Справа №2- 3722/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем       України  

«25» лютого 2010 року  

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:  

головуючого     – судді Гуревського В.К.  

за секретаря     - Кузнецовій Т.В.,  

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -  

  в с т а н о в и в :  

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 з вимогою про розірвання шлюбу на підставі того, що шлюбні відносини між сторонами припинені з липня 2009 року, тому шлюб носить формальний характер. Як причину розпаду сім’ї позивач вказує на той факт, що відповідач зловживає спиртними напоями та допускає подружню невірність. За час спільного проживання сторони втратили один до одного почуття любові та поваги, на підставі цього між сторонами постійно виникали непорозуміння. Сторони не ведуть спільне господарство.  

Відповідач у судове засідання з’явився, позовні вимоги позивача визнав, визнав обґрунтованою вимогу про розірвання шлюбу.  

Вислухавши пояснення сторони та представника позивача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторони та адвоката, представлених ними письмових доказів.  

У судовому засіданні встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 03 березня 1994 року, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний актовий запис № 6. Від цього шлюбу є неповнолітні діти: син – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, син – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюб у сторін є першим.  

Сімейні відносини фактично припинені з липня 2009 року, подружні відносини сторони не підтримують, спільне господарство не ведеться. Основною причиною припинення сімейних відносин є те, що відповідач зловживає спиртними напоями та допускає подружню невірність, що було ним підтверджено в судовому засіданні, тому втрачена єдність цілей та мети створення та існування спільної сім’ї.  

На примирення сторони не згодні, обґрунтовуючи це тим, що відновлення сім’ї є неможливим, через що суд не вважає за необхідне вживати заходів щодо примирення сторін. Спору між сторонами щодо місця проживання дітей не встановлено, тому суд, враховуючи інтереси дітей, вважає можливим визначити місце їх проживання з матір’ю.  

При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам чоловіка та дружини, а також інтересам неповнолітньої дитини.  

Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне проживання чоловіка й дружини та збереження шлюбу суперечать інтересам одного з них, інтересам дитини, що мають істотне значення. Враховуючи, що побудова сімейних відносин повинна здійснюватись на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки (ст. 1 СК України), суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу.  

Видатки по оплаті державного мита при оформленні реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС суд вважає за необхідне покласти на відповідача.  

Керуючись ст. ст. 3, 15, 104, 105, 110, 112, 180 Сімейного кодексу України, ст. ст. 11, 88, ч. 4 ст. 130, ч. 4 ст. 174, ст. ст. 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, СУД –  

  В И Р І Ш И В :  

Шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище – Кірмікчі) ОСОБА_5, зареєстрований Городненською сільською радою Болградського району Одеської області 03 березня 1994 року, актовий запис № 6,   розірвати   .  

При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_2 державне мито у розмірі 17,0 гривень, ОСОБА_1 – від сплати звільнити.  

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.  

  СУДДЯ:             В.К.Гуревський