Справа № 2-а-2093/2008
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2008 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Сорочко C.O.,
при секретарі Ясинському С. Г.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача - управління праці та соціального захисту
населення Прилуцької міської ради Денисенко О.О.,
представника відповідача - Чернігівського обласного центру по нарахуванню
та здійсненню соціальних виплат Петровської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради, Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради, Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити нарахування щорічної разової грошової допомоги, як інваліду війни другої групи, до 5 травня 2005-2007 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та забезпечити її виплату. Свої вимоги мотивує тим, що він є інвалідом війни 2 групи та повинен був отримувати разову грошову допомогу в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак, всупереч цього, грошова допомога за 2005-2007 роки виплачувалась не в повному обсязі. В подальшому судом було залучено Чернігівський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в якості другого відповідача.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.
Представник управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в їх задоволенні відмовити та пояснила, що виплати вказаної допомоги в 2005 році проводились відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту» в розмірі 330 грн. В 2006 та 2007 роках вказану виплату здійснював Чернігівський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Представник Чернігівського обласного центру по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що центр по нарахуванню виплачував допомогу в 2006 та 2007 році відповідно Законів України «Про державний бюджет України на відповідні роки» та постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зазначила, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду за 2005-2006 роки та просила в задоволенні вимог за вказані роки відмовити також за пропуском строку звернення до суду. В 2007 році виплата допомоги позивачу була проведена в травні 2007 року, тобто до ухвалення Рішення Конституційного Суду України. Щодо виплати допомоги в 2005 році зазначила, що допомога до 5 травня за 2005 рік проводилась управлінням праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
ОСОБА_1 являється інвалідом війни II групи, що підтверджується посвідченням серії Б № 184340 від 10.01.2005 року та не заперечується відповідачами.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», редакція якого діяла до 01.01.08р., щорічно до 5 травня інвалідам війни II групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Як вбачається з довідки управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради, довідки та пояснень Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щорічну грошову допомогу позивачу в травні 2005 року було виплачено в розмірі 330 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та в травні 2006 року в розмірі 330 грн. відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно Конституції України єдиним органом законодавчої влади є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якої належить прийняття законів. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які повинні відповідати законам України та Конституції.
Таким чином, дії відповідача - управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради щодо нарахування та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня в 2005 році на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є неправомірними оскільки Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має вищу юридичну силу ніж Постанови Кабінету Міністрів України. Тому вказану допомогу в 2005 році необхідно було виплачувати в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно з частиною 2 статті 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до частини 2 статті 4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Положення статті 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», яким було зупинено дію ч. 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на 2006 рік було чинним на час виплати допомоги позивачеві і не конституційним не визнавалось, а тому дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня в 2006 році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є правомірними.
Відповідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свої прав, свобод чи інтересів.
Позивач в 2005-2006 роках отримував щорічну грошову допомогу до 5 травня в меншому розмірі ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому знав про порушення його прав з дати фактичного отримання коштів.
З урахуванням того, що відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, а доводи позивача про те, що він дізнався про порушення його прав з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, суд не визнає причини пропущення строку звернення до адміністративного суду поважними і на підставі ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне в часині стягнення недоотриманої разової грошової допомоги до 5
травні за 2005-2006 роки відмовити в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.
Пунктом 13 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" зупинено на 2007 рік дію ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам війни. Статтею 29 Закону встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових ДПІ, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами в розмірі 360 гривень.
Рішенням Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення ст. 29, п.13 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України №6/рп-2007 від 09.07.2007 року, положення статті 29, п.13 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09.07.2007 року.
Згідно довідки Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ОСОБА_1 у травні 2007 року виплачена разова грошова допомога до 5 травня як інваліду війни в розмірі 360 грн.
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, враховуючи, що Рішення Конституційного Суду України, на яке посилається позивач, прийнято 9 липня 2007 року, а щорічна грошова допомога до 5 травня отримана в травні 2007 року, тобто до набрання чинності Рішення, дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» є правомірними, оскільки дію ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якою передбачено розмір вказаної допомоги, було зупинено Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і який на час виплати позивачу допомоги був чинний.
Враховуючи викладене в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради, Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат необхідно відмовити за необґрунтованістю та пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись ст. ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради,
Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.