського району м. Києва проти задоволення позову заперечували у повному обсязі та просили застосувати строк позовної давності.

Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у судове засідання свого представника не направило, надіславши до суду клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника.

Управління Державного казначейства Солом’янського району м. Києва у судове засідання свого представника не направило, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Суд відповідно до ч.4 ст.128 КАС України вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника Управління Державного казначейства Солом’янського району м. Києва на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття відповідача суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення Позивача, представника Позивача, представників відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії є інвалідом ІІ групи з 07.05.1998 року із захворюванням, яке пов'язане з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 13)

Позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 1986 року, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 22.02.1991 р. № 796-ХІІ,  має право на державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, згідно ст. 49 Закону.

Відповідно до ст.50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії І призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах –  інвалідам ІІ групи - 75 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 1 категорії згідно ст. 54 Закону № 796-ХІІ щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Разом з тим, згідно підпунктів 12 та 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N 107-VI, статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено у нових редакціях, і розмір додаткової пенсії для інвалідів ІІ групи був визначений в сумі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії по II групі інвалідності – не менше 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 внесені до вказаних статей зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому з 22.05.2008р. дія статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ була відновлена у попередніх редакціях.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності 22.05.2008р.  сума додаткової пенсії для інвалідів ІІ групи знову встановлена в розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії по II групі інвалідності – не менше 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, розмір основної та додаткової пенсії Позивачу одночасно був врегульований по-різному і різними нормативними актами. За загальних умов у випадку правової колізії застосуванню підлягають норми нормативного акту, який є вищим за юридичною силою, тобто – в даному випадку – норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Встановлено, що у 2009 році після відновлення з 22.05.2008р. дії ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розрахунок пенсії та додаткової пенсії Позивачу здійснюється в розмірах, передбачених Постановою КМ України №530 .

Таким чином, у період, коли діють два однопредметні нормативно-правових акти, що по-різному регулюють встановлення розміру одноразової щорічної допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Відповідачем необґрунтовано  застосовано той акт, що має нижчу юридичну силу – Постанову КМ України №530 від 28.05.2005р., а Закон України, який має вищу юридичну силу, Відповідачами не застосовано.

З огляду на це, вимога Позивача про визнання протиправними дій Відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплати йому основної та додаткової пенсій у відповідності до статей 50 та 54  Закону № 796-ХІІ суд вважає обґрунтованими, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню починаючи з 25.11.2008 року до дня ухвалення судового рішення по справі.

При вирішенні питання щодо періоду за який підлягає здійсненню перерахунку суд враховує ту обставину, що згідно  приписів ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, втому числі на виконання делегованих повноважень

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Також, право звернення до адміністративного суду визначено ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до вимог якої до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи  інтересів, на захист яких звертається особа.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

    Разом з тим, відповідно до вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

    Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду 25.11.2009 року.

    Згідно з ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

За таких обставин позивачем порушено строк звернення до адміністративного суду, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України, щодо вимог про зобов’язання перерахувати та виплатити основну і додаткову пенсії за 2006 та 2007 роки.  

Таким чином, вимоги позивача щодо перерахунку основної та додаткової пенсій у відповідності до статей 50 та 54  Закону № 796-ХІІ підлягають здійсненню починаючи  з 25.11.2008 року, виходячи з заявлених вимог позивача до дня ухвалення судового рішення по справі.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 99, 100, 158-163 КАС України, суд  -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в період з 25 листопада 2008 року до 25 лютого 2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва здійснити перерахунок та виплату  ОСОБА_1 за період з 25 листопада 2008 року до 25 лютого 2010 року, з урахуванням виплат здійснених за 2008-2010  рік:

-   державну пенсію відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі не менше 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком;

-   щомісячну додаткову пенсію відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: