Справа №2-а-3173/2008
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2008 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сорочко C.O.,
при секретарі Ясинського С. Г.,
з участю представника відповідача Пастух Л.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Прилуцької районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Прилуцької районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2004-2007 роки в розмірі 4711 грн. 60 коп. Свої вимоги мотивує тим, що вона є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, евакуйованою із зони відчуження у 1986 році та має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, але всупереч нормам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначена допомога виплачувалась в меншому розмірі.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та просила в його задоволенні відмовити, оскільки позивач просить стягнути недоплачену суму з 2004 року, але статус евакуйованої із зони відчуження у 1986 році позивач має з 30.09.2005 року. ОСОБА_2 невірно зазначено суму виплат, а саме по 70 грн., оскільки дійсно вона отримувала щороку по 75 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 № 562. Також відповідач зазначила, що ненадання позивачу допомоги у передбачених розмірах Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відбулося не з вини управління праці, так як управління є лише посередником між державною, що надає допомогу та особою, що отримує цю допомогу. Після прийняття
рішення Конституційним Судом України не було внесено змін до Закону України «Про державний Бюджет України на 2007 рік». Крім того зазначила, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду щодо стягнення недоплачених коштів за 2005-2006 роки та просила відмовити в задоволенні вимог за ці роки також на цих підставах.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
ОСОБА_2 є евакуйованою із зони відчуження у 1986 році, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 30.09.2005 року та не заперечується відповідачем.
Відповідно до абзацу 7 частини 4 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, що діяла до 01.01.2008 року евакуйованим із зони відчуження у 1986 році щорічна допомога на оздоровлення, виплачується у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Як вбачається з довідки управління праці та соціального захисту населення Прилуцької районної державної адміністрації щорічну допомогу на оздоровлення позивачу в грудні 2005 року було виплачено в розмірі 75 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року № 836 та в червні 2006 року в розмірі 75 грн. відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та постанови Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 № 562.
Згідно Конституції України єдиним органом законодавчої влади є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якої належить прийняття законів. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які повинні відповідати законам України та Конституції.
Таким чином, дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення в 2005 році на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року № 836 є неправомірними оскільки Закон України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу ніж Постанови Кабінету Міністрів України. Тому вказану допомогу в 2005 році необхідно було виплачувати в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до частини 2 статті 4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Положення пункту 37 статті 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», яким було зупинено дію частини 4 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2006 рік було чинним на час виплати допомоги позивачеві і не конституційним не визнавалось, а тому дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення в 2006 році, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» та постанови Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 № 562 є правомірними.
Відповідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свої прав, свобод чи інтересів.
Позивач в 2005-2006 роках отримував щорічну допомогу на оздоровлення в меншому розмірі ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому знала про порушення її прав з дати фактичного отримання коштів.
З урахуванням того, що відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, а позивач не заявляє клопотання про поновлення такого строку, суд не визнає причини пропущення строку звернення до адміністративного суду поважними і на підставі ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне в часині стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2006 роки відмовити в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.
Щодо вимог позивача про стягнення недоплаченої суми допомоги на оздоровлення за 2004 рік суд вважає за необхідне відмовити, оскільки статус евакуйованої із зони відчуження у 1986 році вона набула у вересні 2005 року, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, яке видано 30.09.2005 року, а тому відповідно і право на отримання допомоги виникло з цього моменту.
Дію частини 4 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було зупинено на 2007 рік пунктом 30 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік". Дане положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано таким, що не відповідає Конституції України рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007. Відповідно даного рішення встановлено, що рішення Конституційною Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до п. п. 3 п. 7 Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, положення статей, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Як вбачається з довідки управління праці та соціального захисту населення Прилуцької районної державної адміністрації в 2007 році допомога на оздоровлення позивачеві виплачена 18.10.2007 року згідно постанови Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 № 562 в розмірі 75 грн.
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, враховуючи, що Рішення Конституційного Суду України, на яке посилається позивач, прийнято 9 липня 2007 року, а допомога на оздоровлення виплачена в жовтні 2007 року, тобто після набрання чинності Рішення, тому дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення, відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" та постанови Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 № 562 є неправомірними, оскільки позивач отримав щорічну грошову допомогу на оздоровлення після скасування норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка обмежувала її розмір.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу ніж Постанови Кабінету Міністрів України і при вирішенні позовних вимог суд повинен керуватися вимогами Закону.
Посилання відповідача в запереченнях на те, що відсутній порядок реалізації Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який розробляється та реалізовується Кабінетом Міністрів України і який схвалюється Верховною Радою України є неправомірними, оскільки захист порушеного права позивача не може залежати від невиконання державними органами покладеними на них обов'язків.
Відповідно до статті 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати на час виплати позивачу допомоги становив 460 грн.
Згідно з абзацом 7 частини 4 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна грошова допомога на оздоровлення позивачу передбачена в розмірі 3 мінімальних заробітних плат, тобто повинна була бути виплачена в розмірі 1380 грн. Враховуючи, що ОСОБА_2 в жовтні 2007 року отримала вказану допомогу в розмірі 75 грн., розмір недоплаченої допомоги за 2007 рік становить 1305 грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Прилуцької районної державної адміністрації підлягають задоволенню в часині стягнення недоотриманої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік оскільки є обґрунтованими та законними, в задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за необґрунтованістю та пропущенням строку звернення до суду.
Керуючись ст. ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Прилуцької районної державної адміністрації, задовольнити частково.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Прилуцької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 недоотриману щорічну грошову допомогу на оздоровлення, передбачену ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за 2007 рік в розмірі 1305 (одна тисяча триста п'ять) грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.