Справа №2-а-3155/2008
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2008 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сорочко C.O.,
при секретарі Ясинському С. Г.,
3 участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ніжинському районі Чернігівської області про визнання ДПІ неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та про стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Ніжинському районі Чернігівської області (далі - УПФУ в Ніжинському районі) про визнання ДПІ щодо відмови перерахувати та виплатити пенсію за 2007 рік з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та відмову виплачувати пенсію з 01.01.2008р. у підвищеному розмірі до ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірними, визнання збитку (матеріальної шкоди), нанесеної шляхом недоплати пенсії, як дитині війни в сумі 2659, 95 грн., про зобов'язання перерахування та виплати пенсії з 01.09.2008 року з підвищенням її розміру до 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 2659, 95 грн. та моральної шкоди у сумі 1000 грн. Свої вимоги мотивує тим, що вона є дитиною війни та відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія щомісячно повинна підвищуватися на 30% від мінімальної пенсії за віком. Але, всупереч того, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами, розмір пенсії щомісячно протиправно не підвищувався на 30 % мінімальної пенсії за віком, а з 2008 року пенсія підвищувалась лише на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідачем надіслано письмові заперечення, в яких вони просять відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було припинено на 2007
рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а з 01.01.2008 року внесено зміни до вказаного закону, згідно яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а також Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року вказані зміни до Закону від 28.12.2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України. Отже, для здійснення виплат повинні бути внесені зміни до Державного бюджету України на 2007 рік або прийняти інший закон, яким би це питання було врегульовано, але жодного нормативного акту на виконання вимог Конституційного Суду не прийнято. Також вказав, що жодним законом не передбачено, які органи повинні виплачувати підвищенні пенсії, за рахунок яких коштів та джерел, в якому процедурному порядку здійснювати призначення і яким чином обчислювати вказаний розмір. Відповідач зазначив, що статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. Відповідач вважає, що він діяв в межах своїх повноважень та не порушив вимоги чинного законодавства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
ОСОБА_1 являється дитиною війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 11.12.2003 року та не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якого діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захи ст.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої вбачається, що
мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячного підвищення на 30% від мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі "Кечко проти України"Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», як п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього закону.
Відповідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» із змінами, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48, 1 гривні, з 1 липня - 48, 2 та з 1 жовтня - 49, 8 гривні.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 p., визнано такими, що не відповідають
Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
В частині позовних вимог про стягнення недоплаченої пенсії, як дитині війни за 2007 в сумі 1494 грн. 11 коп. та за 2008 рік в сумі 752 грн. позивачу слід відмовити, оскільки наведена сума нічим не підтверджена, а самостійні розрахунки позивача не можуть бути прийняті як докази, а тому суд керуючись статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межи позовних вимог та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 9.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 року і здійснити відповідні виплати на користь позивача за вказані періоди.
Вимога позивача виплачувати пенсію з 01.09.2008 року з врахуванням підвищення мінімальної пенсії на 30 % задоволенню не підлягає, оскільки суд не може обмежувати волі державного органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд, з'ясувавши, наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні, приходить до висновку, що позивачем не підтверджено факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, пов'язаних з виплатою пенсії без підвищення на 30%, а тому у задоволенні цих вимог необхідно відмовити.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 p. N 1078 «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення» у межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Як вбачається з довідки УПФУ в Ніжинському районі розмір пенсії позивача станом на 01.08.2008 року складає 814, 35 грн.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Таким чином, оскільки розмір пенсії ОСОБА_1 перевищує прожитковий мінімум встановлений для пенсіонерів вимоги щодо відшкодування відповідачем індексації в розмірі 413, 95 задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ніжинському районі Чернігівської області щодо визнання ДПІ управління Пенсійного фонду України у Ніжинському районі Чернігівської області щодо відмови в перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірними є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, а управління Пенсійного фонду України у Ніжинському районі Чернігівської області необхідно зобов'язати провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 9.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 року і здійснити відповідні виплати на користь позивача за вказані періоди. В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за необґрунтованістю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ніжинському районі Чернігівської області, задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Ніжинському районі Чернігівської області щодо відмови в перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Ніжинському районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 9.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 року і здійснити відповідні виплати на користь позивача за вказані періоди.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.