Справа №2-а-3165\2008
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2008 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сорочко C.O.,
при секретарі Ясинському .Г.,
з участю представника позивача Гадзан І.Ю.,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом прокурора Щорського району Чернігівської області в інтересах держави в особі відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Щорського району Чернігівської області звернувся до суду в інтересах держави в особі відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області з адміністративним позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 (далі - ПП ОСОБА_2) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 2522 грн. 22 коп. та пені в розмірі 73 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у ПП ОСОБА_2 середньооблікова кількість штатних працівників в 2007 році складала 9 осіб, а тому норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце. Відповідно поданого відповідачем звіту у ПП ОСОБА_2 не працювали особи, яким встановлена інвалідність. Таким чином відповідач повинен сплатили адміністративно-господарські санкції у розмірі 50 % середньої річної заробітної плати на підприємстві за одне нестворене робоче місце.
В судове засідання представник прокуратури не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
В судовому засіданні представник відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що підприємством подавався постійно звіт про наявність вакансії для працевлаштування інвалідів, але особи, яким встановлена інвалідність не направлялись.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши
пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на
яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закону) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Частиною 2 статті 19 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 1442\ 11722, згідно якої працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому самому підприємстві, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа.
Крім того, відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Тому посилання відповідача на те, що товариством створені робочі місця для інвалідів, але вони не зайняті, оскільки такі особи не направлялись центром зайнятості є неправомірним, так як відповідно до вимог Закону обов'язок працевлаштування покладено на роботодавця.
Згідно ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за
кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Частинами 9, 10 статті 19 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, , організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Згідно підпункту 2.1. пункту 2 Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 p. N 42 звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача в 2007 році становила 9 осіб та відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 особи. Вказані робочі місця на підприємстві відповідача у 2007 році зайняті інвалідами не були.
Річний фонд оплати праці, зазначений в звіті за 2007 рік на підприємстві відповідача складає 45400 грн., а середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 5044, 44 грн. Таким чином за одне нестворене робоче місце штрафні санкції становлять 2522, 22 грн.
Враховуючи, що відповідачем несвоєчасно сплачено адміністративно-господарські санкції, то згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до пункту 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 223 від 15.05.2007 року у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.
Постановою правління Національного банку України від 21.04.2007 року № 107 встановлена з 30.04.2008 року облікова ставка у розмірі 12% річних, а тому
розмір пені, розрахованої відділенням Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області, становить 73 грн.
Враховуючи вищевикладене, вимоги прокурора Щорського району Чернігівської області в інтересах держави в особі відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до приватного підприємця ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а адміністративно-господарські санкції та пеня стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги прокурора Щорського району Чернігівської області в інтересах держави в особі відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до приватного підприємця ОСОБА_2, задовольнити.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області ((14017, м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14, Держбюджет Щорського району, рр 31215230700569 в ГУДКУ у Чернігівській області МФО 853592, код 21408863) 2522 (дві тисячі п'ятсот двадцять дві) грн. 22 коп. адміністративно-господарські санкції та 73 (сімдесят три) грн. пені.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.