ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-603/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Слободянюк Н.І.,
за участю секретаря – Дрижирук М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Пирятинської районної державної адміністрації до Відділу Державної виконавчої служби Пирятинського районного управління юстиції, третя особа: ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В:
10 липня 2009 року Управління праці та соціального захисту населення Пирятинської районної державної адміністрації звернулося до Пирятинського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Пирятинського районного управління юстиції, третя особа: ОСОБА_1 про визнання дій з приводу накладення штрафу неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу від 01.06.2009.
Постановою Пирятинського районного суду Полтавської області від 03 серпня 2009 року позов задоволено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2010 року постанову Пирятинського районного суду Полтавської області від 03 серпня 2009 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року справу прийнято до провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 01.06.2009 державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Пирятинського районного управління юстиції винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 340,00 грн на Управління праці та соціального захисту населення Пирятинської районної державної адміністрації за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 03.08.2009 у справі № 2-а-22, виданого Пирятинським районним судом Полтавської області 11.02.2009. Вважає, що вказана постанова про накладання штрафу є неправомірною та підлягає скасуванню, адже рішення суду не виконане з незалежних від нього причин, оскільки Управління праці та соціального захисту населення Пирятинської РДА не є головним розпорядником бюджетних коштів вищого рівня, про що свідчить Типове положення про Управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 року № 790. За таких обставин , вважає, що виконання судового рішення може бути проведено тільки за рахунок коштів, які будуть додатково виділені Міністерством фінансів України для Міністерства праці та соціальної політики України на виконання судових рішень за минулі роки.
Позивач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, надавши суду клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.
Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, надавши суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
А відтак, суд приходить до висновку, що справа підлягає вирішенню на підставі наявних у ній доказів.
Всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 13.03.2008 зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Пирятинської РДА нарахувати та здійснити дії щодо виплати ОСОБА_1 різницю між отриманою сумою соціальної допомоги в 2007 році та тією сумою, яку ОСОБА_1 має право отримати відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Для примусового виконання вказаного рішення суду Пирятинським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист від 11.02.2009 № 2-а-22.
Преамбулою Закону України “ Про виконавче провадження ” визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України “ Про виконавче провадження ” державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
На виконання наведеної норми закону державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Пирятинського районного управління юстиції 26.02.2009 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 13.03.2008 у справі 2-а-22 та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 23.02.2009.
Управління праці та соціального захисту населення Пирятинської РДА у вказаний строк рішення суду не виконало з підстави відсутності відповідного фінансування.
На противагу такому доводу позивача, викладеному в позові, суд відзначає, що відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Аналогічне правило міститься і в частині 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Системний аналіз наведених положень норм права дає підстави для висновку, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов‘язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов‘язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відсутність відповідного фінансування не може бути визнана поважною причиною невиконання судового рішення з огляду на те, що за своїм характером є або бездіяльністю, або юридично неспроможною дією і не вказує на належне ставлення боржника до процесу організації виконання судового рішення. При цьому суд бере до уваги, що судовим рішенням на позивача було покладено обов‘язок здійснити дії по нарахуванню та виплаті грошових коштів. Судом не встановлено наявності доказів, які б вказували на існування будь-яких перешкод у здійсненні позивачем нарахування належної суми.
Відсутність же грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», проте не є підставою для ухилення від виконання судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Зміст дій, які повинен вчиняти державний виконавець з приводу примусового виконання судових рішень, передбачений зокрема статтею 87 зазначеного Закону.
Так, статтею 87 Закону України “ Про виконавче провадження ” передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Позивач не надав суду доказів наявності поважних причин невиконання судового рішення, які в силу зазначеної норми визначені законодавцем як єдина підстава для звільнення від юридичної відповідальності у вигляді накладення штрафу за невиконання судового рішення.
Наведене фактично свідчить про те, що державний виконавець Відділу Державної виконавчої служби Пирятинського РУЮ при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України “ Про виконавче провадження ”.
Зважаючи на викладене, суд не знаходить фактичних даних для висновку, що дії державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Пирятинського РУЮ щодо винесення спірної постанови та сама спірна постанова не відповідають закону.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, письмовими доказами не підтверджені та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позовних вимог Управління праці та соціального захисту населення Пирятинської районної державної адміністрації до Відділу Державної виконавчої служби Пирятинського районного управління юстиції, третя особа: ОСОБА_1 про визнання дій з приводу застосування штрафу неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу від 01.06.2009 відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 01 березня 2010 року.
Суддя Н.І. Слободянюк